Справа № 1227/3807/2012
Номер провадження 2-ар/428/1/15
7 квітня 2015 року м.Свєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Олійник В.М.,
при секретаріГетьманцевій Ю.Ю.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Сєвєродонецька заяву представника відповідача по справі Сєвєродонецької міської ради - ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
Представник відповідача по справі Сєвєродонецької міської ради - ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, в якому зазначив, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року, судова справа №2а/1227/3807/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Сєвєродонецької міської ради було задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29.03.2011 року №431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк. селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села Воєводівка».
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року, судова справа №2а/1227/3807/2012 апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року, судова справа №2а/1227/3807/2012 задоволено. Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року, судова справа №2а/1227/3807/2012 скасовано. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційна фірма «Л1А» ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
01.04.2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 року, К/800/65360/12 касаційну скаргу було задоволено; постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року, судова справа №1227/3807/2012, була скасована; було залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 3 серпня 2012 року. Відповідно до цього рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 року №431 «Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села Воєводівка» визнане незаконним та скасоване.
Таким чином, на погляд відповідача, постанова Сєвєродонецького міського суду набрала законної сили тільки 01.04.2014 року.
Зважаючи на теорію права відповідач наголошує на тому, що скасування правового акта спрямоване на припинення його дії. Мається на увазі припинення настання юридичних наслідків, які передбачалися, коли акт приймався і набув чинності. При цьому скасовуючи акт суд має визначити момент, з якого його дія припиняється. Ним може бути момент набрання таким актом чинності, момент набрання законної сили постанови суду, яка скасувала акт, або ж будь-який інший момент часу, коли акт своєю дією порушив права та свободи позивача. Але незважаючи на це суд першої інстанції в своєму рішенні не вказав момент, з якого дія рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29.03.2011 року №431 «Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села Воєводівка» припиняється. А отже є незрозумілим з якого часу дія рішення міської ради припинилася - з часу прийняття рішення міською радою або з часу набрання рішенням суду законної сили.
Як вбачається з інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 року №1172/11/13-10 «Щодо анулювання реєстрації платників податку на додану вартість» суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою. Враховуючи викладене відповідач наголошує на тому, що, на їх погляд, рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 року №431 «Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села Воєводівка» є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто з 01.04.2014 року. Оскільки, окрім іншого, на підставі цього рішення виникли правовідносини зі сплати такого на той час загальнодержавного, а зараз місцевого податку, як плата за землю в формі орендної плати (статті 9, 10, пункт 14.1.147. статті 14. Податкового кодексу України). Ці правовідносини доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди територіальній громаді міста Сєвєродонецька порівняно з відвернутою шкодою.
Представник відповідача по страві ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання надавши суду поясненя аналогічні тим, що містяться в заяві.
Представник позивача ТОВ ВКФ «ЛІА ЛТД» в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, де зокрема зазначив, що вважає думку Сєвєродонецької міської ради хибною, та такою що суперечить зокрема ст.245 КАС України. Вважає, що рішення Сєвєродонецького міського суд набрало законної сили на другий день після проголошення рішення Донецьким апеляційним адміністративним судом.
Частиною 3 статті 170 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз'яснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд встановив наступне.
Частинами 1, 2, 4 статті 170 КАС України передбачено, що якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення рішення є одним із засобів усунення в ньому недоліків. Потреба в цьому виникає, коли його зміст викладено не досить чітко або в певній мірі суперечливо та/або без такого роз'яснення тяжко виконати прийняте рішення, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Також, роз'ясненню підлягає зміст судового рішення щодо обставин, які мають преюдиційне значення при вирішенні інших справ за участю цих осіб, або ж зміст даного рішення є обов'язковим уже або стане такими по сплину певного часу.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Вказана норма КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення, що перешкоджає його належному виконанню.
Виходячи із системного тлумачення положень норми ст.170 КАС України, роз'яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх складно виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Суд вважає, що зазначене рішення суду хоча і викладено чітко, повно і зрозуміло, не містить суперечності щодо його тлумачення, відповідає нормам чинного законодавства однак потребує роз'яснення з метою належного виконання та запобігання неоднозначного застосування.
Відповідно до ч.2 ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивача ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД звернулось до Сєвєродонецького міського суду з адміністративним позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення 14.05.2012 року.
Відповідно до п.5 Рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) «У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой Київ", згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду…
У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).
Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку...
Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).
Відповідно до п.10.2 Постанови ВАСУ «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 «Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
При цьому суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
Ухваливши рішення про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його з цих підстав нечинним, суд у порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 171 КАС України, повинен зобов'язати орган, який видав оскаржуваний акт, невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому такий акт було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
За правилами пункту 1 частини п'ятої статті 171-1 КАС України Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконними повністю або в окремій його частині. Отже, визнати неконституційними такі акти суд не може. Водночас з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Визнаючи протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремі положення, суд повинен зазначити дату, номер рішення, найменування органу, котрий видав рішення або його окремі пункт, абзац, частину, які визнано протиправними».
Відповідно до п.10.10 Постанови ВАСУ «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 «резолютивна частина судового рішення повинна містити строк і порядок набрання цим рішенням законної сили та його оскарження залежно від виду провадження, в якому розглядалася справа.
Зокрема, зазначається, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (частина друга статті 186 КАС України).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі якщо в судовому засіданні проголошується повний текст ухвали, а в засідання з'явились не всі особи, які беруть участь у справі, суду необхідно роз'яснити, що для осіб, які з'явилися в судове засідання, апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а для осіб, які відсутні в судовому засіданні, - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
З метою належного забезпечення реалізації конституційного права осіб, визначених у статті 13 КАС України, на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій у судовому рішенні необхідно обов'язково зазначати дату його складення в повному обсязі.
У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Про це також повинно бути зазначено в резолютивній частині рішення.
Постанова (ухвала) суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо її прийнято (постановлено) за наслідками розгляду в письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі (частина п'ята статті 254 КАС України).
Касаційна скарга на судові рішення суду подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - із дня складення постанови. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції (стаття 212 КАС України).
Постанова (ухвала) суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято (постановлено) за наслідками розгляду в попередньому судовому засіданні, письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі».
Таким чином, з огляду на вищевикладене суд зазначає, що заяву представника відповідача про роз'яснення судового рішення необхідно задовольнити та роз'яснити, що оскільки постановою Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2012 року рішення Двадцятої (чергової) сесії Шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 року № 431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села Воєводівка» було визнано протиправним та скасовано (спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття) то його скасовано та визнано протиправним з часу (моменту) прийняття рішення міською радою, а дію зазначеного акту зупинено з одночасним зверненням позивача до суду.
Крім того датою набрання законної сили постановою Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2012 року по справі № 1227/3807/2012, якою скасовано рішення Двадцятої (чергової) сесії Шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 року № 431 є дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року по справі № 1227/3807/2012 скасовано, залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року про скасування рішення №431 від 29.03.2011 року, а саме - 01.04.2014 року.
Керуючись ст.144 Конституції України, Рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, Постановою ВАСУ «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, ст. 170, 186, 254 КАС України, суд -
Заяву представника відповідача по справі Сєвєродонецької міської ради - ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Роз'яснити, що Рішення Двадцятої (чергової) сесії Шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 року № 431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села Воєводівка» визнано протиправним та скасовано з часу (моменту) прийняття рішення міською радою, дію зазначеного рішення № 431 зупинено з одночасним зверненням позивача до суду, а датою набрання законної сили постанови Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2012 року по справі № 1227/3807/2012 є дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 01.04.2014 року, якою постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року по справі № 1227/3807/2012 скасовано, залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 року про скасування рішення №431 від 29.03.2011 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. М. Олійник