Справа № 487/1423/15-к 26.06.2015 26.06.2015
провадження № 11-кп/784/416/15 Головуючий у 1-й інстанції:
Категорія: ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду:
ОСОБА_2
26 червня 2015 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.04.2015 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валентин, Лазовського району, Приморського Краю, Росії, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України;
Цим же вироком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ясна Поляна, Миколаївського району, Миколаївської області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
· вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.12.2010 року за ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень;
· вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.12.2014 року за ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді 3 місяців арешту;
- визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України;
Цим же вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Датта, м. Совгавань, Хабаровського Краю, Росія, росіянина, особи без громадянства, не одруженого, не працюючого, проживаючого без реєстрації: АДРЕСА_3 , раніше не судимого;
- визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_11
обвинувачені: ОСОБА_8 , ОСОБА_10
захисники: ОСОБА_7 , ОСОБА_12
Короткий зміст вимог апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати, а провадження відносно ОСОБА_8 закрити за відсутністю доведення його винуватості у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в частині призначення їм покарання - скасувати та ухвалити новий, яким визнати винними ОСОБА_10 та ОСОБА_8 та призначити їм покарання:
ОСОБА_10 - за ч.3 ст.187 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна; - за ч.3 ст.289 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого більш суворим за сукупністю злочинів за ч.3 ст.187 та ч.3 ст.289 КК України за даним вироком та вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.12.2014 року, остаточно призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду від 16.12.2010 року та остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна та штраф у розмірі 850 гривень, визначивши самостійне виконання вироків.
ОСОБА_8 - за ч.3 ст.187 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна; - за ч.3 ст.289 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Короткий зміст судового рішення суду 1-ї інстанції:
Згідно вироку суду ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 та ч.3 ст.289 КК України та призначено покарання:
- за ч.3 ст.187 КК України з урахуванням ст.69 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч.3 ст.289 КК України з урахуванням ст.69 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити йому покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_10 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 та ч.3 ст.289 КК України та призначено покарання:
- за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч.3 ст.289 КК України у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого більш суворим за сукупністю злочинів за ч.3 ст.187 та ч.3 ст.289 КК України за даним вироком та вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.12.2014 року, остаточно призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду від 16.12.2010 року та остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна та штраф у розмірі 850 гривень, визначивши самостійне виконання покарань.
ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 та ч.3 ст.289 КК України та призначено покарання:
- за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч.3 ст.289 КК України у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Узагальненні доводи апеляційних скарг:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , не погоджуючись з вироком суду вважає його незаконним, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, його вина не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду. Захисник вважає, що в матеріалах кримінального провадження взагалі відсутні докази, які підтверджують винність обвинуваченого ОСОБА_8 в інкримінованих йому злочинах. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_10 в суді першої інстанції зазначив про не причетність ОСОБА_8 до вчинених злочинів, а ОСОБА_9 також не вказував на ОСОБА_8 і відмовився від показань взагалі, то в судовому засіданні доказів винуватості ОСОБА_8 не здобуто. Тому кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 слід закрити за недоведеністю його вини у скоєнні кримінальних правопорушень.
В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи висновків суду щодо кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , вважає, що вирок суду в частині призначення їм покарання є занадто м'яким не відповідаючим ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених.
Зазначає, що суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 вірно врахував, що він є організатором вчинення злочину, однак не в достатній мірі врахував характеризуючи дані особи обвинуваченого, який за місцем свого проживання характеризується посередньо; не працює; з 01.12.2012 року перебуває на обліку Миколаївського обласного наркологічного диспансеру з діагнозом «Синдром залежності від алкоголю». Протягом 2010-2014 року неодноразово судимий та вчинив нові злочини до постановлення вироку Ленінським районним судом м. Миколаєва від 12.12.2010 року. Вказане свідчить, що обвинувачений ОСОБА_10 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив злочини. Також, відповідно довідки з ВДВС Миколаївського районного управління юстиції від 06.02.2015 року ОСОБА_10 не сплатив штраф призначений йому за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.12.2010 року.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом не враховано, що він з 29.02.1984 року знаходиться на обліку Миколаївського обласного наркологічного диспансеру з діагнозом «Зловживання опіоїдами, каннабіноїдами, алкоголем»; за місцем свого проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами, підтримує зв'язки з особами, схильними до вчинення злочинів та правопорушень; неодноразово надходили скарги та заяви до Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від родичів та сусідів на його дії.
Вирок суду першої інстанції в частині доведеності винуватості ОСОБА_9 та призначеного йому покарання прокурор вважає законним і обґрунтованим, тому його не оскаржує.
Узагальнена позиція інших учасників судового провадження:
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_12 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 вказує, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, а покарання йому призначено з урахуванням всіх характеризуючих даних, та його ролі, як організатора вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що доводи прокурора є безпідставними і не підлягаючими задоволенню.
Обвинувачений ОСОБА_10 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора аналогічні з запереченнями його захисника ОСОБА_12 .
Обставини справи, встановлені судом 1-ї інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що у середині жовтня 2014 року, точні дата та час в ході досудового слідства не встановлені, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , маючи намір на заволодіння будь-яким майном, належним ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , вступили у попередню змову між собою, при цьому, заздалегідь обговорили свій напад, та з метою неможливості їх впізнання, придбали шапки «балаклави».
Реалізуючи свій злочинний намір, 18 жовтня 2014 року, о 23 годині, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , оділи на обличчя шапки, та підійшли до будинку АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , де перелізли через огорожу, та розбивши каменем вікно, проникли до приміщення зазначеного будинку. Знаходячись у будинку, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , навмисно, з метою заволодіння майном потерпілих, застосували до них фізичне насилля, яке є небезпечним для життя та здоров'я, а саме: наносили удари по різним частинам тіла останніх, спричинивши тілесні ушкодження. В результаті застосування насилля у ОСОБА_13 мали місце тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я; а у ОСОБА_14 мали місце тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Спричиняючи потерпілим тілесні ушкодження, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вимагали гроші, та цінні речі, зв'язавши потерпілих скотчем, заволоділи майном, що належить ОСОБА_13 , а саме: ланцюг зі срібла, довжиною: 55см, вагою: 5,27 г., вартістю 350 гривень; кулон зі срібла з відтиском квітки «Камелії», вартістю 300 гривень; сережки з білого золота з діамантами 0,24 карати кожна, вартістю 23700 гривень.; мобільний телефон марки «NOKIA 6700 С-1», вартістю 2500 гривень; карта мобільного оператору «Київстар», вартістю 15 гривень; на рахунку карти мобільного оператору «Київстар» знаходились гроші в сумі 100 гривень; пластикова картка «UKREXIM BANK», на ім'я ОСОБА_13 , на рахунку якої були гроші в сумі 2 000 гривень. Та майном, що належить ОСОБА_14 , а саме: мобільний телефон марки «NOKIA 7610», вартістю 2 157 гривень; карта мобільного оператору «Київстар», вартістю 15 гривень, на рахунку карти мобільного оператору «Київстар» знаходились гроші в сумі 100 гривень; ноутбук «МSІ» у корпусі чорного кольору, вартістю 10 400 гривень; мисливська рушниця «ТОЗ-34», номер НОМЕР_1 , вартістю 8 000 гривень; срібний ланцюг, вартістю 400 гривень; срібний хрестик, вартістю 600 гривень, чим спричинили ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 28 965 гривень, та ОСОБА_14 на суму 21 672 гривні 90 копійок. Після чого, з зазначеним майном з місця скоєння злочину зникли, та розпорядились ним на власний розсуд.
Крім цього, в ході розбійного нападу на ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , який стався 18.10.2014 о 23:00 годині за адресою: Миколаївської області, Миколаївського району, с. Ясна Поляна, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , за попередньою змовою між собою, незаконно заволоділи автомобілем марки «NISSAN X-TRAIL», державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_14 , вартість якого складає 27 2160 гривень.
Обставини справи встановленні апеляційним судом:
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити вимоги його апеляційної скарги; доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_12 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, а вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та додатково надані матеріали і обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Винність обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України викладених у вироку суду, правильність кваліфікації їх дій, та встановлених судом фактичних обставин справи і призначене ОСОБА_9 покарання, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині ніким з учасників провадження не оскаржувалась.
Твердження захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу невинуватості останнього спростовуються доказами, які досліджені під час судового розгляду в суді першої інстанції, а саме протоколом слідчого експерименту від 25.11.2014 року (т.2 а.п.139-142), який проводився з ОСОБА_8 із застосуванням технічних засобів фіксації, та з участю його захисника. Під час слідчого експерименту ОСОБА_8 показав, яким чином він, разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 проникли до будинку і напали на потерпілих, як поводились в будинку і яким майном заволоділи.
Показання обвинуваченого ОСОБА_8 , надані під час слідчого експерименту, повністю відповідають показанням потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 даних в судовому засіданні.
Зокрема, ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердила участь ОСОБА_8 в нападі на її будинок. Зі слів потерпілої, він представлявся офіцером, казав, що воював в Чечні, був в зоні АТО. Разом з іншими вимагав у неї гроші, питав чи є сейф, чи є зброя. ОСОБА_8 також питав у неї чи є щось випити та поїсти, після чого пішов на кухню, де прямо з горла пляшки пив спиртне.
Хоча всі троє обвинувачених в судовому засіданні, на підставі ст. 63 Конституції України, відмовилися від дачі показань, при цьому обвинувачений ОСОБА_8 повністю заперечував свою причетність до вчиненого нападу на потерпілих, але такі його доводи судом ретельно перевірялись і були спростовані сукупністю інших доказів, досліджених у судовому засіданні.
Так, згідно даних заяви ОСОБА_9 від 24.11.2014р.(т.2 а.с. 117) вбачається, що він добровільно видаючи працівникам міліції викрадені у потерпілих два мобільні телефони і ланцюжок з хрестиком, вказав, що це речі якими вони разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 заволоділи під час нападу на потерпілих в с. Ясна Поляна.
Відповідно до даних протоколу огляду місця події, проведеного за показаннями ОСОБА_9 на вказаній ним ділянці місцевості біля с. Зелений Гай, була виявлена схована ним мисливська рушниця і патронтаж, які він разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_10 викрали під час нападу на ОСОБА_14 , в с. Ясна Поляна (т.2 а.с. 110-111).
Під час слідчих експериментів за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , проведених в присутності їх захисників (т.2 а.с. 135-138; 143-146) та зафіксованих на відеозьомку, обидва обвинувачених підтвердили, що вони разом з ОСОБА_8 перелізли через паркан до домоволодіння потерпілих. Розбивши вікно в кухні будинку вони проникли в середину, де застосовуючи до потерпілих насильство заволоділи їх майном. При цьому ОСОБА_10 вказував на те, що організатором цього злочину був він.
Таким чином, вина обвинувачено ОСОБА_8 в його участі при здійсненні нападу на домоволодіння потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтверджується, як доказами здобутими в ході досудового розслідування, так і судового слідства, що повністю спростовує доводи захисника ОСОБА_7 про невинуватість ОСОБА_8 .
На підставі викладеного, апеляційна скарга захисника Бережньової задоволенню не підлягає.
Що стосується доводів прокурора про м'якість покарання призначеного обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , то вони, на думку апеляційного суду, є слушними та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, хоча суд першої інстанції і послався на те, що враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, наявність обтяжуючої покарання обставини, а саме вчинення злочину щодо осіб похилого віку, та даних щодо осіб обвинувачених, але належним чином їх не врахував, призначивши покарання фактично в мінімальних межах санкцій статей, що передбачають відповідальність.
Призначене судом покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та фактично негативним даним щодо осіб обох обвинувачених і за своїм розміром є явно несправедливим через його м'якість.
Тому вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_8 і ОСОБА_10 підлягає скасуванню з постановленням нового вироку апеляційного суду.
При призначенні покарання ОСОБА_8 апеляційний суд враховує, що за місцем свого проживання він характеризується негативно, зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами (т.2 а.п.104), не працює, з 29.02.1984 року перебуває на обліку в Обласному наркологічному диспансері з діагнозом зловживання опіоїдами, каннабіноїдами, алкоголем (т.2 а.п.100), страждає на хронічне захворювання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_10 мешкає без реєстрації з матір'ю, характеризується задовільно (т.2 а.п.123), не працює, з 01.12.2012 року перебуває на обліку в Обласному наркологічному диспансері з синдромом залежності від алкоголю (т.2 а.п.121); має на утриманні матір, яка хворіє; раніше судимий (т.2 а.п.107-109). Також суд враховує, що ОСОБА_10 є організатором вчинення злочинів.
Обидва обвинувачених в скоєному не розкаялись і обставин, які б пом'якшували їх покарання, не встановлено.
З урахуванням викладеного, та тяжкості вчинених ними злочинів, наявності вищевказаної обтяжуючої обставини, обом обвинуваченим слід призначити більш суворе покарання, ніж його призначив суд першої інстанції, яке буде необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 420, 424, 425, 426, 532 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2015 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання:
ОСОБА_10 - за ч.3 ст.187 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна; - за ч.3 ст.289 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням за даним вироком та вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.12.2014 року і остаточно призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна та штрафу у розмірі 850 гривень, призначеного вироком Заводського районного суду від 16.12.2010 року, з самостійним виконанням вказаних вироків.
ОСОБА_8 - за ч.3 ст.187 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна; - за ч.3 ст.289 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його оголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його оголошення, а засудженими в той самий строк з моменту вручення їм копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: