Справа №2-а-4651/09/1570
23 червня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
при секретарі Заліській Л.В.
за участю сторін:
представника позивача (за довіреністю) Корепанової О.О.
представника відповідача(за довіреністю) Бакуліної Н.О.
представника відповідача(за довіреністю) Левицького Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальної компанії «Одесаобленерго» до державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання не чинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 05.02.2008 р. № 60,суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом до державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання не чинним рішення від 05.02.2008 року № 60, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за результатами проведеної планової перевірки Державною інспекції з контролю за цінами в Одеській області прийнято рішення № 60 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліна цін, яким на ВАТ «Одесобленерго» накладено штраф у сумі 972, 30 грн., а також вилучено в доход державного бюджету неправомірно отриману виручку у сумі 486, 15 грн.
Позивач просить суд визнати не чинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 05.02.2008 р. № 60.
У судовому засіданні представники позивача ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» у повному обсязі підтримали позовні вимоги, а також зазначили, що вказані планові перевірки відокремлених структурних підрозділів ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» проведені з порушенням порядку проведення перевірок, встановленого Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Встановленні порушення, викладені в актах перевірок, є необґрунтованими, оскільки підрозділи ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» застосовували тарифи на електроенергію, встановленні чинним законодавством України.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача не визнав, зазначив що, у відповідності з повноваженнями, наданими Кабінету Міністрів України постановою від 25.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регульованих цін (тарифів)», Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЄ) своїми постановами № 928 від 22.08.2002 р. та № 910 від 17.10.2006 р. затвердила Правила користування електричною енергією. Згідно п. 6..33 цих Правил величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України 17.01.2002 р. за № 19. Пунктом 3.1 Методики чітко встановлено одиницю відліку - 5000 кВт.г і більше. Тобто визначено, що розрахунки за перетоки реактивної електроенергії здійснюються зі всіма споживачами (окрім населення) за умови досягнення і перевищення ними величини 5000 кВт.г сумарного середньомісячного споживання активної електроенергії на одному майданчику. Виходячи з того, що НКРЕ є орган, уповноважений урядом на регулювання тарифів на електроенергію, а отже, це і є державне регулювання цін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити даний позов повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що за результатами проведеної планової перевірки застосування структурними підрозділами ВАТ «Одесобленерго» - Любашівським РЕМ тарифів на електричну енергію, за період з 01.01.2007 р. по 30.12.2007 р. був складений акт № 000024 від 25.01.2008 року про необґрунтоване стягнення плати за перетікання реактивної електроенергії з підприємств, в яких сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за 2006 рік було менше ніж 5000 кВт/годин, що відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних санкцій та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженого Наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519 є підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (а/с.7-9).
Також Держінспекція в акті зазначила факт необґрунтованого стягнення з ТОВ «Агротіртранс» (договір про постачання електричної енергії № Л- 92 від 31.03.2006 року) при середньомісячному споживанні активної електроенергії на одній площадці 1684 кВт/год. у 2006 р., у 2007 році стягувалась плата за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 486, 15 грн. без ПДВ (а/с.11-18).
Згідно ст.11 Закону України «Про електроенергетику» органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України, на яку відповідно до ст.12 цього Закону покладено завдання забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці. Видані НКРЕ України нормативні документи та роз'яснення є обов'язковими для енергопостачальних компаній.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін та тарифів.
Згідно зі ст.9 цього Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України, при цьому, відповідно до ст.4 Закону перелік продукції, товарів і послуг, на які затверджуються державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи визначає постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».
Відповідно до п.6.33 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28, величина плати за перетікання реактивної електроенергії не межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 року № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 року за електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.
З викладеного вбачається, що державне регулювання ціни (тарифу) за перетікання реактивної електричної енергії Кабінетом Міністрів України не передбачено.
Відповідно до вищевказаної Методики, плата за перетікання реактивної енергії визначається за допомогою узагальню вальних характеристик схеми та режиму основної та розподільчої електричної мережі, коефіцієнта стимулювання капітальних вкладень у засоби компенсації реактивних потужностей в електричних мережах належних споживачам та коефіцієнта врахування збитків енергосистеми, що виникають у години нічних провалів добових графіків електричних навантажень в умовах генерації реактивної електроенергії з електричних мереж споживачів.
Тобто, плата за перетікання реактивної енергії є розрахунковою величиною.
Відповідно до положень ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» підставою для застосування фінансових санкцій є порушення суб'єктом господарювання державної дисципліни цін.
Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, оплата перетікання реактивної електроенергії визначена як адресний економічний стимул, який має спонукати споживача до проведення технічних заходів для зменшення реактивних перетікань, встановлення відповідного компенсуючого обладнання.
Ціною є грошове відображення вартості товару (послуги) на певні види товарів чи послуг.
З викладеного можна зробити висновок, що плата за перетікання реактивної електроенергії не є платою за товар або послуги, щодо яких встановлено державне регулювання ціни.
Крім того, ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» не могло самостійно вносити зміни до умов договору про постачання електричної енергії щодо розміру оплати за споживання електричної енергії, яка є суттєвою умовою цього договору, оскільки згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротіртранс» не зверталося до ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» стосовно внесення відповідних змін до договору про постачання електричної енергії.
Таким чином, висновки Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про отримання Любашівським РЕМ необґрунтованої виручки у розмірі 486, 15 грн. є невірними.
Крім того, оскільки законодавством не передбачено здійснення державного контролю при обчисленні електропередавальною організацією плати за перетікання реактивної електричної енергії, яка не є платою за товар або послуги, щодо яких встановлено державне регулювання ціни, висновки про необґрунтоване отримання виручки у розмірі 486, 15 грн. по акту № 000024 від 25.01.2008 року є невірними.
Згідно Положенню про Державну інспекцію по контролю за цінами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 819, Державна інспекція з контролю за цінами здійснює контрольно-наглядові функції з питань додержання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.
Пунктом 1 ч.1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки суб'єктів господарювання.
Згідно ч.1,4 ст.11-1 Закону плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обгрунтовано та підтверджено належним чином позовні вимоги щодо визнання не чинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 05.02.2008 р. № 61 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліна цін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 6-8, 72, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальної компанії «Одесаобленерго» до державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання не чинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 05.02.2008 р. № 60 - задовольнити повністю.
Визнати не чинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області від 05.02.2008 р. № 60
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 30.06.2009 року.
Суддя Потоцька Н.В.