1-11-2008
13 травня 2008 року м. Ужгород
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - полковника юстиції Борканюка М. М. , при секретарі - Зюріній М. О.,
за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону - капітана юстиції Нарагана Р.В., потерпілого ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в розташуванні військового суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця в/частини А2063 солдата строкової військової служби
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Благовіщенськ Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, призваного на військову службу Сарненським РВК Рівненської області у травні 2007 року, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 406, ч.2 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд , -
ОСОБА_1 2 квітня 2008 року, біля 14 год. 30 хв., у приміщенні чергового парку в/частини А2063, будучи днювальним по парку, обурившись на співслужбовця - солдата ОСОБА_2, який також був у складі наряду днювальним, за те, що останній на деякий час покинув місце несення служби, умисно, з метою показати свою уявну перевагу над ним, біля п'яти разів штовхнув ОСОБА_2 долонями рук у плечі та груди, а також наніс йому один удар кулаком правої руки в праву частину обличчя під оком та повалив його на підлогу, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 травматичний набряк м'яких тканин у виличній ділянці справа, з переходом на нижню повіку правого ока та синець на нижній повіці правого ока, тобто фізичне насильство та легкі тілесні ушкодження, які заподіяв в результаті порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, передбачених ст. ст. 11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив обставини порушення статутних правил поведінки стосовно співслужбовця ОСОБА_2 та заподіяння останньому фізичного насильства і зазначених легких тілесних ушкоджень, а також пояснив, що скоїв злочинні дії тому, що обурився на солдата ОСОБА_2, який, виконуючи обов'язки днювального парку, без дозволу покинув місце несення служби. У скоєному він розкаюється, попросив вибачення у потерпілого та просив суд суворо його не карати, а надати можливість для виправлення в умовах військової служби.
Крім особистого зізнання вина підсудного доведена сукупністю інших достежених у суді доказів.
2
Так, потерпілий ОСОБА_2 дав показання про те, що 2 квітня 2008 року, біля 14 год. 30 хв. він знаходився у внутрішньому добовому наряді днювальним біля вхідних дверей КТП автопарку в/ч А2063 і захотів піти в туалет, тому покинув місце несення служби та підійшов до днювального вільної зміни солдата ОСОБА_1, якого попросив на деякий час замінити його в наряді. Однак це обурило ОСОБА_1, який став ображати його словами та біля п'яти разів штовхнув долонями в груди і в спину, а також кулаком правої руки наніс йому удар в обличчя, справа під око, від якого в нього, ОСОБА_2, виникла гематома, після чого вони обидва впали на підлогу і стали боротися, але в цей момент в приміщення чергового зайшли ст. лейтенантОСОБА_4, прапорщик ОСОБА_5 - черговий по парку та солдат ОСОБА_6, які припинили даний конфлікт. В даний час він, ОСОБА_2 за станом здоров'я почуває себе нормально, яких-небудь претензіг до підсудного ОСОБА_1 не має, приймає його публічне вибачення і просить суд не судити його строго.
Показаннями свідка ОСОБА_7 - начальника радіоцентру в/ч А2063, для якого підсудний та потерпілий являються підлеглими по службі, підтверджено обставини нестатутних відносин, в результаті яких ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, а також з'ясовано, що за період військової служби ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зарекомендували себе з позитивної сторони, за що неодноразово заохочувалися командуванням підрозділу та частини. Крім того, свідок заявив, що дані військовослужбовці як до, так і під час зазначеного конфлікту у відносинах підлеглості не знаходилися.
Даний факт підтверджується і довідкою та витягами з наказів командира в/ч А2063, з яких слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після прибуття на військову службу були призначені на посади водіїв-електриків радіостанцій, а на момент конфлікту, що стався 2 квітня 2008 року -обидва знаходилися в добовому наряді в/ч А2063 - днювальними автопарку.
Висновком військово-лікарської комісії, як це видно із довідки ВЛК № 107 від 10 квітня 2008 року, встановлено, що солдат ОСОБА_1 здоровий та придатний до військової служби.
Заключениям судово-медичної експертизи за № 498 від 21 квітня 2008 року підтверджується, що у громадянина ОСОБА_2, 1985 р.н. були виявлені тілесні ушкодження у виді травматичного набряку м'яких тканин у виличній ділянці справа, з переходом на нижню повіку правого ока, синця на нижній повіці правого ока, що виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень.
Оскільки солдат ОСОБА_1, в результаті допущених ним порушень статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, умисно вчинив фізичне насильство та заподіяв потерпілому солдату ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, ці його злочинні дії суд кваліфікує за ст. 406, ч.2 КК України.
Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує, що ОСОБА_1 скоїв злочин, який в умовах військової служби має підвищену суспільну небезпечність.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що підсудний до армії займався суспільно-корисною працею, ні в чому вартому осуду помічений не був і характеризувався виключно позитивно, за період військової служби зарекомендував себе працьовитим, старанним, добросовісним та справедливим солдатом, за що при відсутності стягнень неодноразово заохочувався командуванням частини, вину свою він визнав, у скоєному щиро покаявся, публічно вибачився перед потерпілим, який просив суд суворо підсудного не карати.
Тому, враховуючи сукупність наведених вище обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного, суд вважає доцільним відносно ОСОБА_1 обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі та триманням у дисциплінарному батальйоні, а перейти до іншого більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції ч.2, ст. 406 КК України, застосувавши до нього положення ст. ст. 69 і 60 КК України, оскільки приходить до висновку, що виправлення та перевиховання винного будуть досягнуті у мінімальний строк при відбутті арешту на гауптвахті.
3
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323 і 324 КПК України, військовий місцевий
суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2, ст. 406 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. ст. 69 і 60 того ж Кодексу, призначити йому покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 відраховувати з моменту доставки його для відбуття зазначеного покарання на гауптвахту Ужгородського зонального відділення військової служби правопорядку.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - нагляд командування військової частини А2063 -відмінити і до вступу вироку в законну силу утримувати засудженого на гауптвахті Ужгородського зонального відділення військової служби правопорядку.
На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.