Вирок від 20.04.2007 по справі 1-14-2007

1-14-2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2007 року м. Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В., при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону капітана юстиції Нарагана Р.В., потерпілого ОСОБА_2та захисника підсудного -адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини А1081 - старшини роти старшого прапорщика

ОСОБА_1, який наро­дився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у смт. Бориня Тур-ківського району Львівської області, українця, з середньою освітою, одруженого, раніше не су­димого, на військовій службі з листопада 1983 року по жовтень 1985 року, на військовій службі за контрактом - з березня 1986 року та на займа­ній посаді - з жовтня 1988 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

Старший прапорщик ОСОБА_1 проходить службу у в/ч А1081 на посаді старшини ро­ти.

З січня 2007 року у вказаній військовій частині проходять військову строкову службу со­лдати ОСОБА_2 і ОСОБА_4

Відповідно до ст. ст. 31, 32 Статуту внутрішньої служби ЗС України ст. пр-к ОСОБА_1 є начальником за службою та військовим званням по відношенню до вказаних військовослужбовців.

Під час проходження служби ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - ста­ршиною окремої роти в/ч А1081 і начальником за військовим званням та службовим станови­щем для військовослужбовців строкової служби, у порушення вимог ст. ст. 49, 50, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, перевищуючи надану йому дисциплінарну владу, застосував насильство щодо підлеглих.

Так, в один із днів кінця січня 2007 року біля 8.30 год. підсудний у спальному приміщен­ні в/ч А1081 пред'явив вимогу до солдата ОСОБА_2з приводу того, що останній не застелив ліжко та умисно, з метою показати свою уявну перевагу над підлеглим, хибно розуміючи інтере­си служби та з метою принизити особисту гідність останнього в очах інших військовослужбов-

2

ців, наніс останньому один удар кулаком правої руки по голові, заподіявши потерпілому фізич­ний біль.

Крім того, 3 березня 2007 року біля 8.30 год. ст. пр-к ОСОБА_1 при вході в їдальню військової частини, з метою покарати солдата ОСОБА_2 за те, що той не виніс відходи, умис­но наніс йому один удар кулаком правої руки по голові, заподіявши потерпілому фізичний біль та завдавши морального приниження перед його співслужбовцями.

В один із днів грудня 2006 року біля 16.00 год. старшина роти ОСОБА_1 , в приміщенні кімнати зберігання особистих речей військовослужбовців в/ч А3737, діючи з аналогічною ме­тою, наніс солдату ОСОБА_4 два удари правою рукою зігнутою в кулак по голові, два удари кулаком правої руки в груди, заподіявши потерпілому фізичний біль.

Також, в один із днів січня 2007 року біля 9.30 год. підсудний у народознавчій світлиці в/ч А1081, з метою покарати солдата ОСОБА_4, наніс йому один удар кулаком правої руки у ділянку грудної клітини, від якого останній впав на стіл, заподіявши потерпілому фізичний біль, чим заподіяв ОСОБА_4 побої.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримі­нованого йому злочину фактично визнав повністю, дав аналогічні показання, як викладено в описовій частині вироку та показав, що фізичне насильство щодо підлеглих він застосовував у зв'язку із несумліним відношенням останніх до військової служби і що скоріше, це були не уда­ри, а поштовхи.

Крім повного визнання підсудним своєї вини, його вина у скоєному також підтверджу­ється наступними доказами.

Так, потерпілі - солдати ОСОБА_2 та ОСОБА_4, кожен окремо, також дали аналогічні показання, як викладено вище та по обставинах справи заявили, що вважають, що до несення військової служби ставилися сумлінно, а щодо зауважень, які їм робив старшина роти ОСОБА_1 , то на це були об'єктивні причини.

Свої показання обидва потерпілі повністю підтвердили при проведенні з ними відтворен­ня обстановки та обставин події.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - військовослужбо­вці строкової служби показали, кожен окремо, що у вказаний час, при викладених вище обста­винах вони бачили, як ст. пр-к ОСОБА_1 наносив удари руками по різних ділянках тіла солда­там ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зокрема за те, що у першого не було заправлене ліжко та за те, що він не виніс відходи, а ОСОБА_4 - вони уже не пам'ятають за що.

Згідно витягу з наказу командира військової частини А4324 від 10 жовтня 1988 року № 010 ПМ - ст. пр-ка ОСОБА_1 призначено на посаду старшини роти військової частини А1081.

Оскільки старший прапорщик ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - ста­ршиною роти в/ч А1081 і являючись відповідно до вимог ст. ст. 31, 32 Статуту внутрішньої слу­жби ЗС України начальником за службовим становищем та військовим званням по відношенню до військовослужбовців строкової служби вказаної військової частини солдатів ОСОБА_2і ОСОБА_4, у грудні 2006 року на території в/ч А3737 та у січні та 3 березня 2007 року у служ­бових приміщеннях в/ч А1081, перевищуючи надану йому дисциплінарну владу, вищевказаними діями застосував насильство щодо вказаних підлеглих - наніс декілька ударів обом потерпілим кулаком по різних ділянках тіла, заподіявши їм фізичний біль, суд вчинене підсудним кваліфі­кує за ч. 2 ст. 424 КК України.

При обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд враховує вчинення ним злочину повторно.

Разом з цим суд приймає до уваги щире каяття підсудного у скоєному, що по місцю про­ходження військової служби він характеризується виключно з позитивної сторони, у Збройних Силах прослужив 24 роки, згідно медичної характеристики - у даний час хворіє: Д-з: Хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт, до кримінальної відповідальності притягуєть­ся уперше, раніше ні у чому вартому осуду помічений не був, від його дій тяжких наслідків не настало, а також те, що обидва потерпілі претензій до ОСОБА_1 не мають та просять суворо його не карати.

3

Крім цього суд приймає до уваги й те, що скоєнню ОСОБА_1 даного злочину сприяла і не­правомірна поведінка з сторони потерпілих, які дійсно, як було встановлено у судовому засідан­ні, несумлінно відносилися до виконання обов'язків військової служби - не дотримувалися роз­порядку дня, скоювали самовільні відлучки з частини, вживали спиртні напої, прирікалися із старшими за військовим званням тощо, що викликало у підсудного емоційний стан, що і приве­ло до застосування ним насильства до вказаних підлеглих.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, суд знаходить можливим від­носно ОСОБА_1 призначити основне покарання нижче від найнижчої межі та перейти до ін­шого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ч. 2 ст. 424 КК Украї­ни, застосувавши до нього ст. ст. 69 та 58 того ж Кодексу, призначивши покарання у виді служ­бового обмеження, та не позбавляти його військового звання "старший прапорщик".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

З АСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. ст. 69 і 58 того ж Кодексу, при­значити йому покарання у виді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 10 (деся­ти) процентів.

Запобіжний захід відносно засудженого - нагляд командування військової частини А3737, до набрання вироком законної сили, залишити без зміни.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіо­ну через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його про­голошення.