1-15-2008
10 липня 2008 року м. Ужгород
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:
головуючого - полковника юстиції Борканюка М. М. ,
при секретарі - Зюріній М. О.,
за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського
гарнізону - капітана юстиції Нарагана Р.В, та захисника - адвоката ОСОБА_2, у
відкритому судовому засіданні в розташуванні військового суду розглянув кримінальну справу за
обвинуваченням військовослужбовця в/ч 1493 (ЧПЗ) прапорщика
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у селі Матієво, Виноградівського району, Закарпатської області, угорця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не маючого судимості, на військовій службі в якості прапорщика з травня 2005 року,
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 425, ч.1 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд , -
ОСОБА_1, 18 травня 2008 року, біля 14-ї години, будучи військовою службовою особою -старшим зміни охорони пункту тимчасового тримання затриманих нелегальних мігрантів (ПТТ) Чопського прикордонного загону (ЧПЗ), у місті Мукачево Закарпатської області, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, порушивши вимоги ст. ст. 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, п. 17, ч.1 ст. 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", п.п. 3.11.3; 12.14 Інструкції про порядок тримання осіб, затриманих органами ДПС України та п. 4 Інструкції старшого зміни охорони "Про порядок тримання осіб у ПТТ Чопського прикордонного загону", постійну перевірку несення служби підлеглими йому інспекторами не здійснював, черговому по ЧПЗ про погрози затриманими бунтом у разі відмови їм у додатковій прогулянці не доповів та дозволу від чергового на відповідну прогулянку не отримав, а самостійно віддав наказ інспектору ОСОБА_3 вивести на прогулянковий майданчик із різних камер дев'ять осіб затриманих іноземців, належну охорону яких у подальшому не забезпечив, залучивши до спостереження за затриманими тільки одного інспектора охорони ОСОБА_4, в результаті чого четверо громадян Грузії, скориставшись послабленою охороною, подолавши огорожу на прогулянковому майданчику, скоїли втечу з ПТТ ЧПЗ, чим порушив порядок несення служби по охороні затриманих осіб, зірвав виконання завдання по утриманню в ізоляції нелегальних мігрантів, затриманих за незаконний перетин держкордону України, підірвав авторитет ДПС України, тобто заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам визнав повністю та пояснив, що скоєнню ним злочинних дій сприяла його розгубленість, викликана можливістю бунта затриманих, якого він боявся, оскільки перший раз виконував обов'язки старшого зміни охорони в ПТТ і не мав достатнього досвіду для прийняття вірних рішень в даній ситуації.
2
Тому у скоєному він щиро кається, просить суд суворо його не карати та надати можливість продовжити прикордонну службу.
Оскільки підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, захисником його інтересів - адвокатом ОСОБА_2 було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження всіх доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєному, яка ніким не оспорюється і в подальшому обмежитись лише достеженням документів, що характеризують особу підсудного та інших за рішенням суду.
Дане клопотання підтримали і сам підсудний та державний обвинувач, тому воно було задоволене судом.
При цьому всім учасникам процесу, відповідно до вимог ст. 299, ч.3 КПК України було роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, з чим вони погодились.
Даючи юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_1, який, будучи військовою службовою особою, тимчасово обіймаючою посаду, пов'язнану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, діючи всупереч інтересам служби, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через недбале ставлення до них, в порушення вимог ряду обов'язкових до виконання нормативно-правових документів, заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, суд кваліфікує їх за ознаками злочину, передбаченого ст. 425, ч.1 КК України.
При обранні підсудному виду та міри покарання суд приймає до уваги те, що до призову в армію та за весь період військової строкової і прикордонної служби ОСОБА_1 зарекомендував себе задовільно, вину свою визнав, у скоєному щиро покаявся, тяжких наслідків від його злочинних дій не наступило, в якості старшого зміни охорони ПТТ він був уперше, у зв'язку з чим не мав достатнього досвіду та практичних навиків по несенню служби такого роду, що суд знаходить головною причиною скоєння ним злочину.
Тому, при таких обставинах справи та даних про особу винного, суд застосовує до підсудного покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців, передбаченого ст. 58 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 і 330 КПК України, військовий місцевий суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 425, ч.1 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді службового обмеження строком на 6 (шість) місяцю з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в дохід держави протягом призначеного строку 10 (десяти) відсотків.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - до вступу вироку у законну силу - залишити без зміни.
Після вступу вироку в законну силу речові докази по справі: Журнал реєстрації прибуття і вибуття затриманих осіб у пункті тимчасового тримання (ПТТ) Чопського прикордонного загону (ЧПЗ); Журнал обліку прогулянок осіб, яких тримають у ПТТ ЧПЗ; Журнал рапортів старших зміни охорони ПТТ ЧПЗ та Наказ Адміністрації ДПС України від 05.10.2006 року № 728, які знаходяться на відповідальному зберіганні у начальника ПТТ ЧПЗ - вважати повернутими останньому.
На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.