1-16-2007
24 квітня 2007 року м. Ужгород
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - полковника юстиції Борканюка М. М. , при секретарі - Лемко Л.М. ,
за участю - старшого прокурора відділу підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах військової прокуратури Західного регіону підполковника юстиції Плужника О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду, в порядку до досудового розгляду направлену до суду кримінальну справу за обвинуваченням колишнього помічника Рахівського районного військового комісара Закарпатської області капітана запасу
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Хмельницький українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, на військовій службі в якості офіцера з червня 1993 року,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 143 КК України (у редакції Закону 1960 року) та ч. 4 ст. 27-ч. 1 ст. 369 КК України,
ОСОБА_1у травні 1999 року, проходячи військову службу на посаді помічника Рахівського районного військового комісара Закарпатської області, всупереч вимогам ст. ст. 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, не будучи уповноваженим на прийняття рішення щодо призову осіб на військову службу або їх звільнення від призову, використав своє службове становище для отримання незаконних винагород, а саме, бажаючи заволодіти грошима громадянина ОСОБА_2 - жителя села Великий Бичків Рахівського району Закарпатської області, взамін за видачу племіннику останнього ОСОБА_2, який підлягав призову на військову строкову службу, тимчасового посвідчення, як непридатному до строкової служби, шляхом обману, запропонував ОСОБА_2 передати йому, ОСОБА_1, 1500 доларів США на що той погодився і через декілька днів у селі Великий Бичків передав ОСОБА_1 завдаток за тимчасове посвідчення в розмірі 800 доларів США, що за курсом національного банку України становило 3160, 80 грн.
23 червня 1999 року у місті Рахів, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння, шляхом обману, грошима громадянина ОСОБА_2, передав йому оформлене тимчасове посвідчення за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2, за що отримав від ОСОБА_2 ще 700 доларів США, а всього заволодів індивідуальним майном ОСОБА_2 - грошима на суму 1500 доларів США, що по курсу національного банку України становило 5926, 50 грн., тобто скоїв злочини, передбачені ч. 1 ст. 143 КК України (в редакції Закону 1960 року) та ч. 4 ст. 27-ч. 1 ст. 369 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений звернувся до суду з письмовою заявою у якій просить звільнити його від кримінальної відповідальності за скоєні ним злочини, передбачені ч. 1 ст. 143 та ч. 4 ст. 27-ч. 1 ст. 369 КК України на підставі ст. 1 п. "б" Закону України "Про
2
амністію" від 31 травня 2005 року, оскільки він визнає свою вину та являється батьком неповнолітньої дитини.
Старший прокурор відділу військової прокуратури Західного регіону підполковник юстиції Плужник О.В. заперечень проти даного клопотання і заяви обвинуваченого ОСОБА_1 не мав і заявив, що відповідно до ст. 6 п. 4 КПК України та ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року, ОСОБА_1 можливо звільнити від кримінальної відповідальності за даною нереабілітуючою підставою і закрити відносно нього кримінальну справу в порядку ст. ст. 6 п. 4, 244 п. 5 та 248 КПК України.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу та перевіривши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку про те, що кримінальну справу відносно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі та в порядку ст. ст. 6 п. 4, 244 і 248 КПК України і при цьому виходить з наступного.
Так, ОСОБА_1скоїв злочини, передбачені ст. 143 ч. 1 КК України (в редакції Закону 1960 року) та ст. 27 ч. 4 - ч. 1 ст. 369 КК України, які віднесені до категорії злочинів середньої тяжкості, оскільки санкції зазначених статей передбачають міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Із ксерокопії свідоцтва про народження слідує, що Божок Руслан Володимирович є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, тобто неповнолітньої дитини.
Які-небудь документи, підтверджуючі позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, у матеріалах даної кримінальної справи відсутні.
У ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року зазначено, що звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк підлягають особи, скоївші умисні злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, які мають неповнолітніх дітей.
Скоєні ОСОБА_1 злочини не підпадають під дію ст. 7 зазначеного вище Закону України "Про амністію".
Обвинувачений ОСОБА_1не заперечує проти закриття відносно нього кримінальної справи за нереабІлітуючих підстав, зазначених у п. 4 ст. 6 КПК України, тобто внаслідок акта амністії.
Таким чином, за наведених вище обставин, керуючись ст. ст. 244 п. 5 та 248 КПК України, військовий місцевий суд, -
ОСОБА_1 на підставі ст. 1 п."б" Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року, звільнити від кримінальної відповідальності та покарання за скоєння злочинів, передбачених ст. 143 ч. 1 КК України (в редакції Закону 1960 року) і ст. 27 ч. 4 - ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону 2001 року).
Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у відповідності до ст. ст. 6 п. 4 та 248 КПК України провадженням - закрити.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - скасувати.
У відповідності до ст. 81 КПК України, речові докази по справі: тимчасове посвідчення взамін військового квитка за № НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_2, повістку ОСОБА_2 про явку у військкомат - зберігати в даній кримінальній справі. Книгу з відомостями про видачу тимчасових посвідчень та книгу протоколів районної призовної комісії Рахівського РВК Закарпатської області - передати у зазначений військкомат.
На дану постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону.