Справа № 2-а-1068/09
31 серпня 2009 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді ГАЛУЩАК Л.О.
секретаря ДАНИЛІВ Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Калуша адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші про стягнення невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги ,
Позивачка звернувся до суду з даним адміністративним позовом і просить визнати дії Управління пенсійного фонду України м.Калуша щодо відмови у підвищенні розміру пенсії, як дитині війни, неправомірними та зобов”язати їх нарахувати та виплатити невиплачену щомісячну державну допомогу за період з 2006 року по 01.07.2009 року.
Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася із посиланням на зупинення у 2006 - 2008 роках Законами України про державний бюджет на відповідний рік ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи із того, що рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року по справі №6 - рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виходячи із встановлених Законами України про державні бюджети за відповідні роки розмірів прожиткового мінімуму за відповідні періоди, позивачка вважає, що їй недоплачено певну суму пенсії.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та пояснила суду , що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Інших законодавчих актів по даному питанню на 2006 рік не приймалося. Ст.6 Закону діє з 09 липня 2007 року відповідно до рішення Конституційного Суду України, тому підстав для задоволення позову з 01.01.2006 р. по 09.07.2007 р. немає. З 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, згідно якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. В задоволенні позову просить відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи , вважає, що заявлені вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивачка відноситься до соціальної групи „Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 ( а.с.9) із штампом, який підтверджує наявність у нього даного статусу. Позивачка є пенсіонером за віком , пенсію отримує в Управлінні пенсійного фонду України м.Калуша. Цей статус позивача відповідачем не оспорюється.
Відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 1.01.2006 року. А у відповідності до ст.. 7 вищезгаданого Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює управління , яке є відповідачем у даній справі.
Згідно вимог Ст. 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” виплати , передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році проводяться поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто вказаним Законом України було визначено умови реалізації права на отримання дітьми війни підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком.
П.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” № 2195 з урахуванням ст.. 111 цього Закону в якій встановлено , що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до ст.. 6 вищезгаданого Закону № 2195 виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі №1 - 29/2007 були визнані неконституційними положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п.12 ст. 71 яким зупинено на 2007 рік дію ст.. 6 Закону №2195 , з урахуванням ст.111 цього Закону. У відповідності до цього рішення ст.. 6 Закону №2195 про підвищення пенсії дітям війни на 30% підлягає виконанню. В п.5 Рішення , Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік „, що визнані неконституційними.
П.41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-V1 від 28.12.2007 року ( далі Закон № 107-V1) встановлено, що дітям війни ( крім тих на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 були визнані такими що не відповідають Конституції ( є неконституційними), деякі положення Закону № 107-V1, зокрема п.41 розділу ІІ .
Відповідно до ст.22 Конституції України при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність .
Судом встановлено, що позивачу виплачується надбавка до пенсії як дитині війни з 1.01.2008 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно ч.З ст.46 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року №966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.
На даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму в період з 2007 по 2008 роки затверджувався законами про Державний бюджет України на відповідний рік: згідно ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489 від 19.12.2006року , яка змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%. Згідно ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107- VI від 28.12.2007 року встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.
Відповідно до вимог ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а згідно ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як дитині війни відповідач протиправно з 09 липня 2007 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 не нараховував та не виплачував, а з 22 травня 2008 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 не до нараховував та не виплачував підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , чим порушив його конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України, а тому його дії є неправомірними .
Разом з тим Конституційним Судом України при ухваленні рішень від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року не вирішувалося питання про неконституційність ст.110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” . У зв'язку з цим вказані рішення Конституційним Судом України щодо стягнення недоплаченої позивачу щомісячної державної доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за 2006 рік преюдиціального значення не мають, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і доведені у судовому засіданні частково і тому слід визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Калуші щодо не виплати позивачу у 2007 році та 2008 році підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язати відповідача провести позивачу нарахування та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Щодо вимоги позивачки про виплату пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,виходячи з розміру мінімальної пенсії, з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року , то дана вимога не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, заданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері піублічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивачкою не представлено жодних доказів про нараховану та виплачену пенсію в 2009 році, та порушення її пенсійних прав.
Згідно із ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду. Зокрема такі строки передбачені Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України, які також можуть бути застосовані.
При цьому відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Тобто Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи шляхом постановлення окремого процесуального документа, а ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено тільки поновлення процесуальних строків.
На підставі вищенаведеного, ст. ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 - рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008, керуючись ст. ст. 7- 9, 69-71,86,99, 100, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов задоволити частково.
Відновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Калуші щодо не виплати у 2007 та 2008 році ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Калуші провести ОСОБА_1 нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та дорахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
В задоволенні решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного Апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України .