23 липня 2009 року
м. Київ
К-21408/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
суддів
Амєліна С.Є.,
Гуріна М.І.,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.
при секретарі Шевченко Ю.В.
за участю представника Державної судової адміністрації України
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної судової адміністрації України
на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про оскарження дій щодо невиплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та щомісячної премії,
У жовтні 2007 року позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення з відповідачів недоплаченої заробітної плати у вигляді утриманого податку з доходів фізичних осіб та премії. Зазначили, що вони працюють суддями Васильківського міськрайонного суду Київської області, протягом 2004-2007 років з нарахованої їм заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі: у ОСОБА_1. - 22072,92 грн; ОСОБА_2- 18787,84 грн, ОСОБА_3- 13554,66 грн, ОСОБА_4. - 16749,01 грн, ОСОБА_5. - 17279,62 грн, ОСОБА_6. - 21031,59 грн, ОСОБА_7. - 15723,61 грн, ОСОБА_8- 14185,50 грн, ОСОБА_9. - 7710,96 грн, ОСОБА_10. - 17913,98 грн, ОСОБА_11. - 15759,54 грн. Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» судді звільненні від сплати прибуткового податку та згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року № 22-р «Про деякі питання оплати праці суддів» передбачено, що суддям у зв'язку з втратою частини заробітку, пов'язаного зі сплатою податку, здійснюються компенсаційні виплати. Крім того, позивачі просили суд стягнути на їх користь премію у розмірі 25 % від заробітної плати за 2006 рік, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 року № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» у сумі: ОСОБА_1. - 8706,29 грн; ОСОБА_2. - 6880,61 грн, ОСОБА_3- 7089,20 грн, ОСОБА_4. - 6496,99 грн, ОСОБА_5. - 6767,75 грн, ОСОБА_6. - 8062,69 грн, ОСОБА_7. - 7281,63 грн, ОСОБА_8. - 6368,44 грн, ОСОБА_9. - 2225,84 грн, ОСОБА_10. - 6621,13 грн, ОСОБА_11. - 6214,52 грн.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року, яку залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року, позов задоволено. Визнані незаконними дії відповідачів щодо невиплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Державної судової адміністрації України шляхом списання з рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України, грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, справленого із заробітної плати позивачів за період з січня 2004 року по вересень 2007 року на користь суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області, зокрема: ОСОБА_1. - 22072,92 грн, ОСОБА_2- 18787,84 грн, ОСОБА_3- 13554,66 грн, ОСОБА_4. - 16749,01 грн, ОСОБА_5. - 17279,62 грн, ОСОБА_6. - 21031,59 грн, ОСОБА_7. - 15723,61 грн, ОСОБА_8- 14185,50 грн, ОСОБА_9. - 7710,96 грн, ОСОБА_10. - 17913,98 грн, ОСОБА_11. - 15759,54 грн. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі Державна судова адміністрація України порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову у позові. Відповідач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який не передбачає пільг при сплаті податку для суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі працюють суддями Васильківського міськрайонного суду Київської області, протягом 2004-2007 років з нарахованої їм заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині утримання податку із заробітної плати суддів за місцем їх основної роботи можуть застосовуватись лише за умови одночасного його відшкодування та задовольнили вимоги за 2004-2007 роки.
Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можливо з наступних підстав.
Сплата податку є конституційним обов'язком кожного громадянина України. Статтями 67 та 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, в тому числі сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У період до 01 січня 2004 року підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладання податком з доходів фізичних осіб був Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року, скасований Указом Президента України від 25.12.2003 року № 1497/2003.
Відповідно до підпункту "д" пункту 1.3 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889-ІV) дохід із джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.
Відносини у сфері оподаткування доходів фізичних осіб безпосередньо врегульовані Законом № 889-ІV, який не передбачає пільг при сплаті податку для суддів. Вичерпний перелік звільнених від оподаткування доходів передбачений у пункті 4.3 статті 4 вказаного Закону, і він не містить доходів суддів у вигляді заробітної плати.
Разом з тим, згідно з підпунктами 22.2, 22.7 статті 22 Закону України № 889-IV і пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року № 22-р "Про деякі питання оплати праці суддів" (далі - розпорядження КМУ № 22-р) Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку з доходів фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за 4 квартал 2003 року. Пунктом 2 визначено, що компенсаційна виплата здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Отже, у 2004 році у судді право на отримання компенсаційних виплат виникає за наявності умов, зазначених у розпорядженні Кабінету Міністрів України № 22-р.
Суди першої та апеляційної інстанцій на зазначені вимоги закону уваги не звернули. Задовольняючи позов в частині повернення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за 2004-2006 роки, суди не дали оцінки тій обставині, що розпорядження Кабінету Міністрів України № 22-р діяло лише протягом 2004 року.
Що стосується позовних вимог про стягнення компенсаційних виплат за 2005, 2006 роки, то нормами Конституції України, Закону України «Про статус суддів», Закону України «Про судоустрій України» не передбачено здійснення таких виплат за цей період.
В матеріалах справи довідка про розмір заробітної плати позивачів у четвертому кварталі 2003 року відсутня.
В порушення вимог ст.159 КАС України суди не дослідили питання чи стала сума нарахованої заробітної плати за місяць після утримання податку у позивачів нижчою, ніж розмір заробітної плати, нарахованої суддям у четвертому кварталі 2003 року.
Крім того, суди помилково розглянули вимоги ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., об'єднані в одному провадженні, оскільки ці вимоги носять індивідуальний характер та не мають необхідної для цього розгляду спільності предмета позову.
Неповне з'ясування судами попередніх інстанцій дійсних обставин справи і неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
Відповідно до частини другої ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції. Тому рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як за винятковими обставинами до Верховного Суду України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
Головуючий суддя
Головчук С.В.
судді
Амєлін С.Є.
Гурін М.І.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.