16 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
представника власника
майна ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань ГСУ ГПУ ОСОБА_8 , погоджене зі старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12014100060000228 від 22.01.2014р.
В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту майна. Згідно з ухвалою, слідчій суддя врахував, що ОСОБА_7 є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12014100060000228. В даному кримінальному провадженні Федерацію професійних спілок України, МВС України, профспілку працівників освіти і науки України визнано потерпілими, а потерпілими «Господарським управлінням Федерації профспілок України» заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2015 року скасувати через її незаконність, необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам кримінального провадження та порушення вимог ст. 173 КПК України, а саме: відсутності перевірки та встановлення наявності належних підстав для арешту майна; відсутності достатніх доказів, що вказують на вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України.
Також, представник ОСОБА_7 - Прядко посилається на практику Європейського суду з прав людини в частині визначення терміну «обґрунтована підозра» та порушення слідчим суддею положень ч.2 ст.177 КПК України.
Разом з цим автор апеляції вважає, що відсутні докази настання шкоди внаслідок дій саме підозрюваного ОСОБА_7 , а підозра в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України, пред'явлена ОСОБА_7 безпідставно.
Крім цього, адвокат посилається на порушення вимог КПК України в частині розгляду справи у відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи ті обставини, що квартира, на яку накладено арешт розташована в місті Горлівка, на непідконтрольній українській владі території, а автомобіль викрадено, представник ОСОБА_7 вважає, що слідчій суддя формально підійшов до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту.
Заслухавши суддю, пояснення власника майна, його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти скасування ухвали слідчого судді, дослідивши матеріали судової справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість ухвали слідчого судді з огляду на наступне.
В провадженні старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу управління спеціальних розслідувань ГСУ ГПУ ОСОБА_8 перебувають матеріали досудового розслідування за № 12014100060000228 від 22 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст. 365, ч.3 ст.27, п.п.1,5,12 ч.2 ст.115, ст.340 КК України.
03.03.2015р. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені правопорушення передбаченого ч.3 ст. 365 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, одним з епізодів, які досліджуються у вказаному проваджені, є проведення співробітниками СБУ в період 18-19.02.2014р. в будівлі Федерації профспілок України силової фази антитерористичної операції, внаслідок якої у вказаній будівлі виникла пожежа, під час якої загинуло дві особи та було пошкоджено майно.
В ході проведення досудового розслідування Федерацію професійних спілок України, МВС України, профспілку працівників освіти і науки України визнано потерпілими, а потерпілим «Господарським управлінням Федерації профспілок України» 21.05.2015р. подано цивільний позов.
Згідно інформації Федерації профспілок України від 27.02.2015р. розмір шкоди завданої внаслідок пожежі складає 3880780,82гр., а розмір шкоди «Господарському управлінню Федерації профспілок України» становить 8886735,00гр.
Висновком службового розслідування МВС України від 25.04.2014р. в результаті пожежі було знищено телекомунікаційне обладнання на суму 219050,00гр.
Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про наявність у даному кримінальному провадженні правових підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно ОСОБА_7 , оскільки погодився з доводами слідчого про те, що ОСОБА_7 є підозрюваним у кримінальному проваджені, по справі є потерпілі, які заявили цивільний позов, а також з метою недопущення зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_7 не вбачає. Покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляції щодо незаконності судового рішення - такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів, і не ґрунтуються на матеріалах справи.
Доводи представника ОСОБА_7 щодо невідповідності клопотання слідчого та ухвали слідчого судді вимогам КПК України є непереконливими, так як слідчим суддею було перевірено наявність у ОСОБА_7 процесуального статусу підозрюваного через повідомлення йому про підозру 03.03.2015р., обґрунтованість підозрі, наявність по справі потерпілих, подання цивільного позову, співмірність вартості арештованого майна із розміром шкоди, належність арештованого майна підозрюваному ОСОБА_7 .
Також, неґрунтовним є посилання апелянта на відсутність доказів настання шкоди внаслідок дій саме підозрюваного ОСОБА_7 та відсутність підстав для пред'явлення підозри з огляду на положення п.2 ч.2 ст.173 КПК України, який передбачає обов'язок слідчого судді врахувати достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, а не перевіряти причино-наслідковий зв'язок та обґрунтованість підозри.
Крім цього, помилковим є твердження апелянта на формальність підходу слідчого судді до розгляду клопотання слідчого про арешт майна, через розташування квартири в населеному пункті Горлівка, який знаходиться на непідконтрольній українській владі території та викрадення автомобіля, оскільки метою арешту майна зокрема є запобігання можливості його відчуження.
Інших істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.
З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2015 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ ГПУ ОСОБА_8 , погоджене зі старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12014100060000228 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарження не підлягає.
Судді:
___________ ______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9