а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
11 червня 2009 р. Справа № 2-а-1464/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,
При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні
За участю представників сторін:
позивача : Ляховича Олександра Серійовича - представник за довіреністю;
відповідача : Довбенка Ігоря Олександровича - представник за довіреністю
розглянувши матеріали справи
за позовом: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення
17 березня 2009 року до суду звернулось Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (далі - Позивач) з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення мотивуючи позовні вимоги наступним.
Позивач вважає, що Відповідачем неправомірно та з порушенням норм чинного законодавства винесено рішення №ІЦ-02/12-61 від 27.06.2008 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відповідно до якого у Позивача вилучається 7880,00 грн. коштів у дохід держави та накладається штрафна санкція у розмірі 15760,00 грн.
При цьому в позовній заяві та додаткових обгрунутуваннях до позовних вимог Позивач вважає, що Відповідачем під час проведення перевірки та винесення рішення по справі було порушено порядок проведення перевірки передбачений Інструкцією про порядок економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, що затверджений наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 03.12.2001 року за №289, порушено положення Указу Президента України №2313/95 від 14.03.1995 року "Про заходи щодо забезпечення діяльності НКРЕ України", положення Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.1999 року та положення Постанови НКРЕ №1672 від 19.12.2006 року "Про роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення".
В позовній заяві Позивач зазначив, що при обчисленні обсягів спожитого газу населенням, підприємствами та установами він не завжди має можливість в повній мірі забезпечити контроль за кількістю спожитого газу в певний період так як має можливість контролювати правильність обліку споживачами спожитого ними газу за фіксованими показниками лічильників при проведенні останніми розрахунків.
В додаткових обґрунтуваннях позовних вимоги Позивач також вказує на порушення Відповідачем положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мотивуючи це тим, що на момент винесення оскаржуваного рішення щодо акціонерного товариства було порушено справу про банкрутство, а від так діяв мораторій щодо проведення нарахувань фінансових санкцій.
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі зіславшись на матеріали справи та докази наявні в ній.
Відповідач проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення від 21.04.2009 року та 09.06.2009 року, в яких зокрема зазначив, що перевірку позивача проведено у відповідності до положень чинного законодавства України, а саме згідно положень Закону України "Про нафту і газ", Закону України "Про ціни та ціноутворення", Господарського кодексу України.
Одночасно в своїх запереченнях Відповідач зазначив, що Позивачем при здійсненні нарахувань за поставлений та спожитий газ фізичними та юридичними особами було порушено положення постанов Кабінету Міністрів України №938 від 05.07.2006 року, №2246 від 09.12.1999 року якими затверджено Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, та відповідно до якого розрахунок за надані послуги проводиться за встановленими цінами на підставі фактичних показань лічильника. Також Позивачем було порушено положення постанови НКРЕ від 19.12.2006 року №1672 "Про роздрібні ціни на природній газ, що використовується для потреб населення".
Слід зазначити, що в запереченнях від 21.04.2009 року Відповідач звернув увагу суду на те, що посилання Позивача про порушення справи про банкрутство та введення мораторію на застосування фінансових санкцій не відповідають дійсності так як заборгованість, що рахується за Позивачем є поточною а тому мораторій на неї не розповсюджується.
Відтак застосування санкцій до Позивача Відповідач вважає правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні представник Відповідача заперечення підтримав зіславшись на матеріали справи та докази наявні в ній та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази наявні в ній суд встановив наступне.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" зареєстроване як юридична особа та внесено до ЄДРПОУ за №03338649 про що свідчить довідка Головного управління статистики у Вінницькій області.
На підставі посвідчення №427 від 07.04.2008 року працівниками Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області 08.04.2008 року було розпочато перевірку ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".
11 червня 2008 року працівниками Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області було складено Акт про перевірку ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", відповідно до результатів перевірки виявлено 10 випадків завищення об'єму спожитого газу за рік за рахунок здійснення донарахування прогнозованого споживання, яке вплинуло на визначення диференційованих цінам по абонентах особові рахунки: 85528, 2445, 907107, 511107, 511214, 511589, 763212, 1722, 2946, 2960 в наслідок чого підприємством незаконно отримано у період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року виручку у сумі 7880,68 грн.
Перевірку Позивача було розпочато 08.04.2008 року, призупинено 15.04.2008 року, поновлено 19.05.2008 року, призупинено 21.05.2008 року, продовжено 09.06.2008року та закінчено 11.06.2008 року.
Причиною призупинення перевірки, як вбачається з матеріалів справи, а саме листів Відповідача до Позивача №Щ-01-14-5/807 від 22.05.2008 року, №Щ-01-14-05/804 від 22.05.2008 року, №Щ-01-14-5/875 від 06.06.2008 року, були факти відсутності та ненадання товариством належним чином завірених копій фінансових та бухгалтерських документів, що підтверджують суми нарахувань плати за послуги з газопостачання та зберігання газу.
За результатами перевірки 27 червня 2008 року Відповідачем було прийнято рішення №ІЦ-02-12/61 про застосування економічної санкції за порушення державної дисципліни цін відповідно до якого позивачу необхідно сплатити 7880,00 грн. зайво отриманих коштів та накладено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 15760,00 грн., дане рішення отримано Позивачем про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ВАТ "Вінницягаз" №1390/06 від 14.07.2008 року.
Слід зазначити, що акт перевірки від 11.06.2008 року та розрахунок суми необґрунтовано отриманої виручки представниками Позивача не підписані.
На підтвердження заявлених позовних вимог Позивачем в матеріали справи надано витяги з абонентських карток споживачів природного газу особові рахунки: 85528, 2445, 907107, 511107, 511214, 511589, 763212, 1722, 2946, 2960.
Також Позивачем в матеріали справи надано копії ухвали Господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 року справа №10/176-05 про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", ухвали Господарського суду Вінницької області від 17.03.2009 року по справі №10/176-05 про введення процедури розпорядження майном та продовження терміну підготовчого засідання по справі про банкрутство ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".
Відповідачем в матеріали справи надано форму типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, розрахунок необґрунтованої отриманої виручки в результаті застосування завищених цін на газ природній по Вінницькому УГГ за 2007 рік, витяги з карток особових рахунків №№ 85528, 2445, 907107, 511107, 511214, 511589, 763212, 1722, 2946, 2960 та матеріали переписки з Позивачем щодо призупинення перевірки.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України “Про ціни та ціноутворення”Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України "Про економічну самостійність Української РСР" самостійно здійснює політику цін. Закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.
Згідно статей 1,2 вищезазначеного Закону України законодавство України про ціноутворення складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Положеннями статті 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" визначено компетенцію Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, відповідно до якої останній: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до ч.2 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Національна комісія регулювання електроенергетики регулює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 2 ст.13 вищезазначеного Закону України передбачено, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Державну інспекцію по контролю за цінами було утворено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1432 від 13.09.2000 року “Про Державну інспекцію з контролю за цінами, повноваження інспекції визначено Постановою Кабінету Міністрів України №1432 від 13.09.2000 року “Про Державну інспекцію з контролю за цінами”саме на неї покладено функції контролю за дотриманням законодавства про ціни та ціноутворення та право застосування санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача в частині перевищення Відповідачем своєї компетенції є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо інших позовних вимог суд вважає, за необхідне зазначити наступне.
Постановою НКРЕ №1672 від 19.12.2006 року "Про роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення" із змінами було затверджено роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, крім населення смт. Солотвина Закарпатської області, яке споживає природний газ безпосередньо із Солотвинського родовища на 2007 рік.
Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 05.07.2006 року "Про затвердження типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року №2246" затверджено Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання.
В той же час Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999 року "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання" (далі- правила) встановлено, що розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 р. за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу.
Застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу фактичного використання природного газу (зафіксованого на кожному особовому рахунку споживача) у попередньому році.
Річні обсяги споживання природного газу у поточному році для споживачів, внутрішньо будинкова система газопостачання яких не була раніше підключена до газорозподільної мережі, визначаються за 12 місяців відповідно до встановлених законодавством норм споживання залежно від виду споживання та кількості осіб, зареєстрованих у квартирі, приватному будинку, шляхом підсумовування даних про обсяг газу.
Таким чином Кабінетом Міністрів України було чітко визначено, що розрахунок за спожитий газ за роздрібними цінами проводиться за показниками лічильників, таким чином посилання Позивача на те, що ним проведено розрахунки із застосуванням роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, є порушенням порядку розрахунку передбаченого Правилами встановленими Постановою Кабінету Міністрів України №2246.
Пунктом 22 Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 05.07.2006 року встановлено, що за наявності лічильника газу розрахунок за гн7адані послуги проводиться за встановленими цінами на підставі фактичних показань лічильника.
Слід зазначити, що Позивачем в позовній заяві визнається факт того, що у останнього не завжди є можливість визначити об'єм спожитого газу так як ним лише контролюється правильність обліку споживачами спожитого ними природного газу, фіксуються показники газових лічильників та ведеться відповідний графік його оплати споживачами.
Від так суд дійшов висновку, що розрахунок споживачам спожитого газу із застосуванням роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання є неправомірним та порушує положення Постанови Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.1999 року.
Одночасно заслуговує на увагу і той факт, що заборгованість Позивача перед Відповідачем у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є поточною.
Відповідно до положень ст.1 вищезазначеного Закону України мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Поточними кредиторами є - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, мораторій на дані вимоги не накладається.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що Позивачем в повній мірі не доведено правомірності заявлених позовних вимог, в той час як Відповідачем суду надано достатню кількість доказів, що спростовують вимоги Позивача, а відтак суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмови.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 15.06.09
Суддя Мультян Марина Бондівна