а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
17 червня 2009 р. Справа № 2-а-2021/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,
При секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні
За участю представників сторін:
позивача: Арустамян А.Е., Ковтун В.В.
відповідача: Климентьєвої О.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом: споживчого товариства "Леховіцер"
до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області
про: визнання протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області при проведенні планової перевірки споживчого товариства "Леховіцер" та визнання нечинним і скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 30.12.2008 року №ІЦ-022-12/3
До Вінницького окружного адміністративного суду споживчим товариством "Леховіцер" заявлено позов до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 30.12.2008 року №ІЦ-022-12/3.
Ухвалою суду від 15.04.2009 року провадження по справі відкрито.
В процесі розгляду справи представник позивача збільшила свої позовні вимоги, відповідно до яких просила суд визнати протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області при проведенні планової перевірки споживчого товариства "Леховіцер" та визнати нечинним і скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 30.12.2008 року №ІЦ-022-12/3.
Остаточні позовні вимоги мотивовані тим, що з 12.12.2008 року по 25.12.2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області було здійснено планову перевірку дотримання СТ "Леховіцер" порядку формування, встановлення та застосування цін на окремі види продовольства, в результаті якої встановлено підвищення оптово-відпускних цін на яловичину без відповідного декларування зміни оптово-відпускних цін на неї. Як наслідок, встановлене порушення було зафіксоване в акті перевірки від 25.12.2008 року №844 та відповідно Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 30.12.2008 року №ІЦ-022-12/3.
Позивач вважає дії Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області при проведенні перевірки неправомірними, рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 30.12.2008 року №ІЦ-022-12/3 нечинним, а тому звернувся до суду із вимогою про визнання протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області при проведенні планової перевірки споживчого товариства "Леховіцер" та визнання нечинним і скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 30.12.2008 року №ІЦ-022-12/3.
Зміна позовних вимог прийнята судом на підставі ч.1 ст.51, ст. 137 КАС України.
Представники позивача свої остаточні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в письмових запереченнях за вх.№7423 від 25.05.2009 року та додаткових зпереченнях за вх.№8481 від 15.06.2009 року. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що планова перевірка СТ "Леховіцер" була здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, а тому дії Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області при проведенні планової перевірки та її наслідки є правомірними.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області відповідно до ст.13 Закону України "Про ціни та ціноутворення", постанови КМУ від 13.12.2000 №1819 "Питання Державної інспекції з контролю за цінами" та п.29/37 Плану роботи Держцінінспекції у Вінницькій області на IV квартал 2008 року було здійснено планову перевірку споживчого товариства "Леховіцер".
Згідно п.3 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ від 13.12.2000 року №1819, основним завданням Держцінінспекції є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб"єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Відповідно до ст.1 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон) заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки від 25.12.2008 року №844, відповідачем була здійснена планова перевірка СТ “Леховіцер”.
Пунктом 1 ст.5 Закону встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Одним із основних принципів державного нагляду відповідно до положень статті 3 Закону є наявність підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду. Як встановлено судом, підставою для проведення планової перевірки СТ “Леховіцер”стали План роботи Держцінінспекції України на ІV квартал 2008 року та План роботи Держцінінспекції у Вінницькій області на ІV квартал 2008 року. Зокрема, пунктом 37 Плану роботи Держцінінспекції України на ІV квартал 2008 року було передбачено проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку формування, встановлення та застосування цін на окремі види продовольства.
Зі змісту Плану роботи Держцінінспекції у Вінницькій області на ІV квартал 2008 року вбачається, що ним перевірка СТ “Леховіцер”не передбачалась. Однак, як свідчать матеріали справи, на підставі доручення Кабінету Міністрів України від 24.07.2008 року №36871/1/1-08 щодо проведення комплексних перевірок фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників м'яса та м'ясопродуктів в частині формування цін на зазначену продукцію наказом начальника Держцінінспекції у Вінницькій області №30 від 25.11.2008 року було внесено зміни до даного плану -а саме доповнено його зміст перевіркою СТ “Леховіцер”.
Таким чином, судом встановлено наявність підстав для проведення планової перевірки позивача у відповідності до ст.3 Закону.
Шляхом аналізу законодавчої та нормативно-правової бази судом досліджено як дотримання відповідачем процесуального порядку здійснення перевірки, так і відповідність застосування ним норм чинного законодавства з даного питання. Що стосується процесуального дотримання відповідачем встановленого Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в Україні" порядку здійснення перевірки СТ "Леховіцер", судом встановлено наступне.
Так, абзацем 7 частини 2 статті 5 Закону передбачено, що орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.
З приводу зазначеного судом встановлено, що дана інформація в мережі Інтернет розміщена не була, чим було порушено вищевказану норму законодавства з боку відповідача.
Відповідно до п.4 ст.5 Закону органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за 10 днів до здійснення цього заходу. При цьому повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованими листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.
Однак в судовому засіданні встановлено, що відповідач всупереч положення вищезазначеної статті надіслав позивачу повідомлення 05.12.2008 року за вих.№ІЦ-01-14-2/2145, що підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, в той час, як сама перевірка згідно акту перевірки розпочалась 12.12.2008 року. Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не дотримано положень п.4 ст.5 Закону щодо повідомлення суб"єкта господарювання не пізніш як за 10 днів до здійснення планового заходу.
Окрім того, не знайшов свого підтвердження факт вручення даного повідомлення позивачу. З приводу зазначеного представник відповідача пояснила, що повідомлення про перевірку направлялось звичайним листом, а не рекомендованим, а тому доказом направлення даного повідомлення є лише витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції. Враховуючи той факт, що позивач в своїх доводах посилається на неналежне повідомлення СТ "Леховіцер" про проведення перевірки, а також те, що судом при оцінці доказів встановлено, що зазначений витяг не є допустимим та належним доказом вручення даного повідомлення суб"єкту господарювання, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги п.4 ст.5 Закону щодо належного та своєчасного повідомлення суб"єкта господарювання про час і дату проведення перевірки.
Разом з тим, при дослідженні самого повідомлення судом встановлено, що в ньому не зазначена дата початку та дата закінчення перевірки, як того вимагає вищезазначена стаття.
Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення планового заходу начальником Держцінінспекції у Вінницькій області видано наказ №312 від 10.12.2008 року про проведення планової перевірки СТ "Леховіцер" з питань декларування зміни оптово-відпускних цін на яловичину.
На підставі даного наказу відповідно до пункту 2 ст.7 Закону було оформлено посвідчення (направлення) №1141 від 10.12.2008 року на проведення заходу. При дослідженні оригіналу даного документу встановлено, що він підписаний начальником Держцінінспекції у Вінницькій області та засвідчений печаткою.
Разом з тим, у зв"язку з розбіжністю в акті перевірки та в наказі на проведення перевірки в частині зазначення номеру посвідчення (в акті вказано посвідчення №1041, в наказі - посвідчення №1141), судом було також досліджено посвідчення №1041. Судом з"ясовано, що дане посвідчення було видане 06.11.2008 року провідному інспектору Грубар І.В. для перевірки універсаму "Варшава" з питань моніторингу цін на продовольчі товари. Водночас, посвідчення №1141 видане 10.12.2008 року Голодюк О.М. та Яропуд С.М. для здійснення планової перевірки СТ "Леховіцер".
В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що при оформленні акту державним інспектором було допущено описку в частині зазначення номеру посвідчення, а саме вказано №1041 замість №1141. В підтвердження своїх слів нею надано витяги з журналів реєстрації посвідчень.
Згідно п.3 ст.7 у посвідченні зазначаються наступні реквізити: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб"єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім"я та по-батькові фзичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб"єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім"я та по-батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійсення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
При дослідженні посвідчення №1141 від 10.12.2008 року судом встановлено, що в посвідченні вказано лише прізвище та ініціали посадових осіб, які беруть у часть у здійсненні заходу, однак не вказано інші реквізити, передбачені зазначеною нормою законодавства..
Окрім того, в посвідченні зазначено дату початку заходу - 10.12.2008 року та дату закінчення заходу - 30.12.2008 року, які збігаються з терміном дії посвідчення.
В силу п.5 ст.5 Закону строк здійснення планового заходу не може перевищувати 15-ти робочих днів, а для суб"єктів малого підприємництва - 5-ти робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку планового заходу не допускається.
Згідно п.4 ст.7 Закону посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
З матеріалів справи, а саме акту перевірки, вбачається, що перевірка тривала з 12.12.2008 року по 25.12.2008 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що термін дії посвідчення не перевищує 15-ти днів, однак в той же час не збігається з терміном здійснення заходу, що є порушення вищезазначеної норми чинного законодавства.
Пунктом 5 статті 7 Закону передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов"язані пред"явити керівнику суб"єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб"єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
В ході судового засідання з"ясовано, що перевіряючі здійснювали перевірку без посвідчення, копія якого позивачу також не надавалась. З приводу вказаного представником відповідача було надано лише усні твердження, які не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів. Будь-яких інших письмових підтверджень вручення посвідчення суб"єкту господарювання суду надано не було.
Враховуючи той факт, що позивач в своїх доводах посилається на неналежне здійснення Держцінінспекцією у Вінницькій області перевірки СТ "Леховіцер", а також те, що судом при оцінці доказів встановлено відсутність допустимих та належних доказів пред"явлення посвідчення посадовим особам підприємства та вручення останнім його копії, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги п.5 ст.7 Закону щодо порядку пред"явлення посвідчення та вручення його копії.
За загальним правилом в основі дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що суперечать чинному законодавству, лежать певні юридичні факти, суб'єктивні обставини, застосування яких потягло за собою порушення прав сторони. При цьому такі дії чи бездіяльність носять явний характер, тобто повинні підтверджуватись відповідними доказами.
Доказами в розумінні статті 79 КАС України є документи, листи, телефонограми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Згідно статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів в спростування факту неправомірності проведення перевірки, а отже, перевірку СТ "Леховіцер" відповідачем проведено не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що акт перевірки від 25.12.2008 року №844 є наслідком проведення перевірки з порушенням чинного законодавства, а відтак є неправомірним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 30.12.2008 року №ІЦ-022-12/3, винесене Держцінінспекцією на підставі даного акту.
Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Водночас судом було досліджено відповідність застосування відповідачем положень Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2007 року №1222, під час проведення перевірки СТ "Леховіцер".
Судом встановлено, що на думку позивача об"єкт перевірки згідно Плану роботи Держцінінспекції України на IV квартал 2008 року не співпадає з тим об"єктом, який був дійсно перевірений.
Так, пунктом 7 Плану роботи Держцінінспекції України на IV квартал 2008 року було передбачено проведення перевірок з питань дотримання суб"єктами господарювання порядку формування, встановлення та застосування цін на окремі види продовольства. Однак судом з"ясовано, що відповідачем в ході перевірки було перевірено фактично декларування зміни цін на яловичину.
З аналізу відповідної термінології вбачається, що під словом продовольча сировина слід розуміти продукцію рослинного, тваринного, мінерального, синтетичного чи біотехнологічного походження, що використовуються для виробництва харчових продуктів. Звідси слідує, що сировина в загальному розумінні - це добутий або вироблений вихідний матеріал, призначений для подальшої промислової обробки та одержання напівфабрикатів або готових виробів.
В пункті1 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженому Постановою КМУ від 17.10.2007 року №1222 (далі-Порядок), зазначається, що декларування зміни оптово-відпускних цін здійснюється на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдире, яловичину, свинину, м"ясо птиці (тушка), ковбасні вироби варені, крім вищого сорту, молоко коров"яче питне з вмістом жиру до 2,5 відсотка, сир кисломолочний з вмістом жиру до 9 вісотків, сметану з вмістом жиру до 20 вісотків, масло вершкове з вмістом жиру до 72,5 відсотка, яйця курячі, цукор-пісок, олію соняшникову. При чому декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на вищезазначені продовольчі товари, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток.
Зазначене дублюється також у Розпорядженні голови Вінницької ОДА від 26.10.2007 року №399.
Керуючись даними нормативно-правовими актами, відповідач здійснив перевірку СТ "Леховіцер" щодо декларування зміни цін на яловичину як продовольчого товару.
Однак в судовому засіданні було з"ясовано, що господарська діяльність позивача на час проведення перевірки полягала у придбанні великої рогатої худоби живою вагою, її забоєм у власному забійному цеху та подальшою її реалізацією переробним підприємствам у вигляді м"яса як сировини. Отже, оскільки переробні підприємства використовують яловичину для виготовлення готової продукції, то товар, який реалізується позивачем, є сировиною, а не продовольчим товаром. В підтвердження зазначеного представником позивача надано документи, які стверджують наявність у позивача забійного пункту та придбання великої рогатої худоби, а також довідки про використання м"яса великої рогатої худоби як сировини.
Звідси випливає, що важливим є в даному випадку визначення яловичини як сировини. Як вбачається зі змісту п.1. Порядку, ним передбачено здійснення декларування зміни оптово-відпускних цін на яловичину в якості продовольчого товару. В той же час судом встановлено, що позивачем надано достатньо аргументації з приводу виробництва яловичини не як продовольчого товару, а як сировини. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно застосовано положення Порядку при здійсненні перевірки дотримання СТ "Леховіцер" дисципліни цін на яловичину.
Підтвердженням зазначеного слугує також лист-роз"яснення Міністерства економіки України від 24.02.2009 року №3804-25/122, який був наданий у відповідь на запит Закарпатської ОДА щодо застосування постанови КМУ від 17.10.2007 року №1222. В даному листі зазначається наступне.
В разі постачання виробником (імпортером) товарів, як сировини, підприємствам переробної промисловості та/або підприємствам оптової або роздрібної торгівлі для подальшого використання при виробництві готової продукції - продовольчих товарів, щодо цін, на які запроваджено державне регулювання, декларування зміни оптово-відпускних цін на такі товари (сировину) не здійснюється.
Враховуючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо аргументації з приводу виробництва яловичини не як продовольчого товару, а як сировини. А отже, застосування відповідачем до СТ "Леховіцер" економічних санкцій за порушення цінової дисципліни є неправомірним.
Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідачем не надано достатньо доказів суду для підтвердження правомірності вчинення дій з приводу процедури проведення перевірки позивача та законності прийняття рішення.
Окрім того, судом зазначається, що позивач довів суду порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів діями чи рішеннями відповідача.
З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, а тому наявні всі підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області при проведенні планової перевірки споживчого товариства "Леховіцер" та визнати нечинним і скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 30.12.2008 року №ІЦ-022-12/3.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 22.06.09
Суддя /підпис/ Гонтарук Віктор Миколайович
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: