ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
18 червня 2015 року м. Київ № 826/4199/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Добрівської Н.А., Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу, заяву про самовідвід судді в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України (відповідач-1) Прем'єр-міністра України Яценюка Арсенія Петровича (відповідач-2)
провизнання протиправними дій, визнання нормативно-правового акта в частині таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили, визнання незаконними та нечинними окремих положень нормативно-правового акта, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України та Прем'єр-міністра України Яценюка Арсенія Петровича, в якому просить:
- визнати дії Прем'єр міністра України Яценюка А.П. по внесенню змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 01.10.2014 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869» до пункту 79 Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року нового абзацу, після абзацу 9, протиправними;
- визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили і нечинним з моменту прийняття п. 4 ч. 2 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 01.10.2014 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869»;
- визнати незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 4 ч. 2 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 01.10.2014 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2015 року справу №826/4199/15 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 18.06.2015 року.
При цьому, у вказаному судовому засіданні головуючим суддею Скочок Т.О. оголошено заяву про самовідвід на підставі заяви від 18.06.2015 року.
Вирішуючи заяву про самовідвід головуючого судді Скочок Т.О. від 18.06.2015 року, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів розглядуваної справи, позивач оскаржує, зокрема, дії Прем'єр-міністра України Яценюка А.П. по внесенню змін до пункту 79 постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» після абзацу дев'ятого пункту 79 доповнено новим абзацом, що передбачає: до складу витрат на збут послуг з централізованого постачання гарячої води включаються витрати, безпосередньо пов'язані із збутом таких послуг, а саме: витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку гарячої води, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, а також на формування обмінного фонду квартирних засобів обліку гарячої води.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що внесені зміни в частині стосовно визначення складу витрат на збут послуг з централізованого постачання гарячої води не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, а саме приписам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», оскільки законом передбачено, що витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку гарячої води, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, покладено на виконавця послуг, а згідно положень постанови, що оскаржуються - на споживача.
Водночас, у провадженні судді Скочок Т.О. перебувала адміністративна справа №826/17110/14 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України Яценюка Арсенія Петровича про визнання дій Прем'єр-міністра України Яценюка Арсенія Петровича по внесенню змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 року, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №532 від 01.10.2014 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869» до пункту Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 року нового абзацу після абзацу 11, протиправними; визнання такими, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили і нечинними з моменту прийняття п. 2 ч. 2 змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 року, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №532 від 01.10.2014 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869»; визнання незаконним та нечинним з моменту прийняття п. 2 ч. 2 змін, що вносяться до Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 року, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №532 від 01.10.2014 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869».
В обґрунтування заявлених позовних вимог в адміністративній справі №826/17110/14 позивач зазначав, що оскаржуваною Постановою №532 від 01.10.2014 року до Постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 року внесено зміни, які не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, а саме приписам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
За результатами розгляду адміністративної справи №826/17110/14 винесено постанову від 28.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року, якою позов задовольнити частково; визнано незаконним та нечинним пп. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. N 869» від 01.10.2014 року №532 в частині доповнення п. 61 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869, після абзацу одинадцятого новим абзацом такого змісту: «витрати на проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, що визначаються відповідно до розрахунку на один квартирний засіб обліку теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, до загальної вартості послуг»; в іншій частині позову відмовлено.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на незалежний і справедливий суд, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, зазначаю, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Як встановлено Кодексом суддівської етики, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1). Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3). Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду (стаття 5).
Відповідно до статті 6 Кодексу суддівської етики, суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Як встановлено рекомендацією CM/Rec (2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, яку ухвалено 17 листопада 2010 року, судді під час проведення судового розгляду повинні захищати права та свободи всіх осіб однаково, поважаючи їхню гідність.
Під час розгляду всіх справ судді повинні діяти незалежно та неупереджено, забезпечувати сторонам можливість бути об'єктивно вислуханими, пояснювати за потреби процедурні питання. Судді мають діяти без будь-якого неналежного зовнішнього впливу на судовий розгляд і відповідно поводитися.
Судді мають приймати рішення у справах, які передані їм на розгляд. Вони можуть відмовитися від справи або її розгляду лише якщо для цього є поважні причини.
Згідно Бангалорськіх принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що дана справа є пов'язаною зі справою №826/17110/14, яка розглядалась головуючим суддею Скочок Т.О., під час розгляду якої судом встановлена незаконність та нечинність пп. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. N 869» від 01.10.2014 року №532 в частині доповнення п. 61 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869, після абзацу одинадцятого новим абзацом такого змісту: «витрати на проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, що визначаються відповідно до розрахунку на один квартирний засіб обліку теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, до загальної вартості послуг» та, відповідно, про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Отже, вказані обставини можуть свідчити про можливу упередженість судді Скочок Т.О. при наданні оцінки спірним правовідносинам у справі № 826/4199/15.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 27 - 29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.
З огляду на встановлене та з метою уникнення можливої недовіри з боку сторін при розгляді справи по суті та прийнятті неупередженого рішення, у разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява про самовідвід судді Скочок Т.О. від 18.06.2015 року підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 27-32, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Заяву про самовідвід судді Скочок Т.О. від 18.06.2015 року задовольнити.
2. Справу № 826/4199/15 передати на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується.
Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Головуючий суддя Т.О. Скочок
Судді Н.А. Добрівська
К.М. Кобилянський