Справа № 2-2019/09
01 вересня 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.
секретаря Черкасової М.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Новомосковська цивільну справу за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені від суми несплачених аліментів, -
Новомосковський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з позивача на користь позивача пеню від суми несплачених аліментів у розмірі 2940,6 грн.
В обґрунтування свого позову, прокурор посилаючись на ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», зазначає, що рішенням Новомосковського міського суду від 22.03.1993 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження у розмірі ј частини від його заробітку (доходу) щомісяця. Однак, з травня 2008 року ОСОБА_4 від сплати аліментів ухиляється, сплачуючи інколи невеликі суми, іншої матеріальної допомоги не надає, поважних причин невиплати аліментів також не надає, в результаті чого станом на 01.01.2009 року виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 2128,75 грн. Заборгованість виникла з вини відповідача, відносно якого було порушено кримінальну справу за ознаками ч1 ст. 164 КК України, однак останній ніяких зусиль до працевлаштування та погашення заборгованості по аліментам не приймає, тому прокурор в інтересах ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача пеню від несплачених аліментів у розмірі 2940,6 грн., що складає 1% від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , та прокурор Плоха Л.І., яка здійснювала представництво інтересів позивачки, позов підтримали, просять задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши, що дійсно утворилася заборгованість зі сплати аліментів, відносно нього винесено вирок по кримінальній справі, його визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, однак заборгованість по аліментам сталася через його звільнення не з власної ініціативи, після чого в центр зайнятості його на облік не поставили, він досяг майже пенсійного віку, тому за віком та станом здоров'я не має можливості працевлаштуватися. Крім того, в лютому 2009 року у нього померла мати, з якою він проживав і яка також потребувала стороннього догляду, тому вживає всіх заходів до зменшення основної суми заборгованості по аліментам, а сплачувати пеню у такому розмірі, як підрахувала позивачка, взагалі не матиме можливості.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Згідно копії виконавчого листа, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягувалися аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження (а.с. 3).
Згідно довідки про заборгованість по аліментам за ОСОБА_2 станом на 01.01.2009 року значиться заборгованість зі сплати аліментів, яка у сумарному виразі становить 2128,75 грн. (а.с. 7).
В судовому засіданні сторонами не заперечувалося, що на момент розгляду справи, вказана заборгованість частково погашена.
У відповідності до ч.1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
В судовому засіданні встановлено, що заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, якому пред'явлене звинувачення (а.с 5), і якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, що також не заперечував ОСОБА_2
Суд погоджується з наданим розміром неустойки за кожен день прострочення від сплати аліментів, однак ч.2 ст. 196 СК України визначає, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
При визначенні розміру неустойки, суд враховує, що платник аліментів частково погасив основний борг по аліментам, на даний час не працює та не стоїть на обліку в центрі зайнятості по об'єктивним причинам, т.я. звільнений за п.2 ст. 41 КЗпП України, про що свідчить копія його трудової книжки (а.с. 27-29), з лютого 2009 року проживає один (а.с. 26), і змушений нести витрати по утриманню майна.
Аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, та з урахуванням матеріального та сімейного стану ОСОБА_2 , вважає за необхідне стягнути з нього на користь ОСОБА_1 пеню від несплачених аліментів у розмірі 500 грн., що буде достатнім у даній спірній ситуації.
Крім того, відповідач, в силу ст. 88 ЦПК України, повинен відшкодувати на користь держави судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 51 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Керуючись ст. 196 СК України ст.ст.10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, , суд,-
Позов Новомосковського міжрайонного прокурора задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 500 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області в слідуючому порядку: заява на апеляційне оскарження надається протягом 10 днів до Новомосковського міськрайонного суду, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після надання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Сорока.