донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.06.2015 справа №908/1242/15-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Радіонова О.О.
за участю представників:
від позивача:не з'явився,
від відповідача :Шеховцов Є.С., довіреність б/н від 03.09.2014р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від16.04.2015р. (повний текст підписано 20.04.2015р.)
у справі№908/1242/15-г (суддя Зінченко Н.Г.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя
до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд», м.Київ
провизнання недійсним договору про закупівлю робіт №3213 від 30.05.2013р.
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя, позивач звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд», м.Київ про визнання недійсним договору про закупівлю робіт №3213 від 30.05.2013р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору він набуває чинності з дня підписання обома сторонами та скріплення печатками, але не раніше отримання згоди Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго». За твердженнями позивача така згода не була отримана і, відповідно, договір не набув чинності.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. (повний текст підписано 20.04.2015р.) у справі №908/1242/15-г в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що обмеження повноважень не можуть бути встановлені укладенним договором, а можуть ґрунтуватись лише на установчих документах чи законі. В той же час позивачем не зазначено про обмеження повноважень якого саме органу чи посадової особи йдеться, та якими нормативними або установчими документами такі обмеження передбачені. Крім того, позивач, як особа, що уклала договір, вчиняла дії на виконання договору, включаючи прийняття виконаних робіт та часткову їх оплату, а отже в будь-якому разі схвалила укладений договір.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. у справі №908/1242/15-г повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник посилається на не врахування судом при винесенні рішення узгодження сторонами тієї умови, що договір набуває чинності не раніше отримання згоди Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», яка у позивача відсутня.
На думку скаржника, рішення суду HHє помилковим з огляду також на те, що позивач не мав повного обсягу дієздатності для укладання договору, і, відповідно, договір не набув чинності.
В результаті автоматичного розподілу справ між суддями від 27.05.2015р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №908/1242/15-г, призначено розгляд скарги на 23.06.2015р., явку сторін не визнано обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень з цією ухвалою 02.06.2015р. та 03.06.2015р.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що договір є укладеним у належній формі, за вільним волевиявленням сторін і створив для позивача та відповідача всі передбачені ним права та обов'язки, а посилання позивача на п.17.1 договору як на підставу та обґрунтування позовної вимоги про визнання договору недійсним є неправомірним.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2015р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача у судове засідання 23.06.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Беручи до уваги п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., судова колегія відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представників сторін згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі таких представників. Поряд з цим, сторони не посилались на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підставу для відкладення судового розгляду на іншу дату.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
30 травня 2013р. між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" (замовник) та Українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (підрядник) було укладено Договір про закупівлю робіт №3213 (далі - договір).
За умовами пункту 1.1 договору підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати повний обсяг будівельно - монтажних робіт на об'єкті: «ДТЕК Запорізька ТЕС ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго». Технічне переоснащення підвідного каналу та благоустрій прилеглої території БНС-1», зазначений в п.1.2 договору, а замовник прийняти такі роботи.
Відповідно до п.1.5 договору у разі відсутності зауважень до якості й обсягів виконаних підрядником робіт, замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх у порядку і строки, обумовлені сторонами у цьому договорі.
В розділі 4 договору сторони узгодили порядок здійснення оплати. Так, в п.4.1 визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником за виконані будівельно-монтажні роботи згідно з підписаними актами виконання підрядних робіт ф.КБ-2в та довідками ф.КБ-3 впродовж 60-ти календарних днів після їх підписання замовником.
Згідно з п.17.1 договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками, але не раніше отримання згоди Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на укладання цього договору, які набувають чинності з моменту підписання цього договору, і діє до повного виконання, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
Договір про закупівлю робіт №3213 від 30.05.2013р. підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи, Додатковою угодою №1 від 04.06.2013р. та Додатковою угодою №2 від 12.12.2013р. до договору №3213 сторони змінювали ціни та обсяги робіт за договором.
На виконання умов договору відповідачем були виконані роботи, що підтверджуються актами приймання виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в, які наявні в матеріалах справи. Зазначені акти узгодженні між позивачем і відповідачем, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств.
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору про закупівлю робіт №3213 від 30.05.2013р., посилаючись на те, що всупереч умовам договору не було отримано згоди Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», і відповідно договір не набув чинності.
Господарським судом Запорізької області правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 ЦК України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Положеннями ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України закріплено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Положеннями ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За таких обставин, сторони при укладанні договору досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали його за умовами, що здійснювалися за вільним вибором сторін.
Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
Як вбачається, зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства; волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором.
Щодо тверджень скаржника про відсутність повного обсягу цивільної дієздатності в особи, що вчинила правочин, судова колегія зазначає наступне. Як вірно визначив суд першої інстанції, позивачем не зазначено про обмеження повноважень якого саме органу чи посадової особи йдеться, та якими нормативними або установчими документами такі обмеження передбачені, всупереч тому, що згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконав належним чином, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт ф.№КБ-2в, які наявні в матеріалах справи. Ці акти підписані з обох сторін без жодних зауважень та скріплені печатками підприємств, що свідчить про прийняття цих робіт позивачем.
Більше того, відповідачем на користь позивача за виконані роботи відповідно до договору №3213 від 30.05.2013 р. були перераховані грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями № 19123 від 02.10.2013р., №21608 від 05.11.2013, № 24060 від 05.12.2013р., №399 від 09.01.2014р., № 3991 від 04.03.2014р. № 4947 від 18.03.2014р., які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, позивач по факту виконання умов оспорюваного договору вчинив ряд дій, спрямованих на схвалення цього договору, а саме прийняв від відповідача виконані роботи, частково оплативши їх.
З огляду на викладене, підстав для визнання недійсним договору про закупівлю робіт №3213 від 30.05.2013р. немає і господарський суд Запорізької області вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання договору про закупівлю робіт №3213 від 30.05.2013р. недійсним не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від від 16.04.2015р. (повний текст підписано 20.04.2015р.) у справі №908/1242/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. (повний текст підписано 20.04.2015р.) у справі №908/1242/15-г залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 16.04.2015р. (повний текст підписано 20.04.2015р.) у справі №908/1242/15-г - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді О.А. Марченко
О.О. Радіонова
Надруковано 5 прим.:
1-позивачу;
1-відповідачу;
1-ГСЗО;
1-до справи;
1-ДАГС