Малиновський районний суд м.Одеси
м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а, 65033, (048) 728-51-02
2-429/2010
13 травня 2010 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі: головуючого - судді Вербицької Н.В., при секретарі - Солтис О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи АТ «Укрсиббанк» про визнання майна особистою власністю, визнання договору недійсним, стягнення грошової суми за кредитним договором та стягнення аліментів, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи АТ «Укрсиббанк» про тлумачення змісту правочину, внесення змін в попередній договір, поділ майна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні майном та стягнення збитків,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи АТ «Укрсиббанк» про визнання майна: АДРЕСА_1, садовий будинок, розташований на земельній ділянці № 1205 в смт Затока в садовому кооперативі «Пресе», нежилу будівлю адміністративно-комерційного центру за адресою: вул.Рекордна, 17а особистою власністю, посилаючись на те, що питання про розподіл квартири та садового будинку між сторонами був проведений в добровільному порядку ще в 2002 році при розлученні. Тоді відповідач отримав від неї 25 000 доларів США - компенсацію за часту у спільному майні подружжя, що підтверджується відповідною розпискою. Після припинення шлюбних стосунків га спільного ведення господарства з відповідачем вона придбала будівлю адміністративно- комерційного центру по вул.Рекордній, 17а, якій за допомогою коштів, що отримала в 2003 році в АБ «Укрсоцбанк» та самостійно виконала свої обов'язки по кредиту, побудувала ресторан.
1) року між нею та відповідачем укладений попередній договір розподілу майна, в перелік якого включено вищезазначене майно як майно подружжя. Крім того, до переліку майна увійшло майно яке є особистою власністю ОСОБА_1, як СПД, а саме торгівельний павільйон по вул.Краснова, 3-5 в м.Одесі. На зазначене майно позивач просила визнати право власності, що належить їй як СПД.
Оскільки до переліку спільного майна у попередньому договорі увійшло майно, яке не було спільною власністю подружжя, а крім того, майно, яке взагалі не належало жодній стороні, а саме автомобіль Фольскваген Кадди, 1996 р.в., автомобіль ОСОБА_3, МЛ 270, 2005 р.в., торговий контейнер № 1944 на території контейнерного комплексу «Промтоварний ринок», позивач просила визнати такий договір недійсним. Позивач та її представник зазначали, що попередній договір був укладений на невигідних для неї умовах, з порушенням її прав і діючого законодавства і вона підписала його під впливом психічного тиску ОСОБА_2, щоб він залишив її у спокої. Попередній договір не відповідає вимогам ст.ст.203, 215, 231, 635 ЦК України, а тому повинен бути визнаний недійсним.
1) року між відповідачем і АТ «Укрсиббанк» був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав 402 664 швейцарських франків. 02.06.2006 року за додатковою угодою сума кредиту була збільшена до 658 514 швейцарських франків. 27.04.2006 року вона уклала з банком договір поруки, відповідно до якого вона виступила поручителем відповідача по його кредитним зобов'язанням. Оскільки ОСОБА_2 відмовився здійснювати належне виконання договору, вона з 25.04.2008 року сплачувала кредитну заборгованість. На день постановленая рішення це складає 120 399,57 швейцарських франків, що еквівалентно 860 894, 47 гри., які вона просить стягнути з відповідача.
Від шлюбу з відповідачем вона має двох малолітніх синів ОСОБА_4, 05.08.1999 року та ОСОБА_5, 08.06.2001 року, на утримання яких відповідач не надає матеріальної допомоги.
На підставі цього вона просила стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 000 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
Відповідач та його представники позовні вимоги визнали лише в частині стягнення аліментів та не заперечували проти встановлення такого розміру аліментів. Щодо розподілу майна подружжя пред'явили зустрічний позов, в якому зазначали, що укладений між ними 20.03.2006 року попередній договір розподілу майна подружжя відповідав волі сторін. На підставі викладеного просили витлумачити зміст попереднього договору та визначити, що сторонами у цьому договорі майно визначено спільною власністю колишнього подружжя та відповідно до розподілу майна визначений порядок користування цим майном. Оскільки позивач до укладання основного договору здійснила самочинне захоплення приміщення ресторану по вул.Рекордній,
; 7а, яким він, відповідач, користувався й виділявся йому згідно умов попереднього договору у власність, він просив змінити умови попереднього договору, а саме скоротити строк закінчення дій попереднього договору з 20.03.2011 року на 29.03.2008 року. Крім того, відповідач зазначав, що позивачем пропущений трирічний строк для звернення до суду з позовом про визнання попереднього договору недійсним.
Відповідач також просив здійснити розподіл майна подружжя відповідно до умов попереднього договору та зобов'язати позивачку звільнити приміщення ресторану по вул.Рекордній, 17а в м.Одесі.
Неправомірними діями позивачки щодо зайняття приміщення ресторану, в зв'язку з чим він був позбавлений можливості отримувати дохід від ресторанної діяльності, який був єдиним джерелом доходів відповідача, останньому нанесені збитки (упущена вигода) в розмірі 1 483131 грн. Зазначені кошти відповідач просив стягнути з позивачки.
Позивач та її представник зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали, вважаючи його вимоги незаконними та необгрунтованими.
Представник третьої особи - АТ «Укрсиббанк» підтримав позицію позивача та залишив вирішення спору на думку суду.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали цієї справи, а також цивільної справи № 2-1609/2002 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розлучення, витребувані документи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, у позові ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами склалися внаслідок розподілу спільного майна подружжя.
В судовому засіданні встановлено, що 29.04.2002 року рішенням Малиновського районного суду м.Одеси шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний (а.с.9 т.1). 15.03.2006 року Першим відділом РАЦС Малиновського районного управління юстиції м.Одеси зроблений актовий запис № 99 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 (а.с.10 т.1).
В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» звернуто увагу судів на те, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч.2 ст.114 СК України). Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 01.01.2004 року, тобто до дня набрання чинності СК.
Відповідно до ст.44 КПШС України, який діяв до прийняття СК України шлюб між ОСОБА_1 припинений при його розірванні в органах РАЦС. тобто 15.03.2006 року.
Суд критично ставиться до пояснень позивачки та її представника, що шлюбні стосунки між сторонами були припинені з лютого 2002 року, як це зазначено в рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 29.04.2002 року про розлучення ОСОБА_1, оскільки це спростовується фактом реєстрації відповідача в квартирі їх проживання, а саме в АДРЕСА_1, 24.10.2005 року, тобто після припинення шлюбу в судовому порядку (а.с.113 т.1), поясненнями свідка ОСОБА_6 про те, що подружжя ОСОБА_1 гуляли в неї 11.02.2006 року на весіллі, та наданими нею фотокартками з весілля, на яких ОСОБА_1 зображені поруч, саме як близькі, рідні між собою люди (а.с.105-106 т.З), фактом укладання ОСОБА_1 27.04.2006 року договору поруки по кредитному зобов'язанню ОСОБА_2 перед АКІБ «УкрСиббанком» (а.с.5-6 т.2).
З огляд) на наведені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 продовжували спільне проживання та ведення спільного господарства подружжями після розірвання шлюбу як в судовому порядку, так і після розірвання його в органах РАЦС, яке тривало до середини 2006 року.
20 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений попередній договір про поділ майна, яке придбано колишнім подружжям за період знаходження в зареєстрованому шлюбі (а.с.48 т.1). Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Відповідно до умов цього договору, а саме до п.1 сторони зобов'язуються у майбутньому, але не пізніше як до 20.03.2011 року укласти основний договір про поділ майна, яке придбано колишнім подружжям, а саме: АДРЕСА_2, торгового павільйону, загальною площею 28 кв.м., який знаходиться в м.Одесі по вул.Краснова, 3-5, нежилої будівлі адміністративно-комерційного центру, яка знаходиться в м.Одесі по вул.Рекордній, 17а (ресторан «Квітка Верони»), земельної ділянки та садового будинку, які знаходяться в смт Затока, м.Білгород-Дністровський, Одеської області, на території Затоківської селищної ради, СК «Пресс», ділянка № 1205, автомобілю Volkswagen Caddy, 1996 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобілю Mercedes-Benz, модель МГ 270, 2005 р.в., автомобілю BMW, модель 320, 2002 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2, контейнерів № 2027, 1939, 1909, 1944, що знаходяться на території контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок» в смт Авангард, Овідіопольського району, Одеської області, 7-й км Овідіопольської дороги.
Попереднім договором передбачений конкретний перелік майна, що переходить у власність кожній із сторін при укладання основного договору. Сторони зобов'язуються на момент підписання договору про поділ майна підготувати на надати документи, які необхідні для укладання договору.
Згідно 4.635 ЦК України попереднім є договір, сторони котрого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Сторонами дотримані вимоги ст.209 ЦК України щодо нотаріального посвідчення попереднього правочину, в договорі встановлені певні права та обов'язки на майбутнє.
Стаття 627 ЦК України передбачає свободу договору, вільність у визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.2,3 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
З огляду на наведене, суд вважає, що ОСОБА_2, включаючи в перелік майна, якій підлягає розподілу, майно, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як СПД, а саме торговий павільйон, ресторан, контейнери на «Промтоварному ринку», а також майно, по якому сторони в 2002 році досягли домовленість про розподіл, діяли вільно, на свій розсуд та за своїм бажанням.
Таким чином, зазначені обставини не можуть бути підставами для визнання попереднього договору недійсним.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що в попередній договір включено майно, яке ніколи не належало жодній із сторін та вони ним не користувались, а саме контейнер № 1944 на «Промтоварному ринку» та автомобіль Volkswagen Caddy, 1996 р.в., як на підставу визнання попереднього договору недійсним, оскільки зазначені обставини спростовуються відповіддю адміністрації ТОВ «Промтоварний ринок» та МРЕВ про належність контейнеру № 1944 та автомобілю відповідачу (а.с.55,158 т.З). Більш того, виходячи із сутності попереднього договору, який передбачає виникнення певних прав учасників цього договору у майбутньому, зокрема права власності, то наявність або відсутність відповідного права у сторони, яка укладає попередній договір, не може бути підставою для визнання договору в цій частині недійсним.
Стороною позивача не доведені обставини укладення ОСОБА_1 попереднього договору під впливом психічного тиску з боку відповідача (ст.231 ЦК України). З пояснень свідка з боку позивача ОСОБА_8, яка є рідною сестрою позивача, вбачається, що вона з чоловіком супроводжували ОСОБА_1 до приватного нотаріуса для укладання договору. Таким чином, суд вважає, що за наявності будь-якої неправомірної поведінки з боку ОСОБА_2, вони могли надати допомогу ОСОБА_1, але цього не відбулось. Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_7М пояснила, що в її присутності примусу з боку колишнього чоловіка на дружину не було, вона роз'яснювала сторонам наслідки укладання договору та вимоги чинного законодавства щодо недійсності угод, про що зазначила в договорі. Більш того, пояснила, що документи для оформлення договору приносила їй ОСОБА_1 Оскільки у сторін були не всі документи на майно, то сторони уклали саме попередній договір, а не основний про розподіл майна подружжя.
%
Достовірно знаючи, що вона уклала попередній договір 20.03.2006 року, який вважає незаконним, ОСОБА_1 не зверталась до правоохоронних органів з цього приводу, про що підтвердила особисто в судовому засіданні сама позивачка та її представник.
Зазначені обставини, на думку суду, спростовують доводи позивачки про наявність психічного тиску на неї з боку ОСОБА_2 Така позиція позивача викликана небажанням визнати за відповідачем певного переліку майна, зокрема ресторану «Квітка Верони», який є головним об'єктом розподілу та згідно умов попереднього договору повинен відійти саме відповідачу.
Суд критично ставиться до пояснень представника позивача на те, що укладений 20.03.2006 року договір не є попереднім, а є договором про наміри, оскільки наявність попереднього договору підтверджується його змістом, умовами, формою укладання. Той факт, що при укладанні попереднього договору у сторін були відсутні документи, що підтверджують їх право власності на певне рухоме та нерухоме майно, не може бути підставою для визнання такого договору протоколом про наміри, оскільки в договорі чітко виражено волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, що впливає з його змісту. Більш того, п.4 попереднього договору передбачений обов'язок сторін на момент підписання основного договору про поділ майна підготувати та надати необхідні документи для укладання договору.
Суд відхиляє вимоги сторони відповідача про відмову у позові внаслідок пропуску позивачем строку давності для пред'явлення позову про визнання договору недійсним, оскільки ч.3 ст.258 ЦК України передбачає для визнання договору недійсним з цих підстав (під впливом насильства ст.213 ЦК України) позовну давність у 5 років.
Враховуючи, що суд не знайшов підстав для визнання попереднього договору недійсним, ;:уд не може виключити з переліку майна, що увійшло у попередній договір, будь-яке майно, або визнати його особистою власністю однієї із сторін. На підставі викладеного, такі вимоги позивачки не підлягають задоволенню.
Не основані на законі вимоги щодо стягнення грошових коштів з відповідача, які сплачені позивачкою на виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 перед АТ «УкрСиббанк», виходячи з наступного.
1) року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у формі не поновлюваної кредитної лінії з лімітом 402 664 швейцарських франків на строк до 27.04.2013 року (а.с.149-152
.2). 02.06.2006 року між тими сторонами укладена додаткова угода, відповідно до якої розмір кредиту збільшений до 658 514 швейцарський франків (а.с.156 т.2).
1) року між АКІБ «УкрСиббанк» (кредитор) і ОСОБА_1 (поручитель) укладений договір поруки, відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позивальником, усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору (а.с.5 т.2). 02.06.2006 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору поруки в зв'язку із збільшенням суми кредиту (а.с.6 т.2).
Крім того, 27.04.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, відповідно до якого остання виступає майновим поручителем за ОСОБА_2 Предметом іпотеки є нежила будівля, адміністративно-комерційний центр, що знаходиться в м.Одесі, вул.Рекордна. 17а (а.с.13-14 т.З).
02.06.2006 року сторони уклали додатковий договір до іпотечного договору щодо збільшення об'єму зобов'язання майнового поручителя у зв'язку із збільшенням розміру кредиту (а.с. 15 т.2).
В зв'язку із відмовою ОСОБА_2 обслуговувати кредит, 14.04.2008 року АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до ОСОБА_1 про погашення залишку заборгованості в розмірі 488 823,20 долара США (а.с. 18 т.2).
ОСОБА_1 частково сплатила заборгованість по кредиту, а саме в розмірі 120 842,65 швейцарських франків, що підтверджується листом банку від 13.05.2010 року.
Проте, на сьогоднішній день по кредитному договору від 27.04.2006 року та додаткових угод до нього існує заборгованість в розмірі 3 635 790,20 грн., що підтверджується копією позову, пред'явленого банком до відповідачів.
Із змісту ст.556 ЦК України впливає, що до поручителя переходять права кредитора у цьому зобов'язанні у разі повного виконання ним зобов'язання. В цьому випадку кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
Оскільки ОСОБА_1 не виконала зобов'язання, забезпеченого порукою, в повному обсязі, та враховуючи, що на цей час сторони мають солідарну відповідальність по цьому зобов'язанню перед банком, суд вважає, що вимоги до ОСОБА_1, як боржника, по стягненню частково сплаченої заборгованості є незаконними та не можуть бути задоволені.
Від шлюбу ОСОБА_1 мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_4, народження 05.08.1999 року та ОСОБА_5, народження 08.06.2001 року, які проживають з позивачем (а.с.11-12).
В судовому засіданні сторона позивача наполягала та відповідач не спростовував твердження про ненадання останнім матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи положення ст. 182 СК України, беручі до уваги той факт, що відповідач має достатній рівень доходів, а саме дохід за перше півріччя 2009 року склав 213 000 грн., тобто 35,5 тис. грн. щомісяця, що підтверджується копіями звіту СПД ОСОБА_2 до ДПІ (а.с.74-74 т.З), наявність на його утриманні іншої малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, згоду відповідача з розміром аліментів, що просить стягнути позивач - 1000 грн. на кожну дитину щомісяця, суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині.
Згідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Вперше з вимогами про стягнення аліментів позивач звернулась 17.08.2007 року (а.с.4 т.1), тому аліменти присуджуються саме з цієї дати. Будь-яких доказів надання матеріальної допомоги дітям за час знаходження справи в суді, відповідачем надано не було.
Не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2
Так, вимоги щодо тлумачення окремих положень попереднього договору від 20.03.2006 року про те, що майно, а саме: кв.4 по вул. Рекорд ній, 27 в м.Одесі, торгового павільйону, загальною площею 28 кв.м., який знаходиться в м.Одесі по вул.Краснова, 3-5, нежилої будівлі адміністративно-комерційного центру, яка знаходиться в м.Одесі по вул.Рекордній, 17а (ресторан «Квітка Верони»), земельної ділянки та садового будинку, які знаходяться в смт Затока, м.Білгород-Дністровський, Одеської області, на території Затоківської селищної ради, СК «Пресс», ділянка № 1205, автомобілю Volkswagen Caddy, 1996 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобілю Mercedes-Benz, модель ML 270, 2005 р.в., автомобілю BMW, модель 320, 2002 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2, контейнерів № 2027, 1939, 1909, 1944, що знаходяться на території контейнерного комплексу ТОВ «Промтоварний ринок» в смт Авангард, Овщіопольського району, Одеської області, 7-й км Овідіопольської дороги, визначено спільною сумісною власністю колишнього подружжя, суперечать вимогам ст.213 ЦК України. Із змісту зазначеної статті впливає, що тлумачення змісту правочину може мати місце, якщо є незрозумілим значення слів, понять або термінів. З тексту п.1 договору вбачається, що сторонами це майно вже визначено таким, яке придбано колишнім подружжям за період знаходження у шлюбі. Це положення договору є зрозумілим та не потребує тлумачення.
Суд не вправі витлумачити положення попереднього договору, визначивши, що сторонами визначений порядок користування майном, оскільки із сутності попереднього договору впливає, що він встановлює права та обов'язки сторін на майбутнє, а тому не може визначати їх на теперішній час.
Вимоги ОСОБА_2 щодо скорочення строку укладання основного договору з 20.03.2011 року до 29.03.2008 року, коли ОСОБА_1 захопила ресторан «Квітка Верони», не підлягають задоволенню.
ОСОБА_2 посилається на зміну істотних обставин, які сталися внаслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання умов попереднього договору. Він 03.09.2007 року направив їй заяву з пропозицією оформити основний договір про поділ майна. Замість відповіді ОСОБА_1 подала позов до суду про розподіл майна та 29.03.2008 року захопила ресторан.
Відповідно до 4.4 ст.652 ЦК України зміна договору в зв'язку із істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились
настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, незважаючи на умови попереднього договору від 20.03.2006 року, відповідно до якого ресторан переходить в майбутньому у власність ОСОБА_2, залишається на сьогодні титульним власником, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого 12.10.2004 року Малиновською районною адміністрацією (а.с.148-149 т.З). Тому на законних підставах має право користуватися приміщенням ресторану. Поняття захоплення може застосовуватися у випадках незаконно або злочинного зайняття приміщення.
Враховуючи правомірність користування позивачкою приміщенням ресторану, відсутністю у відповідача такого права на підставі попереднього договору від 20.03.2006 року, суд !ге знаходить підстав для зміни умов договору та скорочення терміну укладення основного договору про розподіл майна.
Відповідно до п.8 попереднього договору від 20.03.2006 року передбачена відповідальність про укладання основного договору про поділ майна примусово в судовому порядку, якщо такий договір не буде укладений до 20.03.2011 року.
Оскільки права у ОСОБА_2 на укладання договору про розподіл майна в судовому порядку на цей час відсутнє, його вимоги про розподіл майна та визнання права власності є передчасними.
Вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити приміщення ресторану по вул.Рекорд ній, 17а в м.Одесі та стягнення з неї збитків, є похідними від його попередніх вимог, та також задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 180,182,191 СК України, ст.ст. 10,11,60,209,213-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, по 1 000 (одній тисячі) грн. на кожного, щомісяця до досягнення ними повноліття, починаючи з дня подачі позову, 17.08.2007 року.
В іншій частині позову відмовити.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи АТ «Укрсіббанк» про тлумачення змісту правочину, внесення змін в попередній договір, поділ тайна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні майном та стягнення збитків відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня отримання повного тексту рішення з подальшою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий Н.В.Вербицька