1-20-2007
14 травня 2007 року м. Ужгород
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В., при секретарі Каменевій Є.Ф.,
за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Козачука М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у розташуванні військової частини А0822 кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини 1493 солдата
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Караганда, Республіки Казахстан, українця, з неповно-середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, призваного на військову службу Баранівсько-Романівським РВК Житомирської області у квітні 2006 року,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд
У квітні 2006 року ОСОБА_1 призваний на дійсну строкову військову службу та з грудня того ж року він проходить службу на посаді стрільця - контролера пункту тимчасового тримання в/ч 1493 у військовому званні "солдат".
У кінці січня 2007 року громадянин Молдови ОСОБА_2, що утримувався у пункті тимчасового тримання Чопського прикордонного загону знаючи, що термін його тримання в адміністративному порядку закінчується, грошей на повернення додому у нього не має, звернувся до солдата ОСОБА_1 з проханням надати йому мобільний телефон для здійснення розмови зі своєю матір'ю - гр-ю Молдови ОСОБА_3, щоб попросити у неї кошти для придбання квитків на потяг, але надати мобільний телефон підсудний відмовився.
Тоді ОСОБА_2 звернувся до солдата ОСОБА_1 з проханням, щоб той сам передзвонив його матері та від його імені попросив переказати для нього 150 євро, а також отримати їх, за що ОСОБА_2 пообіцяв підсудному винагороду у розмірі 50 євро за дзвінок та отримання ним грошового переказу у розмірі 150 євро, після того як він отримає ці кошти, на що ОСОБА_1 погодився.
1 лютого 2007 року військовослужбовець в/ч 1493 за контрактом ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_1 отримав у Чопському відділені "Правексбанку" грошовий переказ для гр-на ОСОБА_2
2
на суму 183, 40 доларів США (що по курсу НБУ становило 926, 17 грн.) та передав їх підсудному.
Надалі солдат ОСОБА_1, шляхом зловживання довірою, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, отримані ним грошові кошти у сумі 183, 40 доларів США, гр-ну ОСОБА_2 не передав, а звернув на свою користь (привласнив), повідомивши при цьому останньому завідомо неправдиві відомості, що грошовий переказ він не отримав через те, що його ніхто не відправляв. У послідуючому підсудний отримані ним 183, 40 доларів США використав на власний розсуд - за частину коштів придбав у старшого солдата к/с ОСОБА_4 мобільний телефон, а решту грошей використав на власні потреби.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, визнав повністю та показав, що у його функціональні обов'язки входило забезпечення надійної охорони затриманих осіб, які утримувалися в пункті тимчасового тримання. За своїми обов'язками по службі він спілкувався з іноземними особами, які були затримані за порушення законодавства України з прикордонних питань. У подальшому він дав аналогічні показання, як викладено в описовій частині вироку.
Крім особистого визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1 , його вина у вчиненні інкримінованого йому злочині повністю доведена сукупністю інших зібраних та досліджених у суді доказів.
Так, із показань потерпілого ОСОБА_2 слідує, що 18 січня 2007 року він був затриманий співробітниками Державної прикордонної служби України за спробу незаконного перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску через державний кордон України. За вчинення правопорушення він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб. По закінченню терміну адміністративного арешту він став піклуватися про те, як поїде додому в зв'язку з відсутністю коштів. У кінці січня 2007 року, з метою отримання коштів, він звернувся до солдата строкової служби (ОСОБА_1), який забезпечував охорону затриманих осіб в пункті тимчасового тримання Чопського прикордонного загону, з проханням надати йому цигарку. Після цього він з ним став розмовляти і під час бесіди попросив зазначеного солдата, щоб той надав йому свій особистий мобільний телефон для того, щоб порозмовляти з матір'ю про направлення йому коштів для повернення додому. Потім він почав солдата просити, щоб той особисто передзвонив його матері та попросив для нього 150 євро і якщо дане прохання буде виконано та він отримає грошовий переказ, тоді солдат отримає від нього винагороду у розмірі 50 євро, на що підсудний погодився. Після чого він йому (ОСОБА_1) надав номер телефону матері. Після розмови він побачив солдата тільки через декілька днів в пункті тимчасового тримання прикордонного загону і на його запитання, чи отримав той його переказ, отримав негативну відповідь. Вказаний солдат до нього більше не підходив. Через деякий час він знову зустрів вказаного солдата в пункті тимчасового тримання і під час розмови солдат йому повідомив, що грошовий переказ не отримав у зв'язку з тим, що той не був відправлений.
Про факт отримання грошового переказу солдатом він взнав від співробітників правоохоронних органів, які в середині лютого 2007 року опитували його за фактом не отримання ним грошового переказу. З їх слів він взнав, що грошовий переказ від його матері надійшов до м. Чоп та отримав його старший солдат ОСОБА_4 за проханням солдата ОСОБА_1
Під час проведення очної ставки з ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 повністю підтвердив свої показання та під час проведення впізнання, останній взнав та показав на підсудного як такого, якому він давав номер телефону своєї матері та такого, який отримав його грошовий переказ у сумі 183 доларів США.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка старший солдат к/с ОСОБА_4 показав, що в пункті тимчасового тримання Чопського прикордонного загону він проходить службу з травня 2004 року на посаді стрільця контролера. У січні 2007 року він познайомився з військовослужбовцем строкової служби ОСОБА_1 та останній запитав його, чи не може він продати йому свій мобільний телефон марки «NOKIA - 6230». Він вирішив продати свій телефон за 500 гривень, на що ОСОБА_1 погодився, але за умови, що гроші віддасть через 3-4 дні, після того як отримає грошовий пе-
3
реказ від батьків. Через 3 дні він звернувся до підсудного, коли той віддасть йому борг у сумі 500 гривень за мобільний телефон, на що отримав відповідь, що грошовий переказ той ще не отримав, але має його отримати після обіду. Коли він підійшов до ОСОБА_1 після обіду, підсудний повідомив, що грошовий переказ є, але необхідно його забрати, після чого ОСОБА_1 попросив його отримати переказ. На це він дав свою згоду. Для отримання коштів ОСОБА_1 надав йому пін код з десяти цифр та назвав йому прізвище "ОСОБА_2" та повідомив, що остання являється його тіткою, яка на даний час мешкає та працює в Італії. Близько 1 -2 лютого 2007 року він, надавши свій паспорт, назвавши пін код, прізвище та ім'я "ОСОБА_2" відправника, отримав у Правексбанку м. Чоп грошовий переказ у розмірі 183 долари США. Сто доларів США, він відразу забрав собі за те, що ОСОБА_1 йому був винен за мобільний телефон, а решту грошей віддав, а саме 83 долари США, підсудному. Як були використані гроші ОСОБА_1, він не знає.
Згідно рапорту начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження майора Петельського В.Б. вбачається, що ним 1 березня 2007 року був здійснений телефонний дзвінок на номер +НОМЕР_1, власником якого являється громадянка Молдови ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2У ході розмови гр-ка ОСОБА_3 повідомила, що наприкінці січня 2007 року направила грошовий переказ у сумі 150 евро у м. Чоп для свого сина ОСОБА_2, який був відправлений на прізвище "ОСОБА_4".
Згідно повідомлення № 30691/82 від 17 квітня 2007 року, яке надійшло з акціонерного комерційного банку "Правексбанк" вбачається, що 1 лютого 2007 року у Чопському відділенні АКБ "Правексбанку" отримано грошовий переказ на суму 183, 40 доларів США гр-ном ОСОБА_4, відправником якого була гр-ка ОСОБА_2.
Протоколом огляду від 20 березня 2007 року встановлено, що сім карта "Діджус" номер НОМЕР_2 мобільного оператора "КиївСтар", яка належить солдату ОСОБА_1. , має мобільний номер 80...66, з якого, зі слів останнього, здійснювались дзвінки матері потерпілого ОСОБА_2- гр-ці ОСОБА_3
Згідно витягу з наказу командира в/ч 1493 № 235-ос від 8 грудня 2006 року - ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-контролера пункту тимчасового тримання Чопського прикордонного загону.
Оскільки солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем строкової служби, шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном - грошовими коштами громадянина Молдови ОСОБА_2, а саме: 1 лютого 2007 року, отримавши грошовий переказ у сумі 183, 40 доларів США (що по курсу НБУ становили 926 (дев'ятсот двадцять шість) гривень 17 (сімнадцять) копійок), який належав потерпілому, вказану суму грошових коштів останньому не передав, а звернув їх на свою користь та в послідуючому використав на власний розсуд, чим вчинив шахрайство, суд ці дії підсудного кваліфікує за ст. 190 ч. 1 КК України.
При обранні ОСОБА_1. виду та міри покарання військовий суд приймає до уваги щире каяття підсудного у скоєному, що до кримінальної відповідальності він притягуються уперше, раніше ні в чому вартому осуду помічений не був, по місцю проходження служби характеризуються в основному з позитивної сторони, на даний час уже прослужив встановлений Законом України строк військової служби, його мама на утриманні має ще одну неповнолітню та двох малолітніх дітей і що потерпілий ОСОБА_2 претензій до підсудного не має.
Враховуючи сукупність наведених вище обставин, суд знаходить можливим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу у максимальному розмірі, передбаченому санкцією даної статті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 330 КПК України, військовий місцевий суд
ОСОБА_1 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50
4
(п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Запобіжний захід відносно засудженого - нагляд командування військової частини 1493, до вступу вироку в законну силу, залишити без зміни.
Визнану по справі у якості речового доказу - сім карту «Діджус» номер НОМЕР_1 мобільного оператора "КиївСтар", мобільний номер 80.. .66, яка знаходиться при матеріалах кримінальної справи - після вступу вироку у законну силу, повернути засудженому ОСОБА_1.
На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.