24 червня 2015 р. Справа № 814/3389/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та скасування рішення,-
05.03.2010р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії старшого держподатревізора - інспектора ДПА України ОСОБА_2, головного держподатревізора - інспектора Єфімової Н.І. та Долгошея Ю.Я. щодо проведення перевірки;
- скасувати рішення №0001492300 та №0001502300 від 18.12.2009 року про застосування відносно нього штрафних (фінансових) санкцій на суму 21624 грн. та 3308,25 грн. відповідно.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та частково скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 18.12.2009 року №0001492300 в сумі 19171 грн. В задоволенні решти позовних вимог- відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції позивач оскаржив його в касаційному порядку до ВАС України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 року скасовано постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №0001492300 від 18.12.2009 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 суми штрафних санкцій у розмірі 21379 грн. з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду 1-ї інстанції. В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 року - залишено без змін.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача (або його представника) в судове засідання.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, представник позивача ФОП ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 29.04.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року та прийняти нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду по суті до суду 1-ї інстанції.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її задоволення.
Так, приймаючи оскаржувану ухвалу про залишення даного позову без розгляду, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги п.4 ч.1 ст.155 КАС України, виходив з того, що позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, уважно дослідивши матеріали справи, вважає вказаний вище висновок суду 1-ї інстанції помилковим та передчасним.
До такого висновку судова колегія приходить з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.
Згідно із ч.ч.1,3 ст.33 КАС України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками - повідомленнями. Повістки надсилаються особам, які беруть участь у справі, рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.
Окрім того, відповідно до змісту вимог ч.ч.1,8,11 ст.35 КАС України, повістка вручається під розписку, при цьому, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру або за адресою, яка зазначена її представником, а у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
У відповідності до приписів ч.3 ст.128 та п.4 ч.1 ст.155 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду лише тільки у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час, і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, окружний суд своєю ухвалою від 15.01.2015 року залишив вказаний адміністративний позов без розгляду у зв'язку із неявкою представника позивача в судові засідання 12.12.2014р. та 15.01.2015 р. без поважних причин та неповідомлення ним про причини свого неприбуття.
Проте, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що суд 1-ї інстанції після повернення справи з ВАС України, дійсно неодноразово призначав дану справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.12.2014р., 12.12.2014р. та 15.01.2015р.
При цьому, в судове засідання, призначене на 04.12.2014р., позивач та його представник, будучи належним чином сповіщеними, не прибули в зв'язку із знаходженням позивача на лікарняному, про що останній повідомив суд 1-ї інстанції письмовою заявою та надав відповідну медичну довідку (а.с.191).
В судове ж засідання, призначене на 12.12.2014 року, позивач теж не прибув, але, разом з тим, як видно з матеріалів справи, про цю дату судового розгляду останній був повідомлений судом не своєчасно та відповідно, отримав судову повістку лише 16.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.196).
15.01.2015р. позивач, будучи вже своєчасно та належним чином повідомлений, також до суду не прибув, але виключно з підстав знаходження з 14.01.2015р по 02.02.2015р. на стаціонарному лікуванні в Жовтневій ЦРБ м.Миколаєва, що підтверджується виписним епікризом та випискою з медичної картки №385/104 (а.с.221).
Отже, за таких обставин, на думку колегії суддів, у суду 1-ї інстанції не було ніяких законних підстав залишати даний позов без розгляду, посилаючись на вимоги п.4 ч.1 ст.155 діючого КАС України.
Крім того, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
До того ж, судова колегія, при постановленні рішення по даному спірному питанню, ще вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.6 «Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997р.), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом - тобто право на доступ до суду.
А згідно із ч.1 ст.6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.
Таким чином, з урахуванням вищевказаного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність залишення даного позову без розгляду є передчасними та помилковими.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду 1-ї інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню і направити справу для продовження розгляду.
Враховуючи, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, судова колегія приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення, відповідно до ст.204 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.195,197,199,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року - скасувати та направити дану справу №814/3389/14 до суду першої інстанції - для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
ОСОБА_4