Справа № 490/13941/14-ц
нп 2/490/2036/2015
резолютивна частина
23 червня 2015 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Подзігун Г.В.
при секретарі - Голубашенко Т.О.
за участю прокурора - Тищенко О.О.
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі департаменту фінансів Миколаївської міської ради кошти в розмірі 6418,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного розмірі 243,60 грн.суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Г.В. ПОДЗІГУН
Справа № 490/13941/14-ц
23 червня 2015 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Подзігун Г.В.
при секретарі - Голубашенко Т.О.
за участю прокурора - Тищенко О.О.
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Прокурора міста Миколаєва в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -
Прокурор м. Миколаєва в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат в розмірі 6419,20 грн., які були витрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від вчиненого відповідачем злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України ОСОБА_2
Прокурор у судовому засіданні позов підтримав.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечувала та суду пояснила, що вважає себе невинною у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_2, доказом чого є вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.02.2014 року, яким вона була виправдана за ч.1 ст.286 КК України, а відтак не повинна сплачувати витрати на лікування потерпілого.
Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності представника позивача, оскільки у справі достатньо даних про право та взаємини сторін.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи близько 18 год. 00 хв. в м. Миколаєві водій ОСОБА_3 керувала технічно справним автомобілем "Reneult Megane", номерний знак НОМЕР_1, здійснювала рух по сухій асфальтованій проїжджій частині вул. Бузький Бульвар з боку вул. Терасної в напрямку вул. ОСОБА_4.
При під'їзді до перехрестя вул. ОСОБА_4 з вул. Бузький Бульвар, водій ОСОБА_1 грубо порушила вимоги п.п.2.3. "б", 11.1,11.2,11.3 Правил дорожнього руху України, а саме проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не контролювала свої дії та рух транспортного засобу, яким керувала, хоча зобов'язана була постійно їх контролювати і мала таку можливість, при русі по проїжджій частині вул. Бузький Бульвар не здійснювала рух якомога ближче до правого краю проїзної частини, при наявності достатній ширині проїзної частини вул. Бузький Бульвар, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем "Lexus ES 350", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався зліва з прилеглої території будинку № 2-а по вул. Велика Морська та виконував маневр повороту направо.
Внаслідок ДТП пасажиру автомобіля "Reneult Megane", номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з переломом 4-го ребра справа, забоєм легенів та двостороннім гідротораксом, закритого перелому 6-го грудного хребця, закритого перелому правої ключиці, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2175/1875-12р. від 03.10.2012 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.
У зв'язку із зазначеним, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені МЛШМ Д з 22.08.2012 по 21.09.2012 року.
Згідно довідки МЛШМД від 18.10.2012 року №107 вартість лікування ОСОБА_2 склала 6419,20 грн. з яких: заробітна плата - 4242,40 грн., нарахування на з/пл.- 1503,80 грн., господарчі витрати - 360,20 грн., харчування - 92,90 грн., медикаменти - 219,20 грн. Вказані суми відповідач не оспорювала.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.10.2014 року кримінальне провадження відносно відповідача за ч.1 ст. 286 КК України закрито у зв'язку з примиренням із потерпілим. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Посилаючись на те, що потерпіла ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в МЛШМД, яка є бюджетною організацією та фінансується з місцевого бюджету м. Миколаєва, прокурор просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради витрати, які були витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 6419,20 грн.
Вказані вимоги суд вважає обгрунтованими виходячи з наступного.
Згідно ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету (ч.3 ст.1206 ЦК України).
Тобто, виходячи з положень даної статті особа, яка вчинила злочин, крім загального обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, зобов'язана відшкодувати закладу охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого. При цьому дана стаття має застосовуватися не тільки коли особа вчиняє злочин проти життя та здоров'я особи, але і у випадку вчинення особою будь-якого іншого злочину, що кваліфікується за іншими статтями КК, якщо вчинення такого злочину потягло за собою необхідність лікування потерпілих у закладах охорони здоров'я .
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року (далі Постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16 .07.1993 року (далі-Порядок).
Зокрема, як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Згідно вищезазначеної Постанови, в разі коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом закладу охорони здоров'я, органу Мінфіну або прокуратури.
Департамент фінансів Миколаївської міської ради діє на підставі Положення про департамент фінансів Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №5/3 від 21.04.2011 року є виконавчим органом Миколаївської міської ради.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілої ОСОБА_2, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в Миколаївській лікані швидкої медичної допомоги через неправомірні дії відповідача, тому заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Посилання відповідача на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.02.2014 року, згідно якого її виправлено, суд не бере до уваги, оскільки ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16.04.2014 року вказаний вирок скасований.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі департаменту фінансів Миколаївської міської ради кошти в розмірі 6418,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Г.В. ПОДЗІГУН