ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 червня 2015 року № 826/6996/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доФонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Акта Банк» (Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акта Банк») Приходько Юлії Вікторівни
третя особа без самостійних вимог:
Публічне акціонерне товариство «Акта Банк»
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Акта Банк» (Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акта Банк») Приходько Юлії Вікторівни, третя особа; Публічне акціонерне товариство «Акта Банк», у якому просила:
- визнати протиправними бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Приходько Ю.В. і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відносно не включення в Перелік вкладників і Загальний Реєстр вкладників інформації та даних щодо депозитного вкладу та нарахованих процентів за договором «Банківська класика» № В15-17097/Т/630304 від 06.08.2014 року вкладника ПАТ «Акта Банк» ОСОБА_1, яка має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- визнати протиправними бездіяльність Ліквідатора, в частині не включення до переліку вкладників ПАТ «Акта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, вкладника банку ОСОБА_1 за депозитним вкладом та нарахованими процентами згідно з договором «Банківська класика» №В15-17097/Т/630304 від 06.08.2014 та Фонду, в частині нездійснення виплати відповідного відшкодування в межах гарантованої суми;
- зобов'язати Ліквідатора вчинити дії щодо включення вкладника банку ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Акта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню та розраховуються виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, а саме вкладу в сумі 128600, 00 гривень та нарахованих відсотків у сумі 1927,00 гривень;
- зобов'язати Фонд вчинити дії щодо виплати вкладнику ОСОБА_1 вищезазначеного відшкодування в межах гарантованої суми в розмірі вкладу в сумі 128600 гривень та нарахованих відсотків у сумі 1927,00 гривень;
- притягнути Ліквідатора до відповідальності за порушення порядку складання та подання відомостей до Фонду згідно з чинним законодавством України.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує про протиправність і безпідставність не включення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що в свою чергу, позбавило позивача можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована законодавством.
Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» Приходько Ю.В., проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні з підстав наявності встановлених відповідачем-2 обставин для не включення позивача до Переліку вкладників. Так, за твердженням представника, за результатами дослідження самого договору банківського вкладу, а також рахунку позивача та інформації по банку, Уповноваженою особою було виявлено ряд операцій, які містять ознаки протиправності, зокрема, було виявлено, що кошти на відкритий позивачем рахунок надійшли внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) вкладу іншого клієнта (ОСОБА_2.), на рахунках якого була розміщена значна сума коштів. Тобто, з рахунку клієнта банку, розмір вкладу якого становив більше, ніж 200 000 грн. знімались кошти і відразу ж ці суми «надходили» на рахунки відкриті в Банку, зокрема, на ім'я позивача. У зв'язку з наведеним Уповноважена особа звернулась до Фонду з пропозицією розглянути питання можливості та доцільності тимчасового блокування коштів на рахунках окремих вкладників ПАТ «АктаБанк», в тому числі на рахунках позивача. 01.12.2014 протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду №250/4 погоджено пропозицію Уповноваженої особи. Відділом організації виплат Фонду відобразив блокування у файлах «D» та «Z» Узагальненої бази даних Фонду гарантування вкладів відповідно до інформації, наданої Уповноваженою особою. Вказане рішення продовжує діяти станом на час розгляду справи. З огляду на зазначене, за твердженням відповідача-2 відсутні правові підстави для включення позивача до Переліку вкладників. Письмово викладені доводи представника відповідача-1 приєднані до матеріалів справи і по своїй суті і за своїм змістом збігаються із позицією третьої особи.
Представник відповідача-1 направив письмово викладені заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову ґрунтуючи свою позицію на тому, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні правові підстави для включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «АктаБанк» за рахунок Фонду.
Ознайомившись з письмово викладеними доводами позивача, від якої надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, а також заслухавши пояснення представників відповідачів по суті заявлених до нього вимог, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
Між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «АктаБанк» (банк) укладено договір банківського вкладу «Банківська класика» від 06 серпня 2014 року №В15-17097/Т/630304, за яким банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 128 600,00 гривень на строк до 06 вересня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
Як підтверджує меморіальний ордер №167916 від 06 серпня 2014 року на вкладний рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 128 600,00 грн.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 16 вересня 2014 року №576 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 вересня 2014 року №90 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АктаБанк», згідно з яким з 17 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «АктаБанк»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «АктаБанк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Ю.В.
Постановою Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року №19 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «АктаБанк».
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16 січня 2015 року №6 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АктаБанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 16 січня 2015 року та призначено Приходько Ю.В. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію третьої особи строком на 1 рік з 16 січня 2015 року по 15 січня 2016 року.
Даючи правову оцінку встановленим у справі обставинам з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зважає на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. №4452 (далі по тексту - Закон №4452).
Частиною першою статті 3 Закону №4452 визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами:
1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду;
2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону;
3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних;
4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів;
6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;
7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Частина перша статті 26 Закону №4452 закріплює, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно положень частин 1 та 2 статті 27 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Відповідно до частини 5 названої статті, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно положень частин 1 та 2 статті 37 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.
Уповноважена особа Фонду має право:
1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;
2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;
3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;
6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;
7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення уповноваженою особою Фонду другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством;
8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;
9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;
10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;
11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Вирішуючи питання про ймовірну нікчемність договору банківського вкладу «Банківська класика» №В15-17097/Т/630304 від 06.08.2014, судом не виявлено, а відповідачами не доведено, що вказаний договір має ознаки нікчемного правочину неплатоспроможного банку, що перелічені у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», наприклад, що у зв'язку із укладанням вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства.
Так, надаючи правову оцінку висновку відповідача-2 щодо нікчемності правочину, суд звертає увагу, що Уповноваженою особою Фонду не визначено конкретної підстави нікчемності правочину, які передбачені у частині третій статті 38 Закону №4452, та не наведено, що договір банківського вкладу «Банківська класика» №В15-17097/Т/630304 від 06.08.2014 має ознаки нікчемного правочину.
Нормами Закону №4452 не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними. У Законі №4452 зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними.
Тобто, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт.
Однак, такій фіксації має передувати встановлення ознак нікчемності правочину. І при цьому не ряду правочинів (договорів) згідно переліку в цілому за певний період часу, а кожному з правочинів, укладеному з певним клієнтом Банку уповноваженою особою ФГВФО має бути надана оцінка і, в разі наявності необхідних ознак, отримана інформація має обумовлювати безсумнівний висновок щодо фіктивності конкретного правочину.
Так, частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).
Вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути вчиненим у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, ні виконавчою дирекцією ФГВФО, ні Уповноваженою особою ФГВФО не наведені конкретні підстави для визнання договору банківського вкладу №В15-17097/Т/630304 від 06.08.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «АктаБанк» нікчемним, не вказано і на ознаки фіктивності даного правочину у відповідності до законодавства, а також щодо фактів, які б дали підстави для таких висновків.
Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 статті 92 Основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
При цьому, Конституція України не передбачає право органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відповідачами не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу №В15-17097/Т/630304 від 06.08.2014, укладеного між позивачем та ПАТ «АктаБанк»; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу «Банківська класика» №В15-17097/Т/630304 від 06.08.2014, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.
За таких обставин та з урахуванням норм чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько Ю.В. щодо не включення ОСОБА_1 в Перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Акта Банк» Приходько Ю.В. надати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «АктаБанк» за рахунок Фонду.
За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону №4452 передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону №4452 протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина шоста названої статті визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи:
1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду;
3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;
4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
З огляду на встановлені судом обставини щодо протиправності висновків відповідача-2 про нікчемність Договору банківського вкладу «Банківська класика», укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ «АктаБанк», з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» Приходько Ю.В. включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вимоги позивача в цій частині визнаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача до Фонду про: визнання протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відносно не включення в Загальний Реєстр вкладників інформації та даних щодо депозитного вкладу та нарахованих процентів за договором «Банківська класика» №В15-17097/Т/630304 від 06.08.2014 року вкладника ПАТ «Акта Банк» ОСОБА_1, яка має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; визнання протиправною бездіяльності Фонду, в частині нездійснення виплати відповідного відшкодування в межах гарантованої суми; зобов'язання Фонду вчинити дії щодо виплати вкладнику ОСОБА_1 вищезазначеного відшкодування в межах гарантованої суми в розмірі вкладу в сумі 128600 гривень та нарахованих відсотків у сумі 1927,00 гривень, - суд визнає їх передчасними оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також розгляду справи по суті, додаткова інформація до Переліку Уповноваженою особою до Фонду не передавалась у зв'язку чи чим на день постановлення рішення у даній справі у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача-1 вчинити певні дії щодо внесення такої інформації стосовно позивача до Загального реєстру.
Крім того, виключно до повноважень колегіального органу - виконавчої дирекції Фонду належить питання щодо внесення на підставі наданих Уповноваженою особою даних змін до Загального Реєстру.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку суду, відповідачем-2 не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в певній частині вимог до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ТАК «АктаБанк» Приходько Ю.В.
При цьому, в задоволені вимог позивача до ФГВФО слід відмовити з огляду на їх передчасність та необґрунтованість.
Щодо вимоги позивача про притягнення Ліквідатора до відповідальності за порушення порядку складання та подання відомостей до Фонду згідно з чинним законодавством України, суд звертає увагу позивача на те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Таких підстав у спірних правовідносинах суд не вбачає.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.11, 69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько Юлії Вікторівни щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Договору банківського вкладу «Банківська класика» № В15-17097/Т/630304 від 06.08.2014 року.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» Приходько Юлію Вікторівну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «АктаБанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 (двадцять чотири) гривні 36 коп.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Н.А. Добрівська