Справа № 478/308/13-ц пров.№ 2/478/2/2014
30.01.2014 року. Казанківський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Біцюка А.В.,
секретар Ломага Н.О.,
за участю
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Агротех» Казанківського району Миколаївської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -
ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до ПП «Агротех» Казанківського району Миколаївської області, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.04.2003 року (далі - Договір) укладений між ним та відповідачем. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Договір він не підписував, а тому відсутні його воля на укладання ОСОБА_2 та досягнення всіх істотних умов, передбачених законом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав зазначивши, що між ним та відповідачем була усна домовленість про використання його земельної ділянки до 1 січня 2013 року, за що йому сплачувалась орендна плата в розмірі встановленому законодавством. Після закінчення строку на який передавалась земельна ділянка він (позивач) звертався до відповідача про припинення користування земельною ділянкою, але відповідача послався на наявність договору, який він не підписував та який діє до 2017 року. Враховуючи, що він не погоджувався на передачу земельної ділянки в користування до вказаного терміну, позивач просив позивача задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутність.
Суд заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Зі змісту ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 передав ПП «Агротех» земельну ділянку в оренду строком на 10 років. ОСОБА_2 - 15 квітня 2003 року. В ньому маються підпис позивача, підпис керівника відповідача та печатка ідповідача. Договір зареєстрований Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК у Державному реєстрі земель 26.02.2007 року за № 040701600639.
22 квітня 2010 року між ПП «Агротех» та ОСОБА_1 складено додаткову угоду (далі - Додаткова угода) до ОСОБА_2, згідно якої термін ОСОБА_2 продовжено до 31 грудня 2017 року. Вказана додаткова угода зареєстрована у Державному реєстрі земель 15 грудня 2010 року за №041049101194.
Згідно висновку експерта від 21.11.2013 року Договір та Додаткову угоду підписано не ОСОБА_1, а іншою особою.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. ст. 12-15 Закону України ,,Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (в чинній на день підписання договору редакції) (далі - Закон № 161-XIV) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 15.04.2003 року, що відповідає даті ОСОБА_2) істотними умовами договору оренди землі були: 1)об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5)умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін.
Частиною третьою ст.14 зазначеного закону у вказаній редакції передбачено, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України. Аналогічна норма міститься в вказаному законі в редакції, яка почала діяти з 05 січня 2003 року (ст.15).
Статтею 13 зазначеного закону у вказаній редакції передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі, невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки.
Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції яка діяла до 05.11.2003 року) та статтею 18 вказаного Закону, в редакції, що діяла з 05.11.2003 року, встановлено, що Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Тобто на час виникнення спірного ОСОБА_2 (15.04.2003 року) законом передбачалось обов'язковою згода щодо такої істотної умови як термін договору.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами цього правочину. Аналогічна норма містилась і в ст. 44 ЦК УРСР.
У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, недосягнення згоди між орендарем та орендодавцем землі хоча б з однієї істотної умови, передбаченою частиною першою статті 14 Закон № 161-XIV (в редакції яка діяла на дату зазначену в договорі) є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними.
Таким чином, Договір, який позивач просить визнати недійсним, не відповідає внутрішній волі позивача в частині встановлення терміну ОСОБА_2.
Так, згідно пояснень позивача та письмових доказів вбачається що спірна земельна ділянка використовується відповідачем з 2003 року. з настанням терміну, про який позивач усно домовлявся з відповідачем - 1 січня 2013 року, він (позивач) забажав самостійно використовувати належну йому земельну ділянку про що повідомляв відповідача (заяви до ПП «Агротех» про повернення земельної ділянки 28.01.2013 року, 10.02.2013 року, відповіді ПП «Агротех» від 08.02.2013 року) але відповідач не погодився на повернення позивачу земельної ділянки з приводу чого між сторонами виник спір.
Враховуючи що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору оренди землі як термін ОСОБА_2, а також приймаючи до уваги, що з приводу цього мається спір, суд приходить до висновку, що в даному випадку порушено право позивача, як власника, самостійно використовувати земельну ділянки після настання терміну, з яким сторони пов'язували припинення договірних відносин, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 1015 грн. 18 коп. (витрати на проведення експертизи (900,48) + сплачений судовий збір (114,70)).
Керуючись ст. ст. 3, 10, 88, 209, 212, 213 - 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агротех» Казанківського району Миколаївської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 квітня 2003 року укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Агротех» Казанківського району Миколаївської області, зареєстрований 26.02.2007 року за номером 040701600639.
Стягнути з приватного підприємства «Агротех» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1015 грн. 18 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя: