Справа №474/344/15-к
П. №1-кп/474/25/15
26.06.15 року смт Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження смт Врадіївка, Врадіївського району Миколаївської області, місце реєстрації та фактичного проживання АДРЕСА_1 , приватний підприємець, одружений, військовозобов'язаний, освіта середня, на утриманні неповнолітня дитина, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,-
Учасники кримінального провадження :
секретар судового засідання ОСОБА_3
судовий розпорядник ОСОБА_4
прокурор ОСОБА_5
потерпіла ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_2
12 березня 2015 року, о 13:00 годині, ОСОБА_2 , перебуваючи на вул. О. Невського в смт. Врадіївка Миколаївської області біля перехрестя з вул. Г. Врадіївщини, переслідуючи корисливу мету та умисел на відкрите заволодіння чужим майном, умисно та відкрито викрав велосипед «Аист», зеленого кольору, жіночого типу, бувший у використанні, належний ОСОБА_6 . Викраденим ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 300 грн, які в ході досудового розслідування відшкодовані в повному обсязі.
Обвинувачений вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та суду повідомив, що з потерпілою на той час були неприязні відносини через неповернення боргу за куплену у нього картоплю. 12 березня 2015 року, на базарі, у обідню пору, він побачив потерпілу з велосипедом та в рахунок боргу забрав у неї велосипед « Аист» зеленого кольору, який перевіз до себе додому. Наміру викрадати вказаний велосипед він не мав. Після повернення боргу потерпілою, мав намір велосипед повернути. Насильства до потерпілої не застосовував. Визнає, що це було у присутності багатьох свідків. На даний час велосипед повернуто. Просив його виправдати.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, встановлене у судовому засіданні обвинувачення кваліфіковано органами досудового розслідування за ч.1 ст. 186 КК України та суд вважає, що вказана кваліфікація дій обвинуваченого є правильною, так як повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.
На підтвердження встановлених судом обставин у судовому засіданні досліджені докази:
-показання потерпілої ОСОБА_6 , наданими у судовому засіданні та якими підтверджується, що обвинувачений, 12 березня 2015 року о 13.00 год. на центральному базарі смт Врадіївка, підбіг до неї та з силою вирвав з її рук велосипед марки « Аист» зеленого кольору, жіночий, який вона котила та на якому була сумка з гаманцем та мішок з картоплею, . На прохання його повернути, обвинувачений навмисно закотив велосипед до своєї машини та поїхав додому. Тільки після звернення до міліції, велосипед їй було повернуто. Раніше у неї з обвинуваченим були неприязні відносини через неповернення боргу. На даний час претензій до ОСОБА_7 немає, збитки їй відшкодовано, просить не притягувати вказану особу до кримінальної відповідальності.
- показання свідка ОСОБА_8 , яка була очевидцем події та яка у суді підтвердила, що бачила, як обвинувачений на центральному базарі, видирав у потерпілої велосипед. Вони між собою боролись за руль. Вказаних осіб вона раніше не знала. Вона підійшла до них та просила їх помиритись. Потім чоловік забрав велосипед та покотив його до машини.
- показання свідка ОСОБА_9 , який підтвердив, що бачив, як ОСОБА_7 підійшов на базарі до потерпілої та забрав її велосипед. Яка була між ними розмова він не чув, але дуже сварились. Він бачив, що ОСОБА_7 велосипед закотив до своєї машини. Потерпіла підходила до ОСОБА_7 та просила повернути її велосипед. Із слів ОСОБА_7 йому відомо, що потерпіла йому винна гроші за картоплю.
- показання свідка ОСОБА_10 , яка підтвердила, що була присутня у міліції при огляді велосипеду, який вже був у використанні, але без пошкоджень. Зі слів працівників міліції їй стало відомо, що цей велосипед забрав у потерпілої ОСОБА_7 .
Крім усних показань вказаних осіб, вина ОСОБА_11 підтверджується дослідженими у судовому засіданні документами:
-витягом з кримінального провадження №12015150200000082 від 12.03.2015 року, з якого вбачається, що кримінальне провадження розпочате за заявою потерпілої ОСОБА_6 щодо відкритого заволодіння громадянином ОСОБА_11 її велосипедом, збитки становлять 300 грн.;
- протоколом огляду речей від 12.03.2015 року - велосипеду «Аист», зеленого кольору, жіночого типу, бувший у використанні, та заявою обвинуваченого про добровільну видачу вказаного велосипеду від 12.03.2015 року;
- постановою від 23.03.2015 року про визнання речовим доказом - велосипеду «Аист», зеленого кольору, жіночого типу, бувший у використанні, та який передано потерпілій на зберігання;
-довідкою ПП ОСОБА_12 , магазин « Юлія» про вартість, згідно якої станом на березень 2015 року середня ринкова вартість бувшого у використанні велосипеду марки «Аист» жіночого типу становить 300 грн.
Перевірив та оцінив вказані докази в їх сукупності з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, суд вважає повністю доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) - ч.1 ст. 186 КК України. Досліджені у судовому засіданні докази є достатніми та достовірними, при цьому суд не вбачає суттєвих протиріч у досліджених доказах, які могли б вплинути на кваліфікацію дій обвинуваченого.
Суд вважає безпідставними твердження обвинуваченого про те, що велосипед він взяв з доброї волі потерпілої, так як це спростовує сама потерпіла у своїх показах та свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_13 . Суд не вбачає протиріч в показах потерпілої та цих свідків, на що вказував обвинувачений. Ці показання є достовірними, так як вони узгоджуються як між собою, так із дослідженими письмовими документами.
Що стосується тверджень обвинуваченого щодо відібрання велосипеду в якості завдатку за борг та відсутності наміру його викрадати, то вони не впливають на правильність кваліфікації по даному кримінальному провадженню. Відносини, які виникли між обвинуваченим і потерпілою до цієї події - до заволодіння велосипедом 12.03.2015 року, є відносинами цивільно-правового характеру та повинні були вирішуватись у законному руслі шляхом звернення до суду у цивільному порядку з відповідним позовом, що не було зроблено зі сторони обвинуваченого.
При ненасильницькому грабежі винний при вилученні майна не звертається до застосування насильства або погрози до потерпілого чи інших осіб (не здійснює цілеспрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканість), а обмежується прикладенням певних зусиль лише безпосередньо для вилучення майна. Типовим проявом простого грабежу є так званий "ривок", коди грабіжник несподівано для потерпілого чи інших осіб захоплює майно.Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.
Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.
Що і було встановлено та доведено перевіреними у суді доказами.
Судом було встановлено, що обвинувачений велосипедом заволодів відкрито, у присутності багатьох свідків, та при цьому переслідував корисливу мету - відшкодування за борг. При цьому обвинуваченим до потерпілої не застосовувалось насилля, але велосипедом він заволодів із застосуванням своєї сили, таким чином проти волі потерпілої.
Також суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого щодо того, що вартість велосипеду є меншою, аніж вказано у довідці приватного підприємця ОСОБА_12 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Згідно п. 25. постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 10 « Про судову практику у справах про злочини проти власності « вказується про те, що розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.
Таким чином, суд приймає до уваги письмовий документ - довідку ПП ОСОБА_12 про вартість велосипеду у розмірі 300 грн., так як обвинувачений не спростував вказану суму іншим належним допустимим доказом та не клопотав суд про призначення експертизи. Суму матеріальних битків у розмірі 300 грн. підтвердила також і потерпіла ОСОБА_6 як у суді, так і в заяві про вчинення кримінального правопорушення від 12.03.2015 року.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно ст. 66 КК України суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України - відсутні.
Судові витрати по кримінальному провадженню - відсутні.
Речовий доказ у порядку ст. 100 КПК України підлягає залишенню потерпілій.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує скоєння ним злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, як особа по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, є з дружиною приватними підприємцями, так як перебувають на обліку в податковій інспекції, хоча з 19.03.2015 року ОСОБА_11 прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, має дохід, на утриманні знаходиться неповнолітня дитина, обставини, які пом”якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відсутність претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого зі сторони потерпілої, і вважає можливим призначити покарання у виді штрафу мінімальної межі, передбаченої в санкції ч. 1 ст. 186 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 ( вісімсот п'ятдесят) грн.
Речовий доказ - велосипед «Аист», зеленого кольору, жіночого типу, бувший у використанні - залишити потерпілій ОСОБА_6 , як законному володільцю.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію цього вироку.
Суддя ОСОБА_1