ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 червня 2015 року 11:02 № 826/4702/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»
до 1) Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 2) Відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції
третя особа без самостійних вимог на предмет споруОСОБА_1
про визнання протиправним арешту, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-1) та відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції (далі - відповідач-2), третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, в якій просить:
- визнати протиправним арешт на все майно боржника, постанова №15727078 від 03.12.2009 ВДВС Шевченківського РУЮ, арешт на все майно, постанова №33301856 від 05.07.2012 ВДВС Макарівського РУЮ , в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартира, за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, відділ державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції у Київській області звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартира, за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачами протиправно накладено арешт на майна боржника без наявності підстав, визначених законодавством, для прийняття постанови, оскільки нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки, відповідно до іпотечного договору №26039 від 25.10.2006, а тому товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.
В судове засідання 14.04.2015 представники відповідачів та представник третьої особи, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від відповідача-1 надійшли пояснення, у яких він просив розглядати справу без участі представника відповідача. Відповідач-2 також надіслав лист про розгляд справи без участі представника відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції.
Своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог відповідачі та третя особа суду не повідомили.
Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між відкритим публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11063057000 від 25.10.2006, відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 90 000 доларів США та сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до підпунктів 1.2.1-1.2.2 пункту 1.2 вказаного договору кредитування здійснюється у строк з 25.10.2006 по 25.10.2027. Забезпеченням зобов'язань позичальника виступає іпотека нерухомого майна.
25.10.2006 між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №26039, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру (загальною площею 40,00 кв.м., яка знаходиться АДРЕСА_1).
Інформація про нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки була внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 9-11 Т.І).
В подальшому, публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» були відступлені права вимоги, в тому числі і за договором іпотеки, товариству з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» (а.с. 35-39, 41-43 Т.І). На підставі договору про відступлення прав вимоги до Державного реєстру іпотек 14.12.2012 внесено зміни та визначено іпотекодержателем позивача.
Шевченківським районним судом міста Києва на виконання судового рішення по справі 2-9137/09 видано виконавчий лист від 19.10.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості.
На підставі виконавчого листа №2-9137 від 19.10.2009 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №15727078, в ході здійснення якого накладено арешт на все майно боржника, постановою №15727078 від 03.12.2009.
Суд витребовував матеріали даного виконавчого провадження, однак відповідач-1 надав письмові пояснення, де зазначив, що матеріали виконавчого провадження №15727078 у 2010 році були знищені (а.с. 84 Т.І).
Також, у даних поясненнях відповідач-1 зазначив, що 06.05.2010 державним виконавцем відповідно до вимог пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено до ВДВС Макарівського РУЮ, оскільки згідно клопотання за №35-01/105 від 23.04.2010 представника ВАТ «Ощадний банк України» І.В.Майдаченко, нерухоме майно боржника (земельна ділянка) знаходиться у АДРЕСА_2
Суд встановив, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції 05.07.2012 відкрито виконавче провадження ВП №33301856 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва №2-9137 від 19.10.2009, накладено арешт на все майно боржника та заборонено його відчуження.
Позивач зазначив, що у березні 2015 року при зверненні до нотаріуса йому стало відомо про арешт всього майна ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження в рамках виконавчих проваджень №15727078 та №33301856.
Не погоджуючись з накладеним постановами від 03.12.2009 ВП №15727078 та від 05.07.2012 ВП №33301856 арештом майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивач оскаржив до суду дії щодо накладення даних арештів та просив зобов'язати відповідачів звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.
Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
На підставі вищезазначених правових норм, відповідачі винесли постанови від 03.12.2009 ВП №15727078 та від 05.07.2012 ВП №33301856, якими накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження, в межах суми звернення стягнення 2 614 645,45 грн.
Дії щодо накладення арешту на майно боржника вчинені відповідачами у відповідності до положень законодавства та підстави для визнання їх протиправними відсутні.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідачів звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.
Приписами частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України «Про заставу».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.
У відповідності з положеннями частин 6, 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Таким чином, вказана норма встановлює пріоритет Іпотекодержателя та передбачає черговість реалізації зареєстрованих прав та вимог на нерухоме майно та, відповідно, черговість повернення заборгованості, в результаті невиконання позичальником своїх основних зобов'язань.
Матеріали справи свідчать про те, що квартира, загальною площею 40,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 стала предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 25.10.2006 №26039/07, тобто до прийняття рішення Шевченківським районним судом міста Києва від 21.09.2009, примусове виконання якого здійснювалось відповідачами в межах виконавчих проваджень №15727078 та №33301856.
На момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного нерухомого майна, право іпотеки на це майно на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинено, кредитний договір №11063057000 від 25.10.2006, іпотечний договір №26039 від 25.10.2006 та договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11.06.2012 недійсними не визнано.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Зазначене нерухоме майно було внесено до реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 25.10.2006, що підтверджується інформаційною довідкою з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 10 Т.І) та в силу статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дане обтяження є чинним у відносинах з третіми особами.
Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж нерухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
З матеріалів справи вбачається, що приватне обтяження спірного нерухомого майна на підставі іпотечного договору від 25.10.2006 зареєстроване обтяжувачем 25.10.2006, тоді як публічне обтяження зазначеного нерухомого майна на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.12.2009 ВП №15727078 та від 05.07.2012 ВП №33301856 зареєстровані відповідно 04.12.2009 та 07.07.2012, тобто пізніше реєстрації іпотеки (а.с.10 Т.І).
Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріорітетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.
Таким чином, відповідачами не спростовано наявність пріоритетного права іпотекодержателя на першочерговість реалізації зареєстрованих прав та вимог на нерухоме майно, в результаті невиконання іпотекодавцем своїх основних зобов'язань.
В свою чергу, згідно з частиною 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
З вищенаведеного вбачається, що існує чіткий перелік підстав, коли на заставлене майно боржника може бути звернено стягнення особою, яка не являється заставодержателем.
Згідно наданого позивачем розрахунку загальної суми заборгованості станом на 14.05.2015, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей-Колект» по кредитному договору №11063057000 від 25.10.2006 складає 136 565,77 дол. США (а.с. 149 Т.І), що станом на 23.06.2015 є еквівалентом 2 972 763,68 грн., згідно курсу НБУ.
У відповідності до пункту 1.1 договору іпотеки №26039 від 25.10.2006 сторони погодили, що заставна вартість предмету іпотеки складає 745 700 грн.
Відповідачі не надали доказів того, що вартість зазначеного нерухомого майна перевищує розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей-Колект», тобто перевищує 2 972 763,68 грн.
Таким чином, згідно наведених даних, вартість спірної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є меншою, ніж сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на квартиру, яка знаходиться АДРЕСА_1 у виконавчих провадженнях №15727078 та №33301856 обмежує забезпечене іпотекою право ТОВ «Кей-Колект» на першочергове право задоволення своїх вимог за кредитним договором №11063057000 від 25.10.2006 за рахунок предмету іпотеки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідачів звільнити з-під арешту нерухоме майно: квартира, за адресою: АДРЕСА_1.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.09.2013 №К/800/1343/13 та від 04.02.2014 №К/9991/74324/12.
У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити частково.
2. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зняти з нерухомого майна - квартири, за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 арешт, накладений постановою від 03.12.2009 №15727078.
3. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції у Київській області зняти з нерухомого майна - квартири, за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 арешт, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2012 №33301856.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) судові витрати в сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський