Справа №2-1085/2010р.
09 грудня 2010 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Ярош А.І.,
при секретарі Стариш О.І.
розглянувши у відкритому судовому в м. Одесі засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_2 Остаточно уточнивши свої позовні вимоги, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на його користь 159 028 грн., що за курсом НБУ станом на 09.12.2010 р. еквівалентно 20 000 доларів США, а також судові витрати, посилаючись на наступні обставини. Відповідно до розписки від 05.09.2008 року, ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 позику в розмірі 20 000 доларів США, останній зобов'язався в строк до 10.03.2009 року повернути зазначену суму. У зазначений термін відповідач зобов'язання не виконав, борг не повернув. Позивач просив задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в яких зазначає, що гроші від позивача ОСОБА_2 не отримував, розписку написав під впливом тяжких обставин, а також те, що 05.09.2008 року були написані одночасно в один день, на однакових аркушах одного і того блокноту дві розписки, одна була написана ним про те, що до 10.03.2009 року він сплатить ОСОБА_4 20 000 доларів США, інша-Крушельницьким А., в які зазначалось, що він не буде претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_5, на користь ОСОБА_2 ОСОБА_2 написав дану розписку, оскільки після смерті ОСОБА_5 він не знав про існування заповіту померлого, складеного на його користь та його доньки. Тому з заявою про прийняття спадщини звернулась дружина ОСОБА_5, матір позивача - ОСОБА_6, однак спадщину вона не отримала. 09.07.2008 р. ОСОБА_6 померла. Спадкоємцями за заповітом після її смерті стали ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Після смерті матері відповідач знайшов в її документах заповіт ОСОБА_5 на випадок його смерті, в якому він також заповідав своє майно ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Таким чином, відповідач та його донька пропустили строк для звернення з заявою до нотаріальної контори прийняття спадщини. Разом з тим, ОСОБА_8, онука ОСОБА_5, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після його смерті. Крім того, після смерті ОСОБА_6 позивач та його дружина, ОСОБА_8, таємно забрали оригінали документів на спадкову квартиру та оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_5 Позивач звернувся до суду з позовною заявою про надання йому та його доньці додаткового строку для прийняття спадщини. Однак, побоюючись те, що ОСОБА_8 зможе претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_5 в разі ненадання судом додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_2 домовився з позивачем, що після оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5Й, померлого 03.03.2006 року, та матері ОСОБА_2Г, ОСОБА_6К, померлої 09.07.2008 року, він під час продажу квартири № 8 в будинку № 8 корпусу 6 по проспекту Шевченка в місті Одесі, сплатить позивачу вартість 'А частини цієї квартири, яка на той час складала 80 000 доларів США, оскільки за відсутності заповіту його дружина - ОСОБА_8, онука ОСОБА_5 мала б право претендувати на 'А частини квартири, вартість якої на той час і складала 20 000 доларів США. Отже, відповідач вважає, що написав розписку під впливом тяжких обставин якими є пропуск строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру та Свідоцтва про смерть ОСОБА_9, які забрав позивач та вивіз в Америку. Відповідач боявся, що у разі не поновлення строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 він та його донька втратять можливість оформити всю квартиру як спадщину за заповітом.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.
ОСОБА_10, допитана судом в якості свідка, пояснила, що 05.09.2008 позивач попросив зустрічі на передодні від'їзду на постійне місце проживання в США і запропонував її чоловіку, ОСОБА_2, написати розписку на підтвердження їх домовленостей про сплату ОСОБА_11 вартості спадкової квартири АДРЕСА_1, на суму 20 000 доларів США, що становило % частину від 80 000 доларів повної вартості спадкової квартири на той час. Вона з чоловіком, позивачем по справі, мали намір добровільно сплатити позивачу ОСОБА_11 вартість квартири, після оформлення спадщини у січні - лютому 2009 року та продажу квартири у березні 2009 року. Однак через два роки після від'їзду позивача вартість квартири значно зменшилась, у зв'язку з чим вони запропонували позивачу сплатити йому вартість ОСОБА_11 частини квартири за цінами на той час, але він відмовився. У зв'язку з тим, що її чоловік та донька є спадкоємцями за заповітом у подальшому оформили спадщину, а виплата коштів позивачу та його дружині ОСОБА_8 була їх добра воля, вона вважає що вони не повинні сплачувати позивачу ніяких коштів. Також вона зазначила, що вони не могли оформити спадщину на той час на всю квартиру, бо пропустили строк для прийняття спадщини. Позивач їх шантажував, що у зв'язку з цим може забрати у них половину квартири. Грошових коштів від ОСОБА_4 її чоловік не отримував. Розписку він написав під впливом тяжких обставин та під диктовку позивача.
ОСОБА_12 та ОСОБА_13, допитані судом в якості свідків, підтвердили, що 05.09.2010 року вони були присутні в квартирі відповідача, коли прийшов ОСОБА_4, а також те, що про домовленість між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо спадщини вони знали, гроші ОСОБА_2 від ОСОБА_4 не отримував, а повинен був їх передати після прийняття спадщини.
Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 04.07.1997 р. уклали шлюб, про що зроблений актовий запис № 632 Відділом реєстрації лктів громадянського стану Одеської міської ради.
Відповідно до дублікату Свідоцтва про право власності на житло № 0188 від 10.04.2001 року, виданого 31.03.2009 р.АДРЕСА_2 будинку № 8 корпус 6 по проспекту Шевченка у м. Одесі належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках кожному.
1) року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_14, за реєстровим № 15902, в якому заповідав належну йому частину квартири № 8 в будинку № 8 корпусу 6 по проспекту Шевченка в місті Одесі Попову ОСОБА_15 та ОСОБА_7 в рівних частках кожному.
2) року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_14, за реєстровим № 15903, в якому заповідала належну їй частину квартири № 8 в будинку № 8 корпусу 6 по проспекту Шевченка в місті Одесі Попову ОСОБА_15 та ОСОБА_7 в рівних частках кожному.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Таким чином, при наявності заповітів, складених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, спадкування квартири № 8 в будинку № 8 корпусу 6 по проспекту Шевченка в місті Одесі після смерті кожного із спадкодавців має здійснюватися за заповітом, спадкоємцями в такому разі є ОСОБА_2 та ОСОБА_7
ОСОБА_5 помер 03.03.2006 року (актовий запис про смерть № 2220, зроблений Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси).
Відповідно до матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_5 до Шостої :деської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулися - 08.2006 р. ОСОБА_6, дружина померлого, 06.07.2006 р. - ОСОБА_16, онука померлого. .'6.07.2006 р. ОСОБА_17, онук померлого, звернувся до нотаріальної контори з заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_16
Виходячи з вищевикладених обставин, ОСОБА_16, як онука ОСОБА_5, мала б право на спадкування частини квартири № 8 в будинку № 8 корпусу 6 по проспекту Шевченка в місті Одесі в порядку спадкування за законом, однак за умов наявності заповіту спадкування квартири здійснюється за заповітом, а не за законом, тому ОСОБА_16 не має право на спадкування -астини даної квартири.
22.10.2006 р. ОСОБА_6 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на Уг частину грошових вкладів.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.03.2009 року задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та визначено їм додатковий строк для прийняття спадщини в один місяць, пропущений з поважних причин, за заповітом ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 від 24.10.2001 року, реєстровий № 15902.
1) р. до Шостої одеської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_7
2) року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на Уг частини квартири № 8 в будинку № 8 корпусу 6 по проспекту Шевченка в місті Одесі кожному.
3) р. ОСОБА_6 померла (актовий запис про смерть № 5695, зроблений Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси).
Відповідно до матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_6К 29.04.2009 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на Уі частини квартири № 8 в будинку № 8 корпусу 6 по проспекту Шевченка в місті Одесі кожному.
1) року ОСОБА_2 написав розписку ОСОБА_4, відповідно до якої він зобов'язався в строк до 10 березня 2009 року повернути ОСОБА_4 двадцять тисяч доларів США.
У судовому засіданні представник відповідача надав суду блокнот, на аркушах якого написана також розписка ОСОБА_4, згідно з якою він зобов'язався не претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_5, його дружина, ОСОБА_16, з цим згодна.
З оглянутого блокноту судом вбачається, що обидві розписки написані на аркушах одного й того самого блокноту, перед розпискою ОСОБА_4 з блокноту вирваний аркуш, на якому, за твердженнями представника відповідача, була написана розписка ОСОБА_18
Судом встановлено, що в розписці ОСОБА_2 від 05.09.2008 року відсутні відомості про передачу коштів, є тільки посилання на обов'язок повернути кошти ОСОБА_4 в строк до 10 березня 2009 року.
Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, договір позики є реальним та одностороннім договором, за яким позикодавець має право вимагати у встановлений договором строк повернення йому суми позики, а позичальник зобов'язується її повернути.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
При цьому суд, виходячи зі змісту ст. 1047 ЦК України, вважає, що розписка засвідчує лише факт отримання грошей або речей позичальником і не замінює договір позики, у зв'язку з чим укладення такого договору, що підтверджується тільки розпискою, є недодержанням вимог закону.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що розписка ОСОБА_2 не є договором позики і, водночас, не є підтвердженням його укладення, оскільки в сукупності з розпискою ОСОБА_4 вона є свідченням виникнення двостороннього зобов'язання, яке містить елементи договору позику і відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти ОСОБА_4, а ОСОБА_4 зобов'язався не претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_9, що не суперечить вимогам ч. 1 ст. 6 ЦК України, відповідно до якої сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідківдля підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Таким чином, на підставі пояснень сторін, встановлених судом обставин справи та пояснень свідків, у суду є підстави вважати, що кошти в сумі 20 000,00 доларів СІ ПА не передавались ОСОБА_4 ОСОБА_2, тому не підлягають поверненню, розписка була написана ОСОБА_2 під впливом тяжкої обставини, яка виразилась у смерті його близьких - ОСОБА_5Й, матері, ОСОБА_6, а також у виявленні ним наявності заповіту, складеного ОСОБА_5Й, тільки після смерті матері, необхідності звертатися до компетентних органів для видачі дублікатів правовстановлюючих документів, що підтверджується матеріалами справи, юридична необізнаність щодо поновлення строків на прийняття спадщини та порядку спадкування.
Доводи представника відповідача про зацікавленість свідків у результаті розгляду судом не приймаються, у зв'язку з тим, що ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_19 знали про домовленість між сторонами та були присутніми під час написання розписок. Також це не суперечить вимогам ч. 1 ст. 50 ЦПК України, відповідно до якої свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є незаконними, необгрунтованими та безпідставними і тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1046, 1047, 1051 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: