Провадження №2-а/485/37/15
22 червня 2015 року Снігурівський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді Кішковській З.А.,
при секретарі - Забаровській С.А.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
встановив:
11 червня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дій старшого державного виконавця щодо прийняття постанови від 26 травня 2015 року про стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-а-345/2010, виданого 17 липня 2012 року Снігурівським районним судом Миколаївської області та її скасування. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у встановлений державним виконавцем строк виконав рішення суду про перерахунок і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 29 травня 2010 року по 21 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум, оскільки за протоколом перерахунку від 19 липня 2012 року донарахував доплату за вказаний період у сумі 707грн.85коп. і повідомив про наступну виплату коштів за умови фінансування з Державного бюджету згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Крім того, ч.2 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" визначені обмеження стягнення виконавчого збору, зокрема, у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача у судове засіданя не з"явилася, подавши письмові заперечення з клопотанням розгляду справи у її відсутність.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року, яка набрала законної сили, Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області зобов'язано провести перерахунок та виплатиту ОСОБА_2 підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 29 травня по 21 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
На підставі вказаної постанови, 17 липня 2012 року Снігурівським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист по справі №2-а-345/2010, за яким 27 липня 2012 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження.
27 вересня 2012 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження за п.11 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі листа боржника від 02 серпня 2012 року про виконання постанови, відповідно до якого ОСОБА_2 нараховано доплату в сумі 707грн.85коп., з наступною виплатою за умови фінансування з державного бюджету.
13 листопада 2012 року Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю постановою у справі 2-а/1422/123/12 визнав незаконною та скасував постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. За набрання наведеною постановою законної сили, 11 червня 2013 року державний виконавець відновив виконавче провадження і 22 квітня 2015 року направив на адресу Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області вимогу надати докази виплати стягувачу підвищення до пенсії.
Боржник, в наданий для самостійного виконання строк, рішення суду не виконав. 26 травня 2015 року старший державний виконавець прийняв постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040грн., копію якої направлено до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області і отримано боржником 02 червня 2015 року.
Не погоджуючись з діями та постановою державного виконавця позивач оскаржив їх до місцевого загального суду як адміністративного суду, який видав виконавчий лист.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
У відповідності до вимог ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. За ч.6 цієї статті адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, у тому числі щодо спорів фізичних осіб з суб"єктами владних повноважень з приводу виплат та пільг дітям війни, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Правовідносини з виконання судових рішень в України регулюються приписами Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 11 Закону також передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусвого виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За нормою ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
В силу ст.51 Закону, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення - ст.27 Закону.
Так, за ч.1 ст.28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
При цьом,у частина 2 наведеної статті визначає обмеження стягнення виконавчого збору. Так, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Згідно ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
За положеннями ст.3 цього ж Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Суд вважає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про стягнення з позивача виконавчого збору. Також, слід зазначити, що боржником у встановлений строк для самостійного його виконання, не виконано рішення майнового характеру, тому за загальним правилом стягненню підлягав виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, а не сто двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника як юридичної особи за його зобов"язаннями особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, які визначені главою 7 Закону України "Про виконавче првоадження".
Згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд ухвалює про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.122,138,158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо прийняття постанови від 26 травня 2015 року про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області виконавчого збору.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 26 травня 2015 року про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області виконавчого збору.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана учасниками провадження на ім"я Одеського апеляційного адміністративного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя