ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.06.2015Справа №922/1474/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»
до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Харківське регіональне відділення
про стягнення 2 678, 14 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Золотарьова Г.М. за довіреністю № 705 від 07.05.2015 р.;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Харківське регіональне відділення (далі - відповідач) про стягнення 2 678, 14 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір еквайрингу, за умовами якого позивач зобов'язався приймати в оплату товарів, робіт чи послуг платіжні картки, а відповідач зобов'язався забезпечити проведення переказу грошових коштів, які надійшли у якості покриття по транзакціях еквайрингу на користь позивача та на умовах, передбачених Договором. В порушення умов Договору, відповідно до тверджень позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з переказу грошових коштів, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р. порушено провадження у справі № 922/1474/15, її розгляд призначено на 07.04.2015 р.
У судовому засіданні 07.04.2015 р. господарським судом Харківської області було оголошено перерву до 22.04.2015 р.
07.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про направлення справи за підсудністю до господарського суду міста Києва, мотивоване тим, що філія ПАТ КБ «Надра» Харківське регіональне відділення була припинена ще 21.03.2012 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2015 р. було вирішено направити матеріли справи за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.
Після надходження матеріалів справи № 922/1474/15 до господарського суду міста Києва за результатами автоматичного розподілу справу було передано судді-доповідачу - Ломаці В.С.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2015 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 922/1474/15 до свого провадження та призначено її до розгляду на 26.05.2015 р.
25.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 26.05.2015 р. представник позивача надав суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2015 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 16.06.2015 р.
15.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. № 83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 р. було прийнято рішення № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра». Пунктом 1, 2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 06.02.2015 р. процедуру виведення ПАТ «Комерційний банк «Надра» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 06.02.2015 р. по 05.05.2015 р. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 р. № 85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра» по 05.06.2015 р. (включно). Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 на підставі постанови Правління Нацбанку України від 04.06.2015 № 356 у ПАТ «Комерційний банк «Надра» розпочато процедуру ліквідації, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку на період з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно. Враховуючи зазначене, відповідач відзначає, що з огляду на приписи статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги позивача не можуть бути задоволені. Також, у відзиві викладено клопотання розглядати справу без участі представника відповідача.
Представник відповідача в судове засідання 16.06.2015 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Так, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 16.06.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
25.03.2014 р. між позивачем (підприємство) та відповідачем (банк) було укладено Договір еквайрингу № 11/2013/Э0001 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого підприємство взяло на себе зобов'язання приймати в оплату товарів, робіт чи послуг пластикові картки систем Visa International та MasterCard Incorporated, проводити оплату вартості товарів чи послуг з дотриманням вимог законодавства України, правил Міжнародних платіжних систем, даного Договору та додатків до нього, а банк зобов'язався здійснювати діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування підприємства та виконання розрахунків з ним за операції, які здійснені при використанні пластикових карток, в термін, порядку та на умовах, передбачених цим договором та згідно чинного законодавства України.
Пунктом 3.1. Договору було передбачено, що підприємство доручає банку здійснювати списання комісійної винагороди із сум, що належить до перерахування на користь підприємства.
Відповідно до п. 3.2. Договору було передбачено, що банком встановлюються платіжні картки, що приймаються підприємством до оплати за товари та послуги, розмір комісій, що стягуються банком при перерахуванні підприємству сум за реалізовані товари та надані послуги держателям платіжних карток, та встановлюються строки здійснення такого перерахування:
- платіжні картки, емітовані ПАТ «КБ «Надра»: Visa, Mastercard, Visa Electron, Maestro, MasterCard Electronic - 0, 9 % комісії зі строком перерахування до 1-го банківського дня;
- платіжні картки, емітовані іншими банками або фінансовими організаціями Visa, Mastercard, Visa Electron, Maestro, MasterCard Electronic - 1, 5 % комісії зі строком перерахування до 1-го банківського дня.
При цьому, відповідно до п. 3.3. Договору було визначено, що банк перераховує підприємству кошти за реалізовані товари та надані послуги із застосуванням платіжних карток з утримання комісії банку, вказаної в п. 3.2. даного Договору, в гривні на поточний рахунок підприємства.
Згідно з п. 11.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом календарного року. Договір вважається продовженим на кожний наступний річний строк, якщо жодна із сторін не подала письмового повідомлення про його припинення за 30 днів до дати припинення.
Додатковою угодою № 1 від 29.05.2014 р. до Договору сторонами було внесено зміни, відповідно до яких викладено в новій редакції, зокрема п. 3.1. та п. 3.2.
Так, пунктом 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.05.2014 р. було визначено, що банк здійснює перерахування сум, що приймаються підприємством до оплати за товари та послуги в повному обсязі на користь підприємства.
Відповідно до п. 3.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.05.2014 р. було визначено, що банком встановлюється розмір комісії відповідно до виду платіжної картки, що приймаються підприємством до оплати за товари та послуги, яка сплачується підприємством. Підприємство доручає банку за підсумками кожного робочого дня здійснювати списання комісійної винагороди із сум, зарахованих банком на поточний рахунок підприємства за реквізитами згідно з п. 3.3., за реалізовані товари та надані послуги держателям платіжних карток, з встановленням строків здійснення такого перерахування:
- платіжні картки, емітовані ПАТ «КБ «Надра»: Visa, Mastercard, Visa Electron, Maestro, MasterCard Electronic - 0, 9 % комісії зі строком перерахування до 3-х банківських днів;
- платіжні картки, емітовані іншими банками або фінансовими організаціями Visa, Mastercard, Visa Electron, Maestro, MasterCard Electronic - 1, 5 % комісії зі строком перерахування до 3-х банківських днів.
02.06.2014 р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою вирішили припинити дію Додаткової угоди № 1.
23.06.2014 р. сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору, якою вирішили пункт 3.2. Договору викласти в редакції, відповідно до якої банком встановлюються платіжні картки, що приймаються підприємством до оплати за товари та послуги, розмір комісій, що стягуються банком при перерахуванні підприємству сум за реалізовані товари та надані послуги держателям платіжних карток, та встановлюються строки здійснення такого перерахування:
- платіжні картки, емітовані ПАТ «КБ «Надра»: Visa, Mastercard, Visa Electron, Maestro, MasterCard Electronic - 0, 9 % комісії зі строком перерахування до 3-х банківських днів;
- платіжні картки, емітовані іншими банками або фінансовими організаціями Visa, Mastercard, Visa Electron, Maestro, MasterCard Electronic - 1, 5 % комісії зі строком перерахування до 3-х банківських днів.
З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що в період з 29.01.2015 р. по 03.02.2015 р. позивачем та його структурними підрозділами було проведено транзакції із застосуванням платіжних карток:
- по апарату УМГ «Харківтрансгаз» 29.01.2015 р. в сумі 509, 98 грн., 02.02.2015 р. в сумі 613, 42 грн.;
- по Шебелинському ЛВУМГ 29.01.2015 р. в сумі 310, 47 грн., 30.01.2015 р. в сумі 403, 27 грн., 02.02.2015 р. в сумі 194, 04 грн., 03.02.2015 р. в сумі 222, 89 грн.;
- по Пролетарському ВУПЗГ 29.01.2015 р. в сумі 101, 70 грн., 30.01.2015 р. в сумі 271, 52 грн., 02.02.2015 р. в сумі 49, 25 грн., 03.02.2015 р. в сумі 38, 75 грн.
Таким чином, за вказаний період було здійснено операції із застосуванням платіжних карток на суму 2 715,29 грн., з яких 37, 15 грн. комісія відповідача, проте як решта в сумі 2 267, 14 грн. повинні бути перераховані відповідачем протягом 3-х банківських днів на розрахунковий рахунок позивача.
Проте, як зазначає позивач, вказані кошти так перераховані йому й не були, що і стало причиною звернення з даним позовом до суду.
Під час провадження у справі відповідач проти позову заперечив, посилаючись на запровадження у нього тимчасової адміністрації та наразі початок процедури ліквідації.
Так, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. № 83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 р. було прийнято рішення № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра».
Пунктом 1, 2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 06.02.2015 р. процедуру виведення ПАТ «Комерційний банк «Надра» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 06.02.2015 р. по 05.05.2015 р.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 р. № 85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра» по 05.06.2015 р. (включно).
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 на підставі постанови Правління Нацбанку України від 04.06.2015 № 356 у ПАТ «Комерційний банк «Надра» розпочато процедуру ліквідації, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку на період з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором еквайрингу, тобто договором з надання послуг технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» еквайринг - це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» еквайрингова установа (еквайр) - це юридична особа, яка здійснює еквайринг.
У відповідності з п. 1.42 ст. 1 вказаного Закону торговець - це суб'єкт підприємницької діяльності, який, відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, суд дійшов висновку, що невиконанням Договору було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.
При цьому, суд враховує, що тимчасова адміністрація в ПАТ «КБ «Надра» була запроваджена з 06.02.2015 р., а отже у відповідача були відсутні перешкоди у виконанні спірних операцій у встановлені Договором та чинним законодавством строки.
Суд враховує, що процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 25.03.2015 р. у справі № 910/9232/14 та постанові від 01.04.2015 р. у справі № 910/5560/14, позивач має статус кредитора відповідача та на нього поширюються обмеження щодо задоволення його вимог під час запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра», встановлені приписами пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Однак такі обмеження виникли лише з 06.02.2015 р., а отже відповідач порушив умови Договору.
Водночас, розглядаючи вимоги позивача, суд відзначає, що вони наразі не можуть бути задоволеними в силу перебування відповідача в ліквідаційній процедурі.
Так, як зазначалось вище, при розгляді справи судом встановлено, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 р. № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 р. № 113 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА».
Зазначена інформація також відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказування.
Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;
5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів»).
Положеннями статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Частиною 4 вказаної вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Отже, з огляду на зазначене вище, та враховуючи прийняте Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «НАДРА» задоволення вимог кредиторів банку, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
У свою чергу, позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, суд відмовляє у позові у даній справі.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.06.2015 р.
Суддя В.С. Ломака