Справа № 1505/3975/2012
Іменем України
04 червня 2015 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.
при секретарі - Мамончик К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці в Одеській області про визнання дій головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Одеській області ОСОБА_2 неправомірними та скасування постанови від 30 березня 2012 року № 15-02-073/0020-0008 «Про накладення штрафу відповідно до статті 188-6 КпАП України»,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області та просить суд визнати дії головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області ОСОБА_2, неправомірними та скасувати постанову головного державного інспектора праці ОСОБА_2 від 30.03.2012 року № 15-02-073/0020-0008 «Про накладення штрафу відповідно до ст.. 188-6 КУпАП», обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
В результаті перевірки додержання законодавства про працю та оплату праці, яка проводилась в управлінні праці та соціальної політики Білгород-Дністровської РДА головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області ОСОБА_2 в період з 26.12.2011 року по 13.01.2012 року, було складено акт перевірки № 15-02-073/0001 та ОСОБА_1, як завідуючій сектором з питань праці та соціально-трудових відносин, винесено припис про усунення порушень.
Припис надано для ознайомлення ОСОБА_1 16.01.2012 року.
16.02.2012 року ОСОБА_1 надіслала відповідь на припис, з зазначенням, що порушення в управлінні праці та соціальної політики з додержання законодавства про працю відсутні.
30 березня 2012 року, в результаті повторної перевірки, було складено акт № 15-02- 073/0021 про невиконання ОСОБА_1 п.3 припису № 15-02-073/0001 від 13.01.2012 року, а саме: не ознайомлено працівників управління праці та соціальної політики з записами в особових картках щодо їх призначення на посади.
В той же день, 30 березня 2012 року головним державним інспектором праці ОСОБА_2 винесена постанова № 15-02-073/0020-0008 «Про накладення штрафу відповідно до ст.188-6 КУпАП» згідно з якою на ОСОБА_1, завідуючу сектором з питань праці та соціально - трудових відносин управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської РДА, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
В приписі від 13.01.2012 року, а саме в п.3, було вказано про необхідність ознайомлення працівників управління праці та соціальної політики з записами в особових картках щодо їх призначення на посади.
ОСОБА_1 наголошує на тому, що зазначений пункт припису було виконано в повному обсязі, що підтверджується особовими картками форми П-2ДС працівників управління праці та соціальної політики та пояснювальними записками працівників, які на момент складення припису від 13.01.2012 року не були ознайомлені з записами в особових картках.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодився та просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку кожному доказу окремо та в їх сукупності, заслухавши доводи сторін, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала в Управлінні праці та соціальної політики Білгород-Дністровської РДА Одеської області на посаді начальника сектору з питань праці та соціально-трудових відносин (за посадовою інструкцією - відповідальний з питань кадрової роботи), що вбачається з особової картки № 1 позивача.
В період з 26.12.2011 року по 13.01.2012 року в Управлінні праці та соціальної політики Білгород-Дністровської РДА проводилась перевірка додержання трудового законодавства.
За наслідками перевірки, головним державним інспектором праці ОСОБА_2 було складено акт перевірки № 15-02-073/0001-0001 та винисено припис про усунення виявлених порушень у строк до 13 лютого 2012 року.
Факт проведення перевірки та отримання позивачем припису сторонами не заперечується.
Відповідно до п.1.3 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів: посадові особи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальних державних інспекцій праці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) контролюють додержання законодавства про працю та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У відповідності з п. 4.1 вказаного Порядку, за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки, а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис щодо їх усунення.
3 метою забезпечення посадовій особі ОСОБА_1 права на ознайомлення з результатами перевірки та усунення встановлених порушень законодавства про працю, інспектором Михайловським О.О. було вручено ОСОБА_1 акт перевірки, припис щодо необхідності усунення порушень за результатами перевірки та письмового повідомлення державного інспектора праці про вжиті заходи щодо його виконання з одночасним наданням копій підтверджуючих виконання припису документів за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Колонтаївська, 7, каб. № 9 в строк до 13.02.2012 року.
Також, фахівцем інспекції праці ОСОБА_2 було направлено ОСОБА_3 поштою за місцем реєстрації та за місцем роботи вищезазначені документи.
20.02.2012 року на адресу відповідача надійшла інформація від позивача про усунення порушень трудового законодавства за приписом від 13.01.2012 року, яка згідно корінця до поштового відправлення, була відправлена позивачкою поштою 16.02.2012 року (а.с. 66) тобто, з порушенням строку для усунення порушень вказаних у приписі від 13.02.2012 рокую
Згідно з п.4.4 вказаного вище Порядку, контроль за виконанням припису є обов'язковим у діяльності інспектора праці. По закінченні терміну, визначеного приписом для усунення виявлених порушень, виникає право на проведення інспектором праці повторної контрольної перевірки виконання припису.
Таким чином, в порядку контролю за виконанням припису від 13.01.2012 року інспектор Михайловський О.О. в період 29-30 березня 2012 року провів повторну перевірку з залученням працівника Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури.
В результаті повторної перевірки 30.03.2012 року було складено акт № 15-02-073/0021 про невиконання позивачем п.3 припису від 13.01.2012 року, протокол № 1505/02-073/0020 про адміністративне правопорушення та постанова № 15-02-073/0020-0008 про накладення штрафу відповідно до статті 188-6 КУпАП на ОСОБА_1
Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 року, яка була залишена без розгляду та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2015 року, було встановлено той факт, що акт перевірки від 30.03.2012 року № 15-02-073/0021 було складено без будь-яких порушень інспектором Михайловським О.О. порядку проведення та оформлення результатів перевірки стану додержання законодавства про працю в Управлінні праці та соціальної політики Білгород-Дністровської РДА, а також встановлено, що під час проведення перевірки Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації посадовими особами, відповідачем не було порушено вимог законодавства щодо порядку її проведення, оформлення результатів та вручення акту і припису.
Відповідно до ч.1 ст.. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зазначеним актом повторної перевірки від 30.03.2012 року було встановлено, що позивач не виконала припис інспектора від 13.01.2012 року.
Одночасно, суд зазначає, що не може надавати правову оцінку законності та обґрунтованості акту від 30.03.2012 року, оскільки це вже було здійснено вищезазначеними рішеннями суддів першої та другої інстанції та є беззаперечним доказом.
Крім того, враховуючи те, що акт перевірки від 30.03.2012 року є прямим доказом виявлення контролюючим органом порушень вимог законодавства про працю, суд не знаходить достатніх підстав для визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 30.03.2012 року незаконною, а навпаки, вважає, що зазначений акт свідчить про обґрунтованість постанови, оскільки саме акт є підставою для її винесення як основний і безспірний доказ виявлених обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а також ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Разом з тим, інших доказів обґрунтованості та правомірності вимог, позивач суду не представила, а виходити за межі позовних вимог суд не може, що передбачено ч.2 ст. 11 КАС України: суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Під час оцінки оскаржуваної постанови від 30.03.2012 року суд враховує приписи ст..2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Суд, оцінюючи належність та допустимість, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє доведення в судовому засіданні, тому не можуть бути задоволенні.
Керуючись ст..ст. 2, 11, 70, 71, 72 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці в Одеській області про визнання дій головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Одеській області ОСОБА_2 неправомірними та скасування постанови від 30 березня 2012 року № 15-02-073/0020-0008 «Про накладення штрафу відповідно до статті 188-6 КпАП України» - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя