Справа № 428/1141/14-ц
Провадження № 2/428/166/2015
28 січня 2015 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Олійник В.М.,
при секретарі Гетьманцевій Ю.Ю.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, представник за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, приватний нотаріус Сєвєродонецького міського округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
Позивач звернулась до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, приватний нотаріус Сєвєродонецького міського округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07.08.2006 року недійсним.
В обґрунтування позову вказала, що вона з 1967 року мешкає у двокімнатній квартирі №13, розташованій за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Маяковського, 21-б. У 1999 році дана квартира була приватизована нею та її чоловіком, ОСОБА_6. ОСОБА_1 того як у 2001 році помер її чоловік, власниками квартири стали вона та її онук ОСОБА_4 При цьому, 3/4 від даної жилплощі стали належати їй на праві приватної власності, а 1/4 - її онуку. 10.12.2012 року у зв'язку з тим, що при проведенні планового заходу, працівниками ЖЕО «Світанок» було завдано шкоди сантехніці у вищевказаній квартирі, вона звернулась до ЖЕО «Світанок» з вимогою усунути завдану шкоду. Але у ЖЕО «Світанок» їй повідомили, що з 2006 року вона не є власницею квартири АДРЕСА_2. Разом з її дочкою ОСОБА_1, їй вдалося розшукати копію договору купівлі-продажу, за яким вона та її онук, ОСОБА_4, начебто продали вищевказану квартиру ОСОБА_3 Ця інформація стала для неї повною несподіванкою та викликала шок, так як про даний правочин їй до цих пір нічого не було відомо.
07.08.2006 року, коли був укладений спірний договір купівлі-продажу, вона разом з онуком дійсно була у нотаріуса ОСОБА_5, але до нього її повіз онук, який при цьому пояснив, що він бажає відмовитися від приватизації даної квартири, а вона повинна бути присутня у нотаріуса та підписати документ, який, як з'ясувалося у грудні 2012 року, був договором купівлі-продажу. Так як вона має сім класів освіти, проблеми із зором та є людиною похилого віку, то договір вона не читала та повірила онуку на слово, грошових коштів від вчинення даного правочину вона не отримувала. Також, вона підозрює, що грошові кошти взагалі ніхто не передавав і не отримував, так як 10.11.2006 року її онук ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 вступили в шлюб, а 22.12.2006 року у них вже народилась дочка ОСОБА_7. Таким чином на момент вчинення вищезгаданого правочину її онук та відповідач знаходилися у близьких стосунках та могли бути у змові з метою позбавлення її права власності на дану квартиру. Про те, що вона була введена в оману і не могла знати про вчинення правочину з продажу її квартири свідчить і той факт, що вона до сьогоднішнього дня одна мешкає у даній квартирі та одноособово сплачує усі комунальні послуги по даній квартирі. Таким чином, вважає, що відповідач та її онук навмисно ввели її в оману в частині обставин, що мають істотне значення при здійсненні правочину, чим позбавили її права власності на квартиру, у зв'язку із чим такий правочин повинен бути визнано судом недійсним.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві. Також вказала, що у спірному договорі міститься особистий підпис позивача, яка вміє читати, має нормальний зір, спілкується із сусідами в будинку.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило. У зв'язку з вищевикладеним суд, визнає причину неявки відповідача в судове засідання неповажною, вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, а матеріали, які є в справі, достатніми для цього, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України. Заперечень від представника позивача щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не надходило.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Третя особа приватний нотаріус Сєвєродонецького міського округу ОСОБА_5 надав до суду письмові пояснення, в яких просив справу розглянути без його участі та вказав, що він дійсно посвідчував спірний договір, при цьому ним не було виявлено обмежень для його посвідчення.
Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.
07 серпня 2006 року між ОСОБА_2, ОСОБА_4 в якості продавців та ОСОБА_3 в якості покупця був укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно із яким продавці передали, а покупець прийняла у власність квартиру АДРЕСА_3. Продаж вчинено за 94526 грн. 00 коп. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 2060.
Згідно із копією домової книги для прописки громадян, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Листом в.о. начальника реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції № 124/02.2.4-19 від 22.01.2014 року підтверджується наявність актового запису про шлюб від 10.11.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Позивач просить визнати вищевказаний договір купівлі-продажу квартири недійсним посилаючись на те, що вона вчинила правочин під впливом обману, адже вона не була ознайомлена із змістом правочину, в той час як відповідач ОСОБА_3 та її онук ОСОБА_4 навмисно ввели її в оману в частині обставин, що мають істотне значення при здійсненні правочину, чим позбавили її права власності на квартиру.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Згідно із пунктами 19, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Суд зазначає, що позивачем чи її представником не було надано до суду жодних доказів того, що під час укладення спірного договору ОСОБА_2 не розуміла значення своїх дій, помилялася щодо істотних обставин правочину, чи була умисно введена в оману щодо істотних обставин правочину іншими особами шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Також суд враховує, що в судовому засіданні представник позивача не заперечувала проти того, що у спірному договорі міститься особистий підпис позивача, а також вказала, що позивач вміє читати, має нормальний зір, спілкується із сусідами в будинку.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07.08.2006 року сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вони досягли згоди щодо істотних умов даного договору, що підтверджено власноручними підписами сторін, правочин вчинений у формі, встановленій законом, та був спрямований на продаж нерухомого майна та на отримання оплати за передання у власність такого майна, згідно умов даного договору. Природа вказаного правочину, права та обов'язків сторін, властивості та якості нерухомого майна, яке є предметом правочину, усвідомлювалося та вірно розумілися сторонами правочину в момент його укладення.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07.08.2006 року, а отже позовні вимоги про визнання вказаного договору недійсним є необґрунтованими та такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідачем не було надано документального підтвердження понесення ним судових витрат.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2, представник за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, приватний нотаріус Сєвєродонецького міського округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Харківської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. М. Олійник