Справа № 2а-431/09
7 вересня 2009 року. Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді- Гречаного В.А.,
при секретарі- Петренко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровської області, третя особа - управління державного казначейства у Новомосковському районі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, зобов'язання відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу,-
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровської області (згодом суд залучив до участі у даній справі в якості третьої особи управління державного казначейства у Новомосковському районі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області - а.с. 45) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, зобов'язання відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року позивач є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 даного Закону, з 01.01.2006 року позивачу повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але у 2006-2007 роках така допомога йому не виплачувалась, оскільки Верховною Радою України були прийняті Закони «Про державний бюджет України на 2006 рік» і «Про державний бюджет України на 2007 рік», які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Як вказано в позовній заяві, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007, визнав положення п. 12. ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01.01.2006 року - 350 грн., з 01.04.2006 року - 359 грн., з 01.10.2006 року - 366 грн., з 01.01.2007 року - 380 грн., з 01.04.2007 року - 406 грн., з 01.10.2007 року - 411 грн. Невиплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік складає 1290 грн. (4302 ? 30) : 100, за 2007 рік складає 1442 грн. (4809 ? 30) : 100. Тому, сума невиплаченої позивачу щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006 року по 2007 рік складає 2732 грн.
Також в позовній заяві позивач вказав, що про належні йому виплати його не повідомляли, тому про факт порушення його прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 року. У зазначеному рішенні вказано, що воно повинно бути опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України», що й було зроблено у № 4 від 07.11.2007 року. Тому, про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
В зв'язку з цим, у позовній заяві позивач просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів; стягнути з відповідача на свою користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по січень 2008 року у розмірі 2732 грн., та зобов'язати відповідача нараховувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії, з надбавкою до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач підтримав свій позов, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, пославшись на обставини, викладені в запереченнях проти позову. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник управління державного казначейства у Новомосковському районі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області до суду не з'явився, третя особа не заперечує проти розгляду справи у відсутності свого представника (а.с. 48).
В своїх письмових запереченнях проти позову відповідач вказав, що дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла протягом 2006-2007 років), яка передбачає підвищення дітям війни пенсій чи державної соціальної допомоги на 30% пенсії за віком, була зупинена на 2006-2007 роки Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно Законами про державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове призначення, що відповідає вимогам ст. 23 Бюджетного Кодексу України, а згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, згідно запереченням відповідача, розмір мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неможливо застосовувати виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки частина 3 ст. 28 цього ж Закону визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом. Також в запереченнях вказано, що звернувшись до суду з зазначеним позовом 09.04.2009 року, позивач не дотримався річного строку звернення до адміністративного суду щодо стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з січня 2006 року по січень 2008 року в сумі 2732 грн., що є порушенням ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки цей річний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а рішення Конституційного Суду України своїм рішенням № 6-рп/2007, на яке посилається позивач, було опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» № 4 від 07.11.2007 року та в ряді інших періодичних виданнях. Тому у відповідності до ч. 1 ст. 100 КАС України відповідач наполягає, що пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову (а.с. 24-26).
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає що у задоволенні позову слідує відмовити по наступних підставах.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «дитини війни» (а.с. 6), та управлінням Пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровської області позивачу сплачується пенсія та доплати до неї, розмір яких періодично змінювався (а.с. 32-33).
Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», (в редакції, що діяла протягом 2006-2007 років) передбачено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію цієї статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та на 2007 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року (ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього ж Закону).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними. В зв'язку з цим, у період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року відповідач необґрунтовано недоплачував позивачу щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача про те, що розмір мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неможливо застосовувати виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому що це нібито не стосується «дітей війни», є безпідставними, оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 даної статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії, з надбавкою до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, є необґрунтованими, оскільки вирішувати спори на майбутній час суди не вправі.
Тому позовні вимоги позивача являються частково обґрунтованими. Разом з тим, у позові слідує відмовити в повному обсязі виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вказав в своїй позовній заяві позивач, про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 року, яке було опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України» за № 4 від 07.11.2007 року.
Тобто суд вважає, що днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, слідує вважати 07.11.2007 року, тобто день, коли зазначене рішення Конституційного Суду України було опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України». Відповідно річний строк для звернення до суду розпочинається з цього дня і закінчується 07.11.2008 року.
Але позивач звернувся до суду з даним позовом 17.03.2009 року (а.с. 2). Поважних причин пропуску даного строку позивач не вказав і суд таких причин не убачає. В зв'язку з цим, прохання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду є безпідставним. Тому, пропущення позивачем строку для звернення до суду, згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В даному випадку на тому, що пропущення позивачем строку для звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову, наполягає у своїх запереченнях відповідач, тому дана норма закону підлягає застосуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 11, 71, 86, 94, 99 ч. 2, 100 ч. 1, 158-163 КАС України, ст. с т. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровської області, третя особа - управління державного казначейства у Новомосковському районі Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, зобов'язання відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу, відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровській апеляційний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя