21 серпня 2009 року Справа № 2а-5269/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Верба І.О.
при секретарі Ромасько Є.В., Шенкунісі А.О.
за участю представників:
позивачів ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ
до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись із адміністративним позовом до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради з позовними вимогами про:
- визнання неправомірними дій комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради стосовно відмови в реєстрації права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язання комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради оформити та зареєструвати право власності на індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у рівних частках кожному (по одній другій).
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не згоден із відмовою державного реєстратора від 13 березня 2009 року в реєстрації права власності на нерухоме майно, з тих підстав, що будівництво є самочинним, оскільки індивідуальний житловий будинок є закінчений будівництвом та введений в експлуатацію актом державної технічної комісії.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши що будівництво є самовільним, зазначив по відсутність доручення виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради на підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності, посилався на наявність відповідного доручення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради здійснювати підготовку матеріалів і проектів рішень тільки за рішеннями виконкому міської ради.
В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав, зазначив, що просить суд зобов'язати відповідача підготувати необхідні документи для оформлення свідоцтво про право власності на нерухоме майно позивачів, яке в наступному видається органом місцевого самоврядування. Представник позивача також пояснив про відсутність вимог до органу місцевого самоврядування. Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду, спори, в яких однією із сторін є орган місцевого самоврядування, підсудні місцевому загальному суду як адміністративному суду згідно правил предметної підсудності.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в результаті укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_5 придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на земельній ділянці площею 681 кв. м. по фактичному користуванню: А-1 - житловий будинок, Б - Сарай, В - вбиральня, 1-2 - огорожа за адресою АДРЕСА_1. Право власності на нерухоме майно зареєстровано за позивачами в рівних частках (Ѕ) 17 грудня 2004 року.
04 жовтня 2005 року рішенням Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради №298 дозволено громадянам ОСОБА_4 та Усатому Олександру Миколайовичу будівництво індивідуального житлового будинку та гаража по АДРЕСА_1, зобов'язавши громадян звернутись до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів з питання землекористування, замовити проектну технічну документацію на будівництво індивідуального житлового будинку, невиконання вказаних умов тягне за собою втрату чинності рішення в цілому.
15 грудня 2008 року актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків підтверджено готовність до введення в експлуатацію житлового будинку літ. Г-2 з прибудовою літ. Г1-1 по вулиці АДРЕСА_1. Акт державної технічної комісії зареєстрований Дніпропетровським регіональним відділом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 05 грудня 2009 року за номером 2284.
30 грудня 2008 року рішенням Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради №376/37 затверджено вищевказаний акт державної технічної комісії, прийнято рішення оформити право власності з видачею нового свідоцтва на домоволодіння, яке складається з індивідуального житлового будинку літ. Г-2 з прибудовою літ. Г1-1 та навісу літ. Д по вулиці АДРЕСА_1 за громадянами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та вважати загальну прощу житлового будинку - 210, 6 м. кв., житлову - 83, 0 м. кв., а попередні правовстановлюючі документи на домоволодіння вважати такими, що втратили чинність.
Пунктом 3 вищевказаного рішення зобов'язано позивачів звернутись до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради з питання оформлення та реєстрації права власності замість договору купівлі-продажу від 30.08.2004 року на ім'я громадян ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а потім до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів з питання землекористування.
06 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернувся до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної із заявою про оформлення та реєстрацію прав власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно рішення №376/37 від 30.12.2008 року замість договору купівлі-продажу від 30.08.2004 року.
13 березня 2009 року рішенням реєстратора комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради відмовлено в реєстрації права власності у зв'язку із тим, що житловий будинок літ. Г-2 з прибудовою літ. Г1-1 по АДРЕСА_1 самовільно побудовані згідно статті 331 Цивільного кодексу України та рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про визнання право власності на самовільне будівництво.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту б) підпункту 10 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Розділом 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445, в редакції на час дії спірних правовідносин (далі - Тимчасове положення) визначені особливості оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно підпункту а) пункту 6.1. Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
При цьому, пунктом 6.2. Тимчасового положення окремо зазначено, що підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.
Таким чином, для виникнення у відповідача обов'язку здійснити підготовку документів, необхідно встановити наявність відповідного доручення.
На думку суду, встановлення рішенням виконавчого комітету районної ради обов'язку громадян звернутись до бюро технічної інвентаризації з питання оформлення та реєстрації права власності, не є тотожнім дорученню органу місцевого самоврядування вчинити певні дії - підготовити документи для оформлення свідоцтва про право власності.
В судовому засіданні представник відповідача на підтвердження заперечень проти позову надав копію рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17 червня 1999 року №1116 «Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», яким встановлено, що рішення по оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна приймає у місті Дніпропетровську виконком міської ради. Пунктом 2 вказаного рішення доручено Дніпропетровському міському бюро технічної інвентаризації за заявками власників об'єктів нерухомого майна з відповідною оплатою за послуги здійснювати підготовку матеріалів і проектів рішень виконкому міської ради про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.
21 жовтня 2004 року виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради рішенням №3060, у зв'язку із набранням чинності Тимчасовим положенням, продовжив дію порядку оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна у місті, з видачею свідоцтв про право власності, встановленого рішенням від 17 червня 1999 року №1116.
Таким чином, суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача оформити права власності на індивідуальній житловий будинок, оскільки відсутнє відповідне доручення органу місцевого самоврядування.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язанні відповідача зареєструвати право власності суд виходить із того, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вказаного Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно із статтею 8 вказаного Закону державний реєстратор прав у межах своїх повноважень здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.
Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
З вищенаведених норм виходить, що реєстрації підлягають речові права, що підтверджені відповідним правовстановлюючим документом, однак, як вбачається із матеріалів справи та суті спору, такий документ - свідоцтво про право власності не видано позивачам. Отже, така позовна вимога фактично заявлена на майбутнє, та суд не встановив допущену протиправну бездіяльність відповідача щодо нездійснення реєстрації такого права, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій стосовно відмови в реєстрації права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, суд виходить із того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.
Так, з матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором комунального підприємства прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності, та оскаржувані позивачем дії є складовою частиною прийняття такого рішення. Отже, належним способом захисту в розглянутому випадку є оскарження вищенаведеного рішення суб'єкта владних повноважень. Саме при розгляді спору про правомірність такого рішення належить дати оцінку чи не прийнято воно передчасно, чи був наявний правовстановлюючий документ, що мав бути підставою для реєстрації або відмови в реєстрації речового права позивачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) І.О. Верба
Постанову складено у повному обсязі 25.08.2009 року
З оригіналом згідно Суддя І.О.Верба