Справа № 511/3112/14-к
Номер провадження: 1-кс/511/307/14
18.10.2014 року Слідчий суддя Роздільнянського районного суду Одкеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання слідчого СВ Роздільнянського РВГУМВС України в Одеської області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором прокуратури Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України, внесеного до ЄРДР за 12014160390000971 від 28.05.2014 року,
18 жовтня 2014 року слідчий СВ Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України, за наступних обставин.
Згідно клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що 26.05.2014 року приблизно о 18 годині ОСОБА_5 знаходячись на АДРЕСА_1 , де він зустрівся з ОСОБА_8 , 1955 року народження, побачивши в кішені її халату мобільний телефон, після чого у нього виник корисливий умисел на відкрите заволодіння майном останньої. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 засунув руку у кишеню халату ОСОБА_8 , та відкрито заволодів її мобільним телефоном марки «Нокіа 1280» вартістю 270 гривень та сім картою «МТС» вартістю 10 гривень, які знаходились у вказаній кишені, чим завдав ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 280 гривень.
Після відкритого заволодіння майном ОСОБА_8 , ОСОБА_5 з її майном з місця скоєння злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Таким чином, своїми навмисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 186 ч. 1 КК України, що кваліфіковане як відкрите заволодіння чужим майном (грабіж).
24.07.2014 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України.
По твердженню слідчого, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується направленими підозрюваному повістками про виклик, а саме: 25.07.2014 року, 12.08.2014 року направлялися повістки про виклик до слідчого на 19.08.2014 року, 30.07.2014 року, для вручення повідомлення про підозру, та допиту в якості підозрюваного, а тому вважає що є достатні підстави для застосування до ОСОБА_5 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею Роздільнянського районного суду Одеської області 18.09.2014 року по справі №511/2773/14-к винесено ухвалу, якою слідчому відділу Роздільнянського РВ надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 27.03.1985 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини просили обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти обрання такого суворого запобіжного заходу, зазначивши, що визнає свою вину в крадіжки телефону, з карману жінки його не забирав, крім цього він не знав, що підозрюється в даному злочині, оскільки про підозру йому не повідомлялося, повісток він не отримував, оскільки знаходився на заробітках в м. Одеса і про те що був оголошений у розшук також не знав.
Захисник ОСОБА_6 просив суд обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, посилаючись на те, що підозрюваний яких-небудь повідомлень чи повісток від слідчого не отримував, а тому не будучи зобов'язаним перед слідством, поїхав на заробітки в м.Одесу, де знаходився більш трьох місяців.
Перевіривши наданні матеріали та дослідивши докази по даним матеріалам, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження зареєстроване за №12014160390000971, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2014року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України.
18.09.2014 року ухвалою Розділінянського районного суду ОСОБА_5 підлягав затриманню для приводу у суд, для подальшого обрання запобіжного заходу.
17.10.2014 року ОСОБА_5 було затримано та доставлено до Роздільнянського РВ з метою приводу до суду, для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відносно ОСОБА_5 є обґрунтована підозра щодо причетності до скоєння вказаного кримінального правопорушення, що повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:
1) протоколом допиту свідка ОСОБА_9 який пояснив, що 26.05.2014 року, він знаходився разом з ОСОБА_10 в гостях у ОСОБА_11 . ОСОБА_12 вийшов на вулицю, для того щоб попросити сигарет у ОСОБА_13 так як вона проходила по вулиці, через деякий час ОСОБА_9 почув, як ОСОБА_14 кричить, що в неї із кишені ОСОБА_5 забрав мобільний телефон, та після чого ОСОБА_5 продав мобільний телефон ОСОБА_15 .
2) протоколом допиту свідка ОСОБА_16 який пояснив, що 26.05.2014 року, він знаходився разом з ОСОБА_9 в гостях у ОСОБА_11 . ОСОБА_12 вийшов на вулицю, для того щоб попросити сигарет у ОСОБА_13 так як вона проходила по вулиці, через деякий час ОСОБА_16 почув, як ОСОБА_14 кричить, що в неї із кишені ОСОБА_5 забрав мобільний телефон, та після чого ОСОБА_5 продав мобільний телефон ОСОБА_15 .
3) протоколом допиту свідка ОСОБА_17 який пояснив, що 26.05.2014 року, в денний час він знаходився дома, до нього до дому прийшов ОСОБА_9 разом з двома незнайомими, та продали мобільний телефон марки «Нокіа» за 50 грн.
Також в судовому засіданні встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 24.07.2014 року було вручено батьку ОСОБА_5 - ОСОБА_18 за місцем мешкання підозрюваного.
Із показів підозрюваного ОСОБА_5 , які дослідженні в судовому засіданні вбачається, що після скоєння крадіжки, він спілкувався з ОСОБА_8 , допомагав їй по господарству, і вони примирилися, вона зазначила. що не буде звертатися до міліції, а тому він поїхав з Роздільнянського району в м. Одесу, оскільки мав працювати на будівництві. Будучі на заробітках, зв'язку з батьком, який залишився вдома не мав, а тому не знав про те, що йому пред'явлена підозра, повісток він не отримував і від слідства переховуватися наміру не мав.
Оскільки в судовому засіданні сторона обвинувачення належним чином не довела обставини, що свідчать про ухилення ОСОБА_5 від слідства та суду, суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України на які слідчий посилається в клопотанні є недоведеними.
Крім того слід зазначити, що тримання під вартою має застосовуватись лише у виняткових випадках як крайня міра, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження, що повинно враховуватися судами у відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України та Рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Ассенов та інші проти Болгарії".
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (така правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Аналізуючи вказані норми закону та практику ЕСПЛ слід зазначити, що слідчий суддя, суд з урахуванням положень, передбачених ч. 4 ст. 194 КПК має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні. В такому випадку суд, керуючись вимогами ч. 4 ст. 194 та пунктами 3 - 5 ч. 1 ст. 196 КПК, має зазначити у резолютивній частині ухвали про обрання запобіжного заходу певного виду, а у мотивувальній - зазначити, чому вважає недоведеними обставини, що свідчать про обґрунтування застосування саме такого запобіжного заходу та недостатність застосування для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні більш м'яких їх видів, визначених у ч. 1 ст. 176 КПК.
Згідно до ст. 179 ч. 1 та 2 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На підставі викладеного, суд вбачає за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід - домашній арешт з покладенням на нього обов'язків передбачених статтею 181 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 194 п. 5 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно ч. 6 вказаної статті обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Таким чином при обрані запобіжного заходу судом враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення, той факт, що підозрюваний працює неофіційно, має постійне місце проживання та не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду чи перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.
На підставі викладеного, суд вбачає за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту.
У відповідності до ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:
1) негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово;
2) негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
З урахуванням вищевикладеного, та приймаючи до уваги ст. ст. 8, 9, 206 КПК України суд вважає за необхідне підозрюваного з залу суду звільнити негайно.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 183, 184, 193-194, 196, 202, 309 КПК України,-
В клопотанні слідчого СВ Роздільнянського РВГУМВС України в Одеської області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором прокуратури Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити, обравши більш м'який (альтернативний) запобіжний захід.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 27.03.1985 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна, Одеської області, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше не судимому, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період з 22.00 до 06.00 годин ранку.
Контроль за виконанням домашнього арешту ОСОБА_5 здійснює орган внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного негайно поставити ОСОБА_5 на облік, як особу щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчого або суд.
Копію ухвали суду вручити підозрюваному після її проголошення.
ОСОБА_5 звільнити з залу суду негайно.
Строк дії ухвали про накладення домашнього арешту відносно ОСОБА_5 - 60 днів, до 16.12.2014року, включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1