Справа № 520/8870/15-ц
Провадження № 2/520/4079/15
про забезпечення позову
25.06.2015 року суддя Київського районного суду м. Одеси Васильків О.В. розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3, про зменшення розміру неустойки за договором позики, -
24.06.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить зменшити загальну суму неустойки (штрафні санкції) за період з 14.02.2014 року до 16.04.2015 року за договором позики грошей, укладеним 13.08.2013 року між сторонами по справі, який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4 та зареєстровано за № 3130, з 3 649 940 грн. до 100 000 грн., а саме: проценти - з 564 441 грн. до 20 000 грн., а пеню - з 3 085 500 грн. до 80 000 грн.
Разом із позовною заявою до суду було надано заяву про забезпечення позову, а саме позивач просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 /раніше Рекордна/ в м. Одесі, яка належить ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.12.2000 року Одеською квартирно-експлуатаційною частиною району, згідно з розпорядженням від 25.12.2000 року № 160118, зареєстрованого і записаного у реєстраційну книгу за № 3-16586, до вирішення спору по суті.
При цьому, позивач посилається на те, що з метою забезпечення виконання ним зобов'язань по договору позики у той же день, а саме 13.08.2013 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір та договір про задоволення вимог іпотеко держателя. Умови договору позики позивач виконав частково, залишок заборгованості складає суму еквіваленту 20 000 дол. США. Позивачем було отримано письмову вимогу про прийняття відповідачем рішення звернути стягнення на іпотечну квартиру. Таким чином, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, у разі звернення стягнення на іпотечну квартиру до постановлення рішення по даній справі.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме дише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як необґрунтована і недоведена, оскільки стороною позивача відповідно до положень постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» не надано жодних доказів на підтвердження вимог, заявлених у заяві про забезпечення позову, а саме посилання на потенційну можливість звернення відповідачем стягнення на іпотечну квартиру без наведення відповідного обґрунтування, суд вважає не достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому, суд враховує, також що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Тобто, законодавством не передбачене накладення арешту на майно самого позивача за його ж заявою.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як необґрунтована та недоведена.
Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя, -
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали та протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали особою без участі якої її було постановлено.
Суддя Васильків О. В.