ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 червня 2015 року 11:05 № 826/4484/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИКО»
до:Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про:скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Шико» (надалі - позивач або ТОВ «Шико») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2015 року № 19926552208 та № 20026552208.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено про процедурні порушення під час проведення перевірки. Крім того, останній зазначає, що висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на начебто нездійсненні з контрагентом операцій, за результатами проведення яких сформовані спірні суми податкових вигод, у зв'язку з чим ДПІ дійшла до висновку про відсутність об'єкту оподаткування та відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод. Наведене, у свою чергу, як зазначає представник позивача, ґрунтується на наявності протоколу допиту свідка ОСОБА_1, керівника контрагента, який надав покази щодо непричетності до діяльності товариства-контрагента. Однак, за твердженнями представника позивача, спірні операції фактично проведені, що оформлено належним чином оформленими первинними та іншими документами. Відтак, позивач вважає висновки ДПІ безпідставними, а спірні рішення - необґрунтованими, у зв'язку з чим просить їх скасувати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 22.04.2015 року відповідача - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - замінено на правонастукпника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві).
У судове засідання 18.05.2015 року з'явилися представники сторін.
Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Шико» порушень вимог податкового законодавства.
Суд у судовому засіданні 18.05.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Печерському району ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Шико» (код 23744507) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Украгро-Тех» (код 36689634) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 13.02.2015 року № 136/26-55-22-08/23744507 (надалі - Акт перевірки).
Як зазначено в Акті перевірки, повідомлення про початок перевірки № 64/26-55-22-08 від 03.02.2015 року та копія наказу № 277 від 03.02.2015 року були направлені 03.02.2015 року поштою на податкову адресу товариства: м. Київ, б-р. Дружби Народів, 18/17.
Вказані документи, як вбачається з поштового повідомлення, вручено товариству 06.02.2015 року.
Виходячи з дати отримання вказаних документів та дати складання акту, позивач не був обмежений у праві надання документів та пояснень під час перевірки.
В свою чергу, під час проведення перевірки встановлено, що товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 19.05.2003 року, платником ПДВ є згідно свідоцтва від 22.08.2008 року. У зв'язку з перереєстрацією видано свідоцтво платника ПДВ від 23.03.2012 року.
Також, зазначено, що під час перевірки були використані документи, надані позивачем на запит ДПІ від 10.10.2014 року № 50595/10/26-55-22-08-10, а саме: договір, рахунки, акти здачі-приймання робіт та податкові накладні ТОВ «Украгро-Тек», накладні на оплату та акт приймання-передачі векселів.
У контексті взаємовідносин позивача з ТОВ «Украгро-Тек» зазначається, що між вказаними особами був укладений договір № 176 від 01.11.2012 року, який з боку постачальника (ТОВ «Украгро-Тек») підписаний із зазначенням керівника - ОСОБА_1
Перевіркою встановлено виписку рахунків-фактур, які підписані від імені постачальника без зазначення прізвища особа, яка вчинила підпис, а саме: рахунки складені в період 02.11.2012 р., 05.11.2012 р., 07.11.2012 р., 08.11.2012 р., 09.11.2012 р., 12.11.2012 р., 13.11.2012 р., 15.11.2012 р., 16.11.2012 р. 19.11.2012 р., 21.11.2012 р., 22.11.2012 р., 26.11.2012 р., 28.11.2012 р., 29.11.2012 р. на загальну суму 1 079 007 грн. з ПДВ 179 834,50 грн. щодо оплати поставки: поплін «Анастасія», котон-поплін, трикотаж «Кітінг», мультифон жовтий, вельветин атлас молоч., короб 20*18, плівка п/е, замша 2005, біжутерія, стрічка пак. ЛТУ-202, фатін, стрази, вішалка для штанів, вішалка для спідниць, короб 20*18, плівка п/е, замша 2009, чохол п/е, мішок ткан., пергамін, картон пакув., мішок п/е, пряжа виск. 2/20 син., мереживо, стрічка мереж., вішалка для штанів, вішалка для спідниць.
У фізичному обсязі відповідно поставлялося: 893 м., 1263 м., 153,5 м.кв., 421 м., 151,50 м.кв. тканини, 2270 м.кв. стрічки, 162 м. - стрічки пак., стрази - 51,50 тис.шт., 3400, 3350, 2390 коробів, 13,25 та 27,55 рулонів плівки, 4165, 1830, 2335, 2080, 2080 вішалок, 1815, 425 чохлів, біжутерії 180 шт., мішків 390 шт., мішків п/е - 15 шт., 5000 листів - пергамін, картон пак. - 750 шт., пряжа - 208,25 кг., 260 - мереживо, стрічка мереж. - 54 м.
Між сторонами на ті самі дати із тією самою номенклатурою поставки складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані від постачальника без зазначення прізвища особи, яка вчинила підпис.
Крім того, постачальником на адресу позивача виписано податкові накладні на ті самі дати та з тією самою номенклатурою поставки, що зазначена в рахунках та актах, але без зазначення прізвища особи, яка вчинила підпис.
Перелік вказаних документів зазначений на стор. 4-5 Акту перевірки.
Суми ПДВ у розмірі 179 834,50 грн. включені до складу податкового кредиту за листопад 2012 року.
В оплату позивачу видані переказні векселі номінальною вартістю 1 079 007 грн., а саме: дата видачі - 20.03.2013 р., строк платежу 01.01.2018 р., векселедавець (платник за переказним векселем) - ТОВ «Шико», номінальна вартість: 500 000 грн., 300 000 грн., 279 007 грн.
Відносно контрагента зазначається, що до ЄДР внесено запис про відсутність контрагента за місцезнаходженням, визначеним в ЄДР - м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 4/Б. У період взаємовідносин з позивачем директором ТОВ «Украгро-Тек» був ОСОБА_1., що не заперечується позивачем.
Слід зазначити, що станом на час розгляду справи статус відомостей в ЄДР про вказану юридичну адресу - відомості не підтверджено, що вбачається з відкритих джерел (ЄДР).
При цьому, згідно з відомостями, наведеними на веб-сайті ДФС України, 17.04.2013 року анульовано реєстрацію вказаного товариства платником ПДВ у зв'язку з наданням декларацій про відсутність поставок, що свідчить про відсутність декларування поставок/здійснення операцій.
В Акті перевірки, також, зазначається про надходження протоколу допиту свідка ОСОБА_1 (керівника ТОВ «Украгро-Тек») від 02.08.2013 року. У протоколі зазначається, що приблизно у 2011 році до вказаної особи звернувся знайомий, який запропоновував зареєструвати на себе фірму за 100 грн. Оскільки роботи не було, ОСОБА_1 погодився. Загалом зареєстрував на себе порядку 14 фірм. Надалі, йому давали пачки документів на підпис, які він підписував, але точно назвати, що це за документи він не може.
З приводу окремих товариств, зокрема, ТОВ «Украгро-Тек», пояснив, що ніякої фінансово-господарської діяльності він не вів. З іншими підприємствами від імені вищезгаданих, не працював. Цілі займатися підприємницькою діяльністю не мав. Просто зареєстрував фірму на прохання та за винагороду по 100 грн. за кожну. У податковій не був. Просто займався покупкою та продажем фірм.
Виходячи з наведеного контролюючий орган зазначив в Акті перевірки, що таким чином ТОВ «Украгро-Тек» використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності, здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій. До перевірки надані документи від імені посадової особи, яка не приймала участь у фінансово-господарській діяльності зазначеного товариства, у зв'язку з чим такі документи не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій.
За сукупністю наявних матеріалів, контролюючим органом не підтверджено реальності проведення операцій між позивачем та вказаним контрагентом, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Шико» та ТОВ «Украгро-Тек» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів або фактичне надання робіт (послуг), а не декларування на папері, у ТОВ «Шико» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
У взаємозв'язку з наведеним зазначається, що перевіркою також встановлено завищення витрат на загальну суму 899 173 грн. за 4 кв. 2012 року, оскільки не підтверджено фактичне здійснення операцій з придбання товарів та відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток, ДПІ зазначає про порушення позивачем ст. 134, п/п. 138.1.1., п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України та дійшла до висновку про завищення позивачем витрат, в результаті чого занижено податок на прибуток на 188 826 грн. за 4 кв. 2012 року.
Аналогічно відносно ПДВ ДПІ дійшла до висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1., п. 198.1., п. 198.3., 198.6. ПК України, що призвело до заниження ПДВ до сплати за листопад 2012 р. на 179 835 грн.
На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 26.02.2015 року:
- № 19926552208, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 179 835 грн. за основним платежем та на 44 959 грн. за штрафними санкціями;
- № 20026552208, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 188 826 грн. за основним платежем та на 47 207 грн. за штрафними санкціями.
Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з наведеним положення ПК України (в редакції на час формування показників обліку), а саме:
- пп. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), пп. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), пп. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), пп. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), пп. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),
- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: пп. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), пп. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), пп. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), пп. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), пп. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), пп. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), пп. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; пп. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),
- (щодо ПДВ) пп. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), пп. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),
- а також пп. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.
Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.
Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.
Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - пп. 14.1.231. ПК України).
При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.
Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши, відповідно до положень ст. 86 КАС України, наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.
Наведене ґрунтується на наступному.
У даному випадку, згідно умов договору, поставка здійснюється за заявками покупця на умовах EXW, франко-завод, місце поставки - склад постачальника. Обумовлено, що сторони можуть змінювати базис поставки на СРТ, що потребує підтвердження заявки покупця постачальником. Зазначено, що право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника). Відбір продукції здійснюється на складі постачальника (п. 4.5.). Згідно п. 4.6.3. договору, поставка вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару перевізнику (першому перевізнику в разі змішаного перевезення).
Обумовлено, що показники товару визначаються у специфікації, яка є невід'ємним додатком до договору. Договором передбачено складання графіку поставок, який є невід'ємним додатком до договору. Пунктом 8.5. договору передбачена можливість за згодою сторін здійснювати розрахунки у вексельній формі.
Враховуючи наведене та фізичні обсяги поставки, реалізація договору зумовлює необхідність перевезення продукції зі складу постачальника до складу (місця виробництва) позивача (покупця).
У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568: товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з п. 11 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Пунктом 11.3. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Пунктом 11.4. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
При цьому, відповідно до п. 11.5. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Згідно з п. 11.6. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Пунктом 11.8. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.
Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням, перевезення супроводжується оформленням ТТН, та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю.
Між тим, у даному випадку під час розгляду справи позивачем не надано доказів перевезення продукції, а саме: не надано ТТН, не надано будь-яких інших доказів залучення перевізників або залучення автотранспорту для перевезення продукції, чи наявності власного транспорту з доказами його використання.
Під час розгляду справи не наведено адрес місць відбору продукції (складу) контрагента, звідки відповідно до умов договору здійснювалось відвантаження (відбір) продукції.
При цьому, не надано і доказів наявності у позивача/контрагента складських та/чи виробничих приміщень, де, за твердженням позивача, здійснювалось виробництво готової продукції.
У той же час, докази перевезення продукції (ТТН), докази наявності власних або орендованих приміщень, наявності транспортних засобів, витребовувались судом ухвалою про відкриття провадження у справі. Аналогічні документи не були надані і на запит ДПІ від 10.10.2014 року № 50595/10/26-55-22-08-10, який був отриманий позивачем 13.10.2014 року зокрема, згідно якого витребовувались відомості щодо наявності виробничої бази, виробничих засобів у позивача, відомості щодо перевізника, ТТН, акти виконаних робіт, що підтверджують перевезення, документи, які підтверджують здійснення розвантажувальних робіт, а також сукупність інших документів, які зазвичай підтверджують виконання спірних операцій.
Крім цього, слід зазначити, що жоден з первинних документів не містить відомостей, які ідентифікували посаду та власне фізичну особу, яка від імені контрагента підписала первинні документи. Наведене стосується і виданих позивачу податкових накладних.
Між тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні містити такі обов'язкові реквізити, без яких, відповідно, вони не мають юридичної значимості як первинний документ для цілей їх відображення у бухгалтерському та, відповідно, податковому обліках, зокрема: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До того ж, відповідно до п. 201.1. ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Виходячи з наведеного вбачається, що внаслідок відсутності обов'язкових реквізитів, надані до перевірки та під час розгляду справи первинні документи, акти, а також складені на їх підставі податкові накладні, є юридично дефектними та не створюють будь-яких наслідків для цілей їх відображення в бухгалтерському та, відповідно, податковому обліку, а, відтак, не можуть бути підставою для формування спірних сум податкових вигод.
Що стосується наданих позивачем первинних документів щодо подальшої реалізації готової продукції іншим підприємствам, а також щодо внутрішнього переміщення певної продукції, суд зазначає, що сама по собі наявність вказаних документів не є підставою для висновку, що до цього певні матеріали/продукція були поставлені позивачу саме ТОВ «Украгро-Тек», за відносинами з яким позивачем власне і сформовано спірні суми податкових вигод.
Отже, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а, відтак, не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.
У даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями з контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів, які не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.
При цьому, наведені представником позивача доводи та надані ним пояснення та матеріали, які відповідно досліджені та оцінені судом, не спростовуються наведеного та не доводять зворотного.
Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача з зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а, отже, підстав для скасування оскаржуваних рішень не має.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИКО» (ідентифікаційний код: 23744507, адреса: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 18/7) судовий збір у розмірі 3 949,00 грн. (трьох тисяч дев'ятисот сорока дев'яти грн. 00 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок