а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
26 червня 2009 р. справа № 2-а-1793/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд
Під головуванням судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,
за участю: представника позивача - Смик Л.М., представників відповідача - Шадюка О.А., Сузанській Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Споживчого товариства "Крижопільське районне споживче товариство" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №463 від 09.02.2009 р. №0000012350/0
В березні 2009 року СТ "Крижопільське районне споживче товариство" звернулось в суд з позовом до Крижопільської МДПІ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 4630000012350/0 від 9.02.2009 року.
Зазначали, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, проведеною працівниками Крижопільської МДПІ, складено Акт перевірки № 00002/2350/01740779 від 5.02.2009 року, на підставі якого відповідачем прийняте оскаржуване рішення № 4630000012350/0 від 9.02.2009 року, яким СТ “Крижопільське районне споживче товариство" визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств в сумі 186978 грн., з яких 124652 грн. - основний платіж, 62326 грн. - штрафні (фінансові) санкції, за порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Позивач вважає, що підприємство не скоювало зазначених порушень, зокрема, не занижувало податок на прибуток підприємств в період, що перевірявся, оскільки Крижопільська райспоживспілка (правонаступником якої є СТ “Крижопільське районне споживче товариство”) побудувала та ввела в експлуатацію в 1948 році кафе “Світанок”; в 1961 році -кафе-готель “Веселка”; в 1967 році - кафе “Зоря”; в 1971 році - кафе “Юлія”; в 1990 році - кафе “Берізка”, які до 1992 року входили до структурного підрозділу підприємства райспоживспілки -Крижопільського комбінату громадського харчування, в якого майно перебувало на праві оперативного управління, тобто без права розпоряджатися цим майном без згоди на те його власника.
Враховуючи викладене, позивач просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ № 4630000012350/0 від 9.02.2009 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила про їх задоволення.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти заявленого позову, зазначивши, що оскаржуване рішення прийняте в межах наданих законом повноважень та на підставі порушень, виявлених в ході проведення перевірки. Заперечення долучене до матеріалів справи (а.с.86-92).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що в 1932 році, на колективній власності споживчих товариств Крижопільського району Вінницької області, була створена Крижопільська районна спілка споживчих товариств (далі -Крижопільська райспоживспілка).
30 липня 1992 року, на восьмих зборах Ради Крижопільської райспоживспілки, прийняте рішення про створення спільних підприємств, постановлено передати цим спільним підприємствам по балансу майно підприємств Крижопільської райспоживспілки, зокрема, і Крижопільського комбінату громадського харчування (а.с.53-55).
Так, у 1993 році було створене спільне підприємство (далі-СП) “Крижопільський комбінат громадського харчування”, зареєстроване Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області, з організаційно-правовою формою господарювання - колективне підприємство, орган управління -Центральна спілка споживчих товариств України. Актом приймання-передачі основних засобів від 14.08.1992 року, правлінням Крижопільської райспоживспілки були передані на баланс СП “Крижопільський комбінат громадського харчування”, на праві оперативного управління, слідуючі об'єкти :
- кафе “Ювілейне”; кафе “Веселка”; кафе “Світанок”; кіоск “Луч”; павільйон “Луч”; кафе “Дорожнє”; Погріб кафе “Дорожнє”; склад кафе “Дорожнє”; склад “Льоднік”; сарай; ларьок “Теремок”; кафе “Берізка”; кіоск “ДУ”; ларьок “Газ-вода”; кафе “Зустріч”; кафе “Зоря”; кафе “Колос”(а.с.84-85).
22 травня 2003 року, на виконання вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності”, який встановив можливість існування організаційної форми “спільне підприємство" лише для підприємств і іноземними інвестиціями, на підставі постанови четвертих зборів Ради Центральної спілки споживчих товариств України, СП “Крижопільський комбінат громадського харчування" реорганізовано в Споживче товариство (далі-СП) “Колос”, яке стало його правонаступником.
Відповідно до пункту 8.1 Статуту СП “Колос" ( із змінами та доповненнями), майно СП “Колос" складається з основних засобів переданих власником - Крижопільським районним споживчим товариством в оперативне управління, а також інших цінностей, набутих в процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі споживчого товариства. Споживче товариство не може розпоряджатися майном, яке передане йому на праві оперативного управління без згоди власника Крижопільського районного споживчого товариства (а.с.59-60).
Відповідно до Рішень розширеного правління Крижопільського районного споживчого товариства (далі - Крижопільське РСТ) від 11.01.2005 року (протокол №1), від 25.11.2004 року (протокол №9), 30 грудня 2005 року Крижопільським РСТ було вилучено основні засоби на загальну суму 422100 грн. із оперативного управління СТ “Колос”(а.с.61-66). Вилучення відбулось в межах одного власника -Крижопільського РСТ.
Також встановлено, що 5 лютого 2009 року працівниками Крижопільської МДПІ, здійснена планова виїзна перевірка СТ “Крижопільське РСТ”(код ЄДРПОУ 01740779), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2005 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2005 року по 30.09.2008 року.
За наслідками перевірки складено Акт № 00002/2350/01740779 від 5.02.2009 року, яким встановлено порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, СТ “Крижопільське РСТ”занизило доходи з інших джерел на суму 422100 грн., отриманих у 2005 році від СТ “Колос" основних засобів, які були безоплатно надані останнім, тим самим, було занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 124652 грн. (а.с.10-47).
На підставі зазначеного акту перевірки, Крижопільською МДПІ прийняте податкове-повідомлення-рішення № 4630000012350/0 від 9.02.2009 року, яким СТ “Крижопільське РСТ”визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 186978 грн., з яких 124652 грн. - основний платіж, 62326 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.9).
За наслідками оскарження зазначеного рішення до ДПА у Вінницькій області, позивачу у відповідь був надісланий лист, в якому йому відмовлено з задоволенні скарги та залишено рішення без змін, однак суд вважає податкове повідомлення-рішення № 4630000012350/0 від 9.02.2009 року протиправним і таким, що підлягає скасуванню, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 цього Закону, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(далі-Закон), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Положеннями цього Закону дано визначення понять “Валові доходи" та “Валові витрати”.
Згідно пункту 4.1. статті 4 "Валовий доход" це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1. статті 5).
За правилами встановленими підпунктом 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 Закону, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів (вкладів), у тому числі залучених шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, або коштів з інших строкових чи довірчих рахунків, у тому числі шляхом погашення (викупу) облігацій, а також розміщенням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом придбання ощадних (депозитних) сертифікатів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, або на інші строкові та довірчі рахунки, відкриті на користь такого платника податку, в тому числі шляхом придбання облігацій.
Стаття 8 Закону визначає поняття “Амортизація”основних фондів і нематеріальних активів, під якої слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Відповідно до пункту 8.1.2 пункту 8.1 Закону, амортизації підлягають витрати на:
- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
- капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Згідно частини 1 статті 133 Господарського кодексу (далі-ГК) України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на яких базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Відповідно до статті 137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Згідно статті 142 ГК України, прибутком (доходом) суб'єкта господарювання є показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Враховуючи вище зазначене, а також те, що СТ “Крижопільське РСТ”є власником основних засобів, які були ним вилучені (повернуті) у СТ “Колос”, що були закріплені за останнім на праві оперативного управління, тобто без права розпорядження такими фондами, суд прийшов до висновку, що позивач цілком правомірно та в межах закону здійснив операцію з вилучення основних засобів з оперативного управління у СТ “Колос”на загальну суму 422100 грн. і не повинен був цю суму оприбутковувати, оскільки фактично ці засоби не були придбані товариством, а лише повернуті у свою власність, тобто передача відбулась в межах одного власника.
Подальша реєстрація права власності на основні засоби СТ “Крижопільське РСТ”, підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, які наявні у матеріалах справи (а.с.67-70).
Щодо посилань відповідача, як на доказ у справі, що не потребує доказуванню, постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 13.05.2009 року, якими голову та головного бухгалтера СТ “Крижопільське РСТ”притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, відповідно до санкції частини 1 статті 163-1 КпАП України, суд ставиться критично, оскільки в змісті постанов відсутні будь-які відомості щодо з'ясування та дослідження обставин, які слугували підставою за заниження податку на прибуток підприємств в сумі 124652 грн.
Крім того стаття за якою було притягнуто до адміністративної відповідальності встановлює відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України порушення. Тобто диспозиція цієї статті не встановлює причинного зв'язку з предметом спору даної справи.
Також слід зазначити, відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, встановлено, щовирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. В даному ж випадку розглядається питання невіднесення до валового доходу основних засобів та правомірності нарахування на них амортизаційних витрат, проте ці обставини не були встановлені постановами суду.
За правилами встановленими частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і його скасування.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 4630000012350/0 від 9.02.2009 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 11 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати в розмірі 3,40 гривень, згідно статті 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області № 4630000012350/0 від 9.02.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Споживчого товариства "Крижопільське районне споживче товариство" судові витрати в сумі 3,40 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 1.07.2009 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович