а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
27 липня 2009 р. Справа № 2-а-7328/08
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Сапальової Т.В.
при секретарі Балан М.А.
за участю:
представника позивача -Петрунь Н.А.,
представників відповідача -Фурмана Р.С., Кордонця П.І., Глімбоцької З.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області до Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Вінницяводоканал”в особі Крижопільського відокремленого підрозділу ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал”про стягнення заборгованості у сумі 116309,81 грн.,
первинно у травні 2008 року до суду з позовною заявою звернулась Крижопільська міжрайонна державна податкова інспекція (далі - позивач) про стягнення з Вінницького обласного комунально-виробничого підприємства водопровідно -каналізаційного господарства “Вінницяводоканал”в особі Крижопільського відокремленого підрозділу ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал”(далі -відповідач) заборгованості у розмірі 107026,50 грн., мотивуючи позовні вимоги наступним.
Станом на 17.04.2008 р. Вінницьке обласне комунальне виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства “Вінницяводоканал”в особі Крижопільського відокремленого підрозділу ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал”заборгувало по податку на додану вартість 107026,50 грн., в т.ч.: основний платіж -259242 грн., штрафна санкція -121243,40 грн., пеня -2467,40 грн., з них сплачено 276026,30 грн. Податковою інспекцією було вжито ряд заходів по погашенню заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами, а саме: вручено першу №1/15 від 03.10.2001 р. та другу №2/54 від 19.11.2001 р. податкові вимоги. Крім того, позивач зазначає, що сума податкового боргу зростає, що підтверджується витягом з облікової картки платника податку, податковими повідомленнями-рішеннями про застосування штрафних санкцій, довідками про заборгованість та податковими вимогами.
Позивач двічі уточнював суму боргу. Згідно із заявою про зміну позовних вимог (вх. №9375 від 09.09.2008 р., а. с. 126, т. с. 1) просив стягнути 80730,16 грн., а заявою про зміну позовних вимог (вх. №10768 від 02.10.2008 р., а. с. 204, т. с. 1) остаточно уточнив суму позову та просив стягнути з відповідача 116309,81 грн.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та додані до неї матеріали. При цьому в судовому засіданні пояснили, що заявлена до стягнення сума податкового боргу виникла у відповідача за період з 02.10.2006 р. по 30.09.2008 р. у зв'язку з несплатою заборгованості, яку відповідач мав станом на 02.10.2006 р. Суми, що відповідачем перераховувались в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, позивач відносив на погашення попереднього податкового боргу на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (далі - Закон України №2181). На заперечення відповідача представники позивача додатково пояснили, що податковий орган дійсно звертався до Господарського суду Вінницької області про стягнення заборгованості зі сплати податку на додану вартість за період з 2002 по 2005 р. в сумі 142472,84 грн., позов було задоволено, однак рішенням Житомирського апеляційного господарського суду, яке набуло законної сили, рішення суду першої інстанції змінено, постановлено стягнути з ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал” борг у сумі 107270,00 грн. Разом з тим, заборгованість, у стягненні якої було відмовлено, за відповідачем рахується відповідно до електронної системи обліку сплати податків, а позивач зобов'язаний вживати заходів для її погашення. Проведення зарахування сплачуваних відповідачем коштів для погашення заборгованості у розмірі 142472,84 грн., а не визначеного рішенням суду 107270,00 грн., позивач не заперечує. Суму позовних вимог 116309,81 грн. станом на 30.09.2008 р. пояснює тим, що податковий борг з податку на додану вартість утворився з несплачених сум основного платежу згідно з деклараціями по податку на додану вартість за відповідний звітний період, штрафних санкцій у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового боргу у розмірі 142472,84 грн. а потім і несплатою поточних зобов'язань, та пені.
Представник позивача вважає, що податковий орган діє правомірно, тому просить суд заявлений позов задовольнити в повному обсязі відповідно до поданих уточнень у сумі 116309,81 грн.
Відповідач проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення (вх. №6950 від 18.07.2008 р., а. с. 99-101, т. с. 1), в яких, зокрема, зазначив, що позивач, визначаючи суму позову щодо стягнення заборгованості по податку на додану вартість, не врахував подані до податкового органу розрахунки податку на додану вартість, докази сплати відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, постанову Житомирського апеляційного господарського суду по справі №14/225-05, якою позов Крижопільської МДПІ задоволено лише в частині стягнення заборгованості з відповідача по податку на додану вартість у сумі 107270,00 грн., а не 142472,84 грн. Позивачем не враховано також Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10.07.2008 року, відповідно до якої рішення суду апеляційної інстанції залишене без змін, яка набрала законної сили.
В судовому засіданні представники відповідача заперечення підтримали, позовні вимоги не визнали, посилаючись також на подані суду платіжні доручення про сплату податку на додану вартість за період, який заявляє позивач. При цьому також суду пояснили, що неодноразово пропонували позивачу провести звірку зі сплати даного податку з урахуванням судових рішень, на що останній не погодився. З нарахованими штрафними санкціями відповідач також не погоджується, оскільки рішення про їх застосування винесені необґрунтовано, без урахування дійсного розміру заборгованості, встановленого судом.
23.10.2008 р. представником відповідача було подано заяву про призначення судово-бухгалтерської експертизи у справі (вх.№11992 від 23.10.2008 р., а.с.151-152 т.с.2), яку в судовому засіданні інші представники відповідача підтримали, пояснивши при цьому, що без застосування спеціальних знань визначити дійсний стан виконання податкових зобов'язань платником не вбачається можливим. Представник позивача погодився з призначенням експертизи у справі.
Ухвалою суду від 18.11.2008 р. клопотання представника відповідача задоволено, по справі призначено судову економічно-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження зупинено до отримання висновку експерта (а.с.215-217 т.с.2).
Супровідним листом Вінницького відділення КНДІСЕ (вх.№10165 від 13.07.2009 р., а.с.1 т.с.3) надано висновок про проведення експертизи та повернуто адміністративну справу до Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 13.07.2009 р. провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 27.07.2009 р. (а.с.10 т.с.3).
Результати проведеної судової економічно-бухгалтерської експертизи по справі, викладені у висновку експерта від 30.06.2009 р., представник позивача не визнав, пояснивши тим, що висновок експерта не підтверджує та не спростовує наявність податкового боргу відповідача, а тому не може братися до уваги.
Представники відповідача звернули увагу суду на те, що за спірний податковий період відповідач сплатив податку більше, ніж було нараховано податкового зобов'язання, тому вважають висновок експерта обґрунтованим.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази, наявні в ній, суд встановив наступне.
Крижопільський відокремлений підрозділ ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал”зареєстрований платником податків і зборів та перебуває на обліку в Крижопільській міжрайонній державній податковій інспекції у Вінницькій області.
Відповідно до витягів з облікової картки платника станом на 31.12.2006 року у відповідача рахується заборгованість по сплаті податку на додану вартість у розмірі 20981,99 грн. недоїмки та 1005,74 грн. нарахованої пені; станом на 31.12.2007 року -67231,92 грн. недоїмки та 4476,23 грн. нарахованої пені; станом на 17.03.2008 року - 104559,10 грн. недоїмки та 1224,34 грн. нарахованої пені (а. с. 31-52, т. с. 1); станом на 08.09.2008 року - 74811,87 грн. недоїмки та 5918,29 грн. нарахованої пені (а. с. 139-184, т. с. 1); станом на 30.09.2008 року - 110319,67 грн. недоїмки та 5990,14 грн. нарахованої пені (а. с. 214-229, т. с. 1).
11 січня 2008 року позивачем стосовно відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ш”№0000481550/0 (а. с. 78, т. с. 1), згідно з яким відповідачу нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 8227,50 грн., та яке отримано відповідачем 25.01.2008 р. (а. с. 77, т. с. 1).
Підставою для нарахування даної суми став Акт №000048/1550/04590286 від 11.01.2008 року, яким встановлено несвоєчасність сплати суми узгодженого податкового зобов'язання у сумі 16455 грн. протягом граничних строків (а. с. 110, т. с. 1).
02 вересня 2008 року позивачем стосовно відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ш”№0003021550/0 (а. с. 205, т. с. 1), згідно з яким відповідачу нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 35258,91 грн., та яке отримано відповідачем 09.09.2008 р. (а. с. 209, т. с. 1).
Підставою для нарахування даної суми став Акт №0003021550/0 від 02.09.2008 року, яким встановлено несвоєчасність сплати суми узгодженого податкового зобов'язання у сумі 70517,82 грн. протягом граничних строків (а. с. 206-207, т. с. 1).
03 жовтня 2001 року позивачем щодо відповідача виставлено першу податкову вимогу №1/15 від 03.10.2001 року на суму 48043,08 грн., яка направлена відповідачу та отримана останнім, про що свідчить поштове повідомлення №317 від 15.10.2001 року (а. с. 55, т. с. 1).
19 листопада 2001 року позивачем щодо відповідача виставлено другу податкову вимогу №2/54 від 19.11.2001 року на суму 2273,19 грн., яка направлена відповідачу та отримана останнім, про що свідчить поштове повідомлення №947 від 28.11.2001 року (а. с. 54, т. с. 1).
Відповідно до наявних у матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість за липень місяць 2005 року підприємством задекларовано до сплати - 15423 грн.; за вересень 2005 року - 13970 грн.; за жовтень 2005 року - 7121 грн.; за січень 2006 року - 6056 грн.; за березень 2006 року - 1506 грн.; за квітень 2006 року - 5444 грн.; за червень 2006 року - 5258 грн.; за липень 2006 року - 6957 грн.; за серпень 2006 року - 8141 грн.; за жовтень 2006 року - 7971 грн.; за листопад 2006 року - 12744 грн.; за грудень 2006 року - 21129 грн.; за січень 2007 року - 11610 грн.; за лютий 2007 року - 10869 грн.; за березень 2007 року - 15003 грн.; за квітень 2007 року - 12585 грн.; травень 2007 року - 12480 грн.; за червень 2007 року - 20813 грн.; за липень 2007 року - 16445 грн.; за серпень 2007 року - 15285 грн.; за вересень 2007 року - 19958 грн.; за жовтень 2007 року - 14841 грн.; за листопад 2007 року - 19509 грн.; за грудень 2007 року - 25792 грн.; за лютий 2008 року - 13140 грн.; за березень 2008 року - 18465 грн.; за квітень 2008 року - 20731 грн.; за травень 2008 року - 13913 грн.; за червень 2008 року - 22244 грн.; за липень 2008 року - 12646 грн.; за серпень 2008 року - 14209 грн. (а. с. 27-98, т. с. 2).
В підтвердження остаточної суми позову позивач до заяви про зміну позовних вимог від 02.10.2008 р. додав матеріали, згідно з якими заборгованість відповідача по податку на додану вартість станом на 30.09.2008 р. становить 116309,81 грн., в т.ч. 110319,67 грн. -основний платіж та штрафні санкції, 5990,14 грн. -пеня.
Відповідно до наданого Крижопільською МДПІ у Вінницькій області реєстру нарахувань та сплати від 11.11.2008 р. №6240 сума податкового зобов'язання згідно з поданими платником деклараціями по податку на додану вартість (з 02.10.2006 р. по 30.09.2008 р.) становить 414631,25 грн.; сума нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання -128596,08 грн., з них погашено 427053,03 грн., в т.ч. пені -11848,85 грн. (а. с. 175-178, т. с. 2).
Щодо судових рішень, на які посилаються сторони, суд встановив, що 09 червня 2005 року позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до відповідача про стягнення активів платника в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 142472,84 грн., який виник станом на 01.02.2002 року (а. с. 185-187, т. с. 2).
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.08.2005 року позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року у справі №14/225-05 апеляційна скарга ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал” задоволена частково, вищезазначене судове рішення змінене, постановлено стягнути з відповідача активи платника в рахунок погашення податкового боргу в сумі 107270,00 грн. В постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що заборгованість відповідача перед бюджетом з податку на додану вартість станом на момент подання позову становить 107270,00 грн. та не спростована позивачем, адже підтверджується реєстрами нарахувань та оплати вказаного податку за 2002-2005 р.р., що були підписані уповноваженими представниками сторін (а. с. 102-104, т. с. 1).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2008 року касаційна скарга Крижопільської МДПІ залишена без задоволення та підтверджено висновки Житомирського апеляційного господарського суду про те, що згідно з реєстрами нарахувань та оплати податку на додану вартість за 2002-2005 р.р., погодженими сторонами у справі, заборгованість відповідача за вказаний період становить 107270,00 грн. (а. с. 21-22, т. с. 2).
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті податку на додану вартість за період з 02.10.2006 р. по 30.09.2008 р. у сумі 116309,81 грн.
До матеріалів справи відповідачем подані копії платіжних доручень за 2005-2008 р.р. (а. с. 99-150, т. с. 2), згідно з якими судом встановлено, що за вказаний період платежі здійснювались відповідачем із зазначенням виду податку та періоду його сплати. Відповідач вважає, що згідно з вказаними платіжними документами та відомістю нарахування та сплати податку на додану вартість (а. с. 25-26, т. с. 2), йому нараховано за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2008 р. (з урахуванням заборгованості у розмірі 107270,00 грн., яка існувала у відповідача станом на 01.07.2005 р. згідно з постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.06.2006) відповідного податку у сумі 510154,00 грн., сплачено -829164,51 грн., переплата становить 211740,51 грн.
Таким чином, суд встановив, що заявлена до стягнення сума 116309,81 грн. виникла внаслідок зарахування позивачем поточних платежів, здійснюваних відповідачем для сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2008 р., в рахунок погашення суми боргу, який, на думку позивача, існував станом на 01.07.2005 р. у розмірі 142472,84 грн., та визначений у такому розмірі в позовній заяві Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області до Вінницького обласного комунально-виробничого підприємства водопровідно -каналізаційного господарства “Вінницяводоканал”про стягнення заборгованості по податку на додану вартість за період з лютого 2002 року по березень 2005 року, та в рішенні Господарського суду Вінницької області від 15.08.2005 р., яким даний позов було задоволено.
Відповідно до висновків судової економічно-бухгалтерської експертизи №3524 (а. с. 2-8, т. с. 3) експерт зазначає, що не видається за можливе підтвердити чи спростувати наявність податкового боргу відповідача, адже в облікових картках платника податку податковий борг не був приведений у відповідність до рішення Житомирського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р. та Вищого адміністративного суду України від 10.07.2008 р. Згідно з висновками експертизи за період з березня 2005 р. по вересень 2008 р. відповідачу було нараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 539126,00 грн., а сплачено за вказаний період коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань у сумі 773694,63 грн.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Порядок нарахування та справляння податку на додану вартість встановлений Законом України №168/97 від 03.04.1997 р. “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”відповідач є платником податку на додану вартість.
Пунктом 7.7. ст. 7 вищевказаного Закону встановлено порядок визначення сум податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України та строки проведення розрахунків.
Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.
Підпунктом 4.1.1 п.4.1. ст. 4 Закону України №2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 статті 4 вищевказаного Закону України.
Підпункт 4.2.2 п.4.2. ст.4 Закону України №2181 передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Оцінюючи доводи позивача щодо правомірності зарахування сплачуваних відповідачем сум протягом 2006-2008 р.р. в рахунок погашення боргу у сумі 142472,84 грн. за 2002-2005 р.р., суд виходить з наступного.
Рішеннями Житомирського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р. та Вищого адміністративного суду України від 10.07.2008 р. встановлено, що у відповідача по сплаті податку на додану вартість станом на 01.07.2005 р. рахується заборгованість в сумі 107270,00 грн.
Натомість позивач визначив суму податкового боргу станом на 01.07.2005 р. у розмірі 142472,84 грн., тобто без урахування встановленого судами розміру податкового боргу. При цьому позивач посилається на те, що облік надходжень та погашень податкових зобов'язань відбувається в електронному вигляді, у зв'язку з чим врахувати судові рішення не можливо, а заборгованість є узгодженою та підлягає стягненню.
Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зазначені судові рішення постановлені у справі між тими самими сторонами, отже встановлені ними обставини додаткового доказування не потребують. Крім того, п. 7 ч. 1 ст. 7 КАС України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов'язковість судових рішень.
Таким чином, доводи позивача суперечать чинному законодавству, тому не можуть бути прийняті судом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, згідно з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях з наступних підстав.
Однак, як встановлено судами, станом на 01.07.2005 р. податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі, визначеному позивачем, у відповідача не було, а тому позивач безпідставно застосував положення п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181 відносно сплачених відповідачем протягом 2006-2008 р.р. сум.
Визначаючись щодо обґрунтованості розміру позовних вимог, суд враховує наступне.
Згідно з відомістю нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2008 р. Крижопільський відокремлений підрозділ ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал”перерахував податку на додану вартість у сумі 829164,51 грн. (а. с. 25, 26, т. с. 2.).
Щодо оцінки даних обліку, який ведеться податковим органом, позивачем надані розрахунок суми позову за період з 02.10.2006 р. по 30.09.2008 р. (а. с. 176-178, т. с. 1) та реєстр нарахувань та сплати за період з 02.10.2006 р. по 30.09.2008 р. (а. с. 175-178, т. с. 2).
Згідно з розрахунком суми позову від 26.09.2008 р. за вказаний період виникла заборгованість з податку на додану вартість по основному платежу 444852,05 грн., штрафним санкціям -93300,69 грн. За даними податкового органу платником податку перераховано 463340,87 грн. Залишок несплаченої пені становить 5918,29 грн.
Відповідно до реєстру нарахувань та сплати від 11.11.2008 р. за період з 02.10.2006 р. по 30.09.2008 р., складеного податковим органом, сума податкового зобов'язання по основному платежу складає 414631,25 грн., штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання -128596,08 грн. За даними податкового органу платником податку перераховано 427053,03 грн.
З урахуванням суттєвих розбіжностей в даних, поданих сторонами, та обсягом доказового матеріалу суд дійшов висновку, що призначення спеціальної експертизи в данному випадку є обгрунтованим та необхідним для встановлення дійсних обставин справи.
Висновок судової економічно-бухгалтерської експертизи встановив факт переплати по податку на додану вартість у платника.
Так, в експертному висновку вказано, що за період з березня 2005 р. по вересень 2008 р. відповідачу було нараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 539126,00 грн. і перераховано відповідачем коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань у сумі 773694,63 грн.
Дослідивши висновок експерта, суд бере до уваги, що при експертному дослідженні були використані первинні документи бухгалтерського обліку, в т.ч. платіжні доручення, реєстри банківських виписок, декларації з податку на додану вартість. При цьому експерт зазначив, що податковий орган не врахував висновків суду щодо встановлення дійсного розміру податкового боргу станом на 01.07.2005 р., у зв'язку з цим дані обліку не можуть вважатися об'єктивними.
Як вбачається з наданого висновку, за вказаний період відповідачем сплачено коштів більше, ніж нараховано податкових зобов'язань.
Суд, оцінюючи висновок експерта, враховує наявність суттєвих розбіжностей в даних обліку податкового органу та платника податків, неможливість проведення звірки між останніми, що підтверджується матеріалами справами, тому вважає, що результати дослідження є об'єктивними, оскільки розрахунки виконанні третьою незалежною стороною на підставі належного та необхідного дослідницького матеріалу. Достовірності поданих на дослідження експерту документів та матеріалів сторони не заперечували.
З урахуванням наведеного суд вважає, що висновки експерта щодо розміру нарахованого та перерахованого податку за 2005-2008 р.р. можуть бути прийняті в якості встановленого факту.
Щодо нарахування штрафних санкцій суд встановив наступне.
Згідно з актом про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету від 11 січня 2008 р. (а. с. 110, т. с. 1) та податковим повідомленням-рішенням №0000481550/0 від 11.01.2008 р. (а. с. 111, т. с. 1) платнику податків нараховано штраф у розмірі 8227,50 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2007 р. (декларація №6866 від 20.08.2007 р.) у розмірі 16455 грн. (а. с. 71, т. с. 2).
Згідно з актом невиїзної перевірки від 11.01.2008 р. датою погашення податкового зобов'язання за липень 2007 р. у розмірі 16455 грн. є 19.12.2007 р. (№ платіжного документа не вказаний).
Однак, дані перевірки суперечать даним обліку податкового органу та платіжним документам. Так, згідно з розрахунком суми позову по справі від 26.09.2008 р. (а. с. 176-178, т. с. 1) в рахунок погашення податкового зобов'язання за липень 2007 р. у розмірі 16455 грн. за декларацією №6866 від 20.08.2007 р. зараховано до сплати 1500 грн. від 04.09.2007 р. Зазначена сума була сплачена платником податків згідно з платіжним дорученням №409 від 03.09.2007 р. в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по розстрочці за червень 2007 р. (а. с. 135, т. с. 2).
Одночасно суд встановив, що відповідно до реєстру платіжних документів за період з 29.08.2007 р. по 03.09.2007 р. за липень 2007 р. платником податків було перераховано податку на додану вартість 14000 грн. (а. с. 134, т. с. 2).
Згідно з платіжним дорученням №574 від 19.12.2007 р. платником податку було перераховано 19510,00 грн. в рахунок сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2007 р. (а. с. 139, т. с. 2).
Податковий орган, керуючись п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, зарахував остаточне погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2007 р. у розмірі 16455 грн. 19.12.2007 р., у зв'язку з чим платнику податків були нараховані штрафні санкції за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання.
Встановлені судом підстави та порядок нарахування штрафних санкцій, якими податковий орган пояснює наявність заборгованості зі сплати штрафів, підтверджуються також і дослідженням акту №0003021550/0 від 02.09.2008 р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету (а. с. 206-207, т. с. 1), розрахунком штрафних санкцій від 02.09.2008 р. на суму 35258,91 грн. (а. с. 208, т. с. 1), податковим повідомленням-рішенням №0003021550/0 від 02.09.2008 р. (а. с. 205, т. с. 1) та податковою звітністю по податку на додану вартість (а. с. 85-86, 87-88, 89-90, т. с. 2) і платіжними документами (а. с. 148, т. с. 2).
З розрахунку суми позову у справі (а. с. 176-178, т. с.1) вбачається, що перераховані у серпні 2008 р. платником податку суми податку на додану вартість за поточними зобов'язаннями зараховувались частково за звітний період з лютого по квітень 2008 р., у зв'язку з чим податковим органом застосовані штрафні санкції.
Судом досліджено підстави та порядок нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 18.12.2006 р. по 18.02.2008 р. (а. с. 57-81, т. с. 1).
В усіх випадках податковий орган не заперечує, що підставами для нарахування штрафних санкцій є застосування п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181 з метою погашення податкового боргу, який утворився з 01.07.2005 р. у сумі 142472,84 грн., у повному стягненні якого було відмовлено судом.
Оцінюючи пояснення позивача, суд враховує положення ч. 3 ст. 72 КАС України, відповідно до якої обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
З матеріалів справи встановлено, що Крижопільський відокремлений підрозділ ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал”не погодився з нарахуванням штрафних санкцій, обґрунтувавши свою позицію у листах до Крижопільської МДПІ у Вінницькій області (а. с.115-118, т. с. 1), у зв'язку з чим неодноразово звертався до Крижопільської МДПІ у Вінницькій області щодо проведення взаємозвірки по заборгованості з податку на додану вартість (а. с. 112-114, 118, т. с. 1).
Відповідач повідомив, що звернення платника до уваги прийняті не були.
Таким чином, у платника податку накопичувався борг, що призвело до необґрунтованого застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Доводи Крижопільського відокремленого підрозділу ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал”щодо наявності переплати по податку на додану вартість підтвердились також і висновком експерта.
Щодо нарахування пені у розмірі 5918,29 грн. суд виходить з того, що відповідно до п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Закону України №2181 нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом та б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.
З урахуванням встановлених у справі обставин, оскільки податковий орган необ'єктивно відображав дані податкового обліку платника та необґрунтовано застосовував п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, суд дійшов висновку, що визначена податковим органом сума пені за період з 02.10.2006 р. по 30.09.2008 р. врахуванню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що податкові зобов'язання відповідача на момент виникнення оскаржуваної суми боргу не були приведені позивачем у відповідність з судовими рішеннями, які вступили в законну силу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у тій сумі, що була остаточно визначена позивачем.
П.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України №2181 визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Заявлена за позовом сума податкового боргу по податку на додану вартість за період з 02.10.2006 р. по 30.09.2008 р., а саме 116309,81 грн., не знайшла свого підтвердження, у зв'язку з чим стягненню не підлягає.
В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд
відмовити у задоволенні позову Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області до Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Вінницяводоканал”в особі Крижопільського відокремленого підрозділу ВОКВП ВКГ “Вінницяводоканал”про стягнення заборгованості у сумі 116309,81 грн.
Відшкодування судових витрат віднести на рахунок держави.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 31.07.09
Суддя/підпис/Сапальова Тетяна Валентинівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: