Ухвала від 10.02.2011 по справі 2-108/11

Справа № 2-108/11

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56100 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

УХВАЛА

10.02.2011 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого по справі судді Муругова В.В., при секретарі Гриненку М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Христофорівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Христофорівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

При розгляді справи в суді встановлено, що провадження в даній справі відкрито за позовом, що поданий без додержання вимог ст. 119 ЦПК України, а саме.

Відповідно до п. 3, 5 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В тексті позовної заяви позивач вказує, що є спадкоємцем після померлої ОСОБА_2 Він звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, крім земельної ділянки площею 5,66 га в межах території Христофорівської сільської ради, яку мати позивача (спадкодавець) успадкувала після свого чоловіка ОСОБА_3Н.(яка належала останньому на підставі відповідного державного акту) та 25.02.2003 року отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину, але державного акту на своє ім'я на вказану земельну ділянку спадкодавець ОСОБА_2 не отримувала. Нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки той не надав правовстановлюючих документів про право власності ОСОБА_2 на спадкове майно.

Як вбачається з матеріалів справи - спір виник між спадкоємцем та нотаріусом про наявність чи відсутність підстав для отримання свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку після ОСОБА_2

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, що діяла на момент отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 після ОСОБА_3 (25.02.2003 року), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Законом від 05.03.2009 року N 1066-VI наведена вище стаття викладена в новій редакції, відповідно до якої право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, за якою право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується свідоцтвом про право на спадщину.

З перехідних та прикінцевих положень вказаного закону від 05.03.2009 року N 1066-VI слідує, що положення цього закону щодо посвідчення права власності на земельні ділянки документами, зазначеними у частині другій статті 126 Земельного кодексу України поширюються також на випадки, коли зазначені документи були укладені (видані) до набрання чинності цим Законом, але державні акти на право власності на земельні ділянки видані не були. В такому випадку нотаріус, який посвідчив (видав) відповідний документ, звертається з письмовим запитом до органу, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, про підтвердження того, що державний акт на право власності на землю (земельну ділянку) не виданий новому власнику земельної ділянки. Після надходження до нотаріуса письмового підтвердження такого факту державний акт на право власності на землю (земельну ділянку) вилучається нотаріусом із його справ та після здійснення відмітки про перехід права власності на неї, долучається до відповідного документа, зазначеного у частині другій статті 126 Земельного кодексу України. Термін розгляду зазначеного запиту органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, не повинен перевищувати 14 календарних днів. До створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень відмітку про відчуження земельної ділянки на державному акті на право власності на землю (земельну ділянку), що відчужується, здійснює нотаріус та орган, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування” за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

За таких обставин позивач має додатково обґрунтувати та вказати на правові підстави його звернення до суду з подібною вимогою і має надати до суду відомості про об'єктивну неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане майно за наведеною вище процедурою.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність визначення позивачеві строку для усунення виявлених недоліків заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 208,209 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1) Надати позивачу строк до 15.02.2011 року для усунення недоліків, вказаних в описовій частині ухвали суду.

2) Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде залишена без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

3) Оголосити по справі перерву до 15.02.2011 року до 14.00 год.

4)

5)

СУДДЯ: