справа № 201/2559/15-к
№ 1-кс/201/1600/2015
26 лютого 2015 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
скаржника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 31 жовтня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42014040000000090 від 06.02.2014 року, -
Скаржник ОСОБА_4 звернувся до суду із відповідною заявою в якій оскаржує постанову слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 31 жовтня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42014040000000090 від 06.02.2014 року. В обґрунтування поданої скарги заявник посилається на односторонність та неповноту проведеного розслідування, в результаті якого слідчим було винесено передчасну та необґрунтовану належним чином постанову про закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні скаржник доводи скарги підтримав та просив скасувати постанову про закриття кримінального провадження на підставі неповноти досудового розслідування, проведеного слідчим прокуратури.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена законно і обґрунтовано.
Суд, безпосередньо вислухавши пояснення сторін кримінального провадження та дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного правового висновку з таких підстав.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 чинного кримінального процесуального закону слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Постановою слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 31 жовтня 2014 року кримінальне провадження № 42014040000000090, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 лютого 2014 року було закрито у зв'язку з відсутністю в діях слідчого СВ Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 та інспектора штабу Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна бути вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, однак дані вимоги кримінально процесуального закону слідчим не були виконані, оскільки постанова про закриття кримінального провадження від 31 жовтня 2014 року не містить мотивів прийняття такого рішення та їх обґрунтування.
За змістом постанови про закриття кримінального провадження від 31 жовтня 2014 року висновок про встановлення відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КПК України слідчий обґрунтував тим, що слідством не здобуті докази які б підтверджували факти щодо зловживання службовим становищем слідчим СВ Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 та інспектором штабу Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 . Проте, суд вважає, що органом досудового розслідування не було дотримано вимог ст.ст. 9, 91, 110 КПК України, оскільки висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі були зроблені передчасно, без належної перевірки обставин викладених в заяві ОСОБА_4 та не надавши відповідної оцінки доказам, які були здобуті під час проведення досудового розслідування.
Про необґрунтованість постанови слідчого прокуратури від 31 жовтня 2014 року також свідчить формальне зазначення органом досудового розслідування у тексті постанови відомостей стосовно допиту слідчого СВ Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , інспектора штабу Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , а також самого заявника ОСОБА_4 , в той же час відповідно до положень ст. 95 КПК України показаннями є відомості, які надаються в усній або письмовій формі учасниками кримінального процесу під час їх допиту щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для останнього, однак слідчим у даній постанові не було викладено сам зміст показів вказаних вище осіб, які надавалися останніми під час їх допиту на досудовому розслідуванні, що в свою чергу не дозволяє слідчому судді безпосередньо пересвідчитися у відомостях, які були повідомлені ними та встановити чи являються останні такими, на підставі яких можна дійти висновку щодо необхідності закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що слідчим в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014040000000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 лютого 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України не були дотримані вимоги чинного кримінально процесуального закону щодо всебічності та повноти, що в свою чергу робить необґрунтованою відповідну постанову від 31 жовтня 2014 року, яка на підставі цього підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303-307, 318-380 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 31 жовтня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42014040000000090 від 06.02.2014 року - задовольнити.
Постанову слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 від 31 жовтня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42014040000000090 від 06.02.2014 року - скасувати.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1