ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16690/13 24.06.15 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"
до Дочірнього підприємства "Фуршет центр"
про стягнення 275 280,00 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Дрозд Т.О. за довіреністю № б/н від 02.02.2015 р.
У провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/16690/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и мєдвєдь" до Дочірнього підприємства "Фуршет центр" про стягнення 275 280,00 грн.
Ухвалою суду від 03.12.2013 р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 910/14711/13 за позовом ТОВ "Маша та Мєдвєдь" до ДП "Фуршет центр" про стягнення 91 760,00 грн.
Ухвалою від 30.04.2014 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 08.05.2014 р.
Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва від 08.05.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.
Ухвалою від 08.05.2014 р. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. у зв'язку з виходом з відпустки справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І., розгляд справи призначено на 27.05.2014 р.
Ухвалою від 27.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 26.06.2014 р.
У судовому засіданні 26.06.2014 р. оголошувалась перерва до 02.07.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.
Ухвалою від 02.07.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Головатюком Л.Д., розгляд справи призначено на 17.07.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. у зв'язку з виходом із лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.
У судовому засіданні 17.07.2014 р. оголошено перерву до 24.07.2014 р.
У судовому засіданні 24.07.2014 р. оголошено перерву до 13.08.2014 р.
12.08.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву.
У судовому засіданні 13.08.2014 р. представник відповідача подав заяву про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.
Ухвалою від 13.08.2014 р. продовжено строк вирішення пору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 10.09.2014 р.
У судовому засіданні 10.09.2014 р. оголошувалась перерва до 23.09.2015 р.
Ухвалами суду від 23.09.2014 р. у справі призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6, код ЄДРПОУ 02883096), та зупинено провадження у справі до надходження матеріалів справи з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
11.06.2015 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертизи та матеріали справи №910/16690/13.
Ухвалою від 16.06.2015 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.06.2015 р.
У судовому засіданні 24.06.2015 р. представник відповідача проти задоволення позову заперечила.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 24.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" є власником виключних майнових прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь», а також всі його елементи та складові частини.
Відповідно до умов Договору авторського замовлення № ОК-2/2008 від 01.04.2008 року та Службового завдання № 1/МиМ-С1 від 12.05.2008 року були створені аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь» та одночасно всі його складові частини та елементи, в тому числі персонаж «Маша».
В результаті творчої діяльності автора (авторів) аудіовізуального твору, його частин та елементів персонажі набувають певні риси своєї власної особистості, які ототожнюють персонаж серед інших вигаданих персонажів: ім'я, зовнішній вигляд, особливості характеру та темпераменту, характерний одяг, вимови, колір очей тощо та ідентифікують його як об'єкт авторського права.
Наявність таких рис робить персонаж, як об'єкт авторського права, оригінальним, впізнаним і, в свою чергу, здатним бути об'єктом комерційного обороту, засобом індивідуалізації виробника або його продукції, оскільки виступає як оригінальний та такий, що може самостійно існувати у часі та просторі.
Відповідно до пункту 1.1. Договору №010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір від 08.06.2010р., позивач набув виключні права на аудіовізуальний твір - серіал «Маша і Мєдвєдь», основні ідентифікаційні характеристики якого передбачені Додатками, які є невід'ємними додатками до Договору (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору №010601-МиМ від 08.06.2010р. передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір передаються в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включно, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в таких Додатках до Договорів.
Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Таким чином, ТОВ «Маша і Мєдвєдь» є власником виключних прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь» та на його частини, в тому числі персонаж «Маша», що може використовуватися самостійно і який в силу статті 9 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» охороняється як твір відповідно до цього Закону.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Як зазначає позивач, 09.08.2013 р. в належному відповідачу магазині, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Інженерна, 1, здійснювалася реалізація (продаж, розповсюдження) товарів - м'якої дитячої іграшки «Ведмідь», в структурі якого використано без дозволу TOB «Маша і Мєдвєдь» назву мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдведь».
Реалізація вказаного товару - м'якої іграшки «Ведмідь» підтверджується касовим чеком № 5275,186 від 09.08.2013 р., у якому зазначено:
- найменування - «Іграшка м'яка «Ведмідь Ма»;
- сума - « 96,99».
При цьому, позивач стверджує, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», ні його складових частин, між позивачем та відповідачем не укладалось жодних договорів на використання зазначеного твору.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що вказана іграшка не містить частин аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь».
Проте, такі твердження до уваги судом не беруться, оскільки висновком судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 28.05.2015 р. № 14080/14081/14-23 встановлено, що лицьова сторона етикетки (ярлика) м'якої іграшки «Ведмідь» містить зображення кадру з першої серії мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» під назвою «Первая встреча». Зображення, яке розміщене на лицьовій стороні іграшки «Ведмідь» є відтворенням зображення кадру з першої серії мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» під назвою «Первая встреча».
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Відповідно до п. 5 статті 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.
Відповідно до п. 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.
Статтею 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» встановлено, зокрема, що контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 275 280,00 грн. компенсації за порушення виключних прав позивача на аудіовізуальний твір «Маша і Мєдвєдь».
Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.
Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.
Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).
Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.
В обґрунтування розміру заявленої до стягнення компенсації позивач зазначає, що відповідачем неодноразово порушувались права позивача на вказаний аудіовізуальний твір, що підтверджується, зокрема, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/8279/13, яким встановлено продаж відповідачем контрафактного товару - іграшки «Маша».
Проте, судом враховано, що факт продажу відповідачем м'якої іграшки «Ведмідь» встановлено лише в межах розгляду даної справи, тож, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення заявленої позивачем компенсації у розмірі 12 180,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за вищевказане порушення.
Крім того, пунктом 26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 ЦК України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Згідно з п. 27 Постанови, особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами. Господарським судам слід мати на увазі, що поняття контрафактності примірників творів та/або відеограм, фонограм є юридичним, тому питання про контрафактність не можуть ставитися перед експертом.
Пунктом 29 цієї ж Постанови звернуто увагу на те, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, зокрема, те, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням обставин даної справи, суд покладає судові витрати (судовий збір та вартість експертного дослідження) на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Фуршет центр" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, буд. 125-Б; код ЄДРПОУ 37910513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и медведь" (129085, Російська Федерація, м. Москва, вул. Годовікова, 9, будова 3; ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС № 17 СВАО р/р № 40702810900000013706 в ПАТ Банк «ОТКРЫТИЕ», м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. компенсації та 5 505 (п'ять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 61 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 25.06.2015 р.
Суддя Н.І. Зеленіна