Справа: № 2608/11653/12 Головуючий у 1-й інстанції: Лук'яненко Л. М Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
04 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Стеценко A.B.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо припинення з 01.01. 2012 року нарахування та виплати державної пенсії та щодо стягнення з позивача переплати пенсії за період з 18.08.2014 року в сумі 74 453 грн. 96 коп.; зобов'язання відповідача поновити з 01.01.2012 року нарахування та виплату державної пенсії позивачу.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва та отримує пенсію, відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 11 лютого 1993 року.
З листа №162/09/л-134 від 02.03.2012 року, направленого позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, вбачається, що оскільки відповідачем не було отримано документів, що підтверджують час перебування та виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та оплату праці за роботу в зоні відчуження та те, що м. Іванків не відноситься до зони відчуження, тому позивачу припинено виплати пенсії.
Так, 16.05.2012 року відповідачем направлено позивачу листа №713/6-П від 11.05.2012 року з посиланням на те, що, у зв'язку з наданням недостовірних даних про перебування та виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та оплату праці за роботу в зоні відчуження, виникла переплата пенсії за період з 18.08.2004 року по 31.12.2011 року в сумі 74 453 грн. 96 коп., а також запропоновано позивачу погасити дану суму у добровільному порядку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів.
Відповідно до ст. 14 Закону, до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.
З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до трудової книжки позивача, він працював в Управлінні механізації ремонтно-будівельних робіт "Київзеленбуду" з 16.06.1976 р. (згідно наказу №54к від 16.06.76 р.) та звільнений 05.03.1997 р. (згідно наказу №6 від 04.03.97 р.).
Відповідно до наказу №32-КМ від 21.05.1986 року, позивач був у відрядженні в складі групи водіїв та технічних працівників в м. Іванків, Київської області з 21 травня по 23 травня 1986 року для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та заміни водіїв, що вже там працювали на поливомиючих машинах.
Відповідно до табелю обліку за травень 1986 року, позивачем за роботу в населених пунктах зони відчуження в період з 21 по 24 травня 1986 р. отримано заробітну плату, з урахуванням коефіцієнту 2, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Української ради профспілок від 10.06.1986 р. №207-7.
Так, наказом підприємства №96 від 02.10.1992 р. на підприємстві створено Комісію для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серед працівників, які були відряджені на ліквідацію аварії. Актом Комісії від 08.10.1992 р. рекомендовано провести працівникам, які брали участь у ліквідації наслідків авартії на ЧАЕС, за списком, що додається до акту, доплату по коефіцієнту 3.
Дані документи були підставою для видачі позивачу посвідчення, виданого 11.02.1993 року.
Крім того, правомірність видачі посвідчення неодноразово перевірялася, зокрема, Тимчасовою комісією з питань проведення перевірки правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", яка рішенням від 30.09.1997 р. підтвердила правильність видачі даного посвідчення позивачу.
Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.97 р. №135 Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 13.05.1997 року №627 утворено Тимчасову комісію з питань проведення перевірки правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".
Так, 30.09.1997року на засіданні Тимчасової комісії підтверджено правомірність видачі вказаного посвідчення.
18.08.2004 року, на підставі наданих документів, позивачу була призначена державна пенсія, відповідно до Закону України «Про статус і соціальним захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, 20.03.2012 року на засіданні Комісії вирішено, у зв'язку з нововивявленими обставинами, визнати видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 позивачу безпідставною.
Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації листом від 27.03.2012 р. №2536/37-01/15 повідомило позивача про прийняття вказаного рішення, а також про припинення надання пільг та просило повернути посвідчення.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради про визнання недійсним рішення від 20.03.2012 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Головному управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.03.2012 р., оформлене протоколом № 3, в частині визнання видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії ОСОБА_4 безпідставною та вилучення цього посвідчення з повідомленням органів виконавчої влади.
Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради Київської державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року повернуто особі, яка її подала.
В силу ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги щодо визнання правомірним призначення ОСОБА_4 з 18.08.2004 року державної пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальним захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 87 Закону України „Про Пенсійне забезпечення», суми пенсії, не отримані вчасно з вини органа, що призначає пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження яким-небудь строком.
Також, зважаючи на те, що відповідач неправомірно припинив нарахування та виплату пенсії позивачу та стягував переплату пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення з 01.01.2012 року нарахування та виплати державної пенсії ОСОБА_4 та щодо стягнення з позивача переплати пенсії за період з 18.08.2004 по 31.12.2011 року в сумі 74453 грн. 96 коп., зобов'язання відповідача поновити з 01.01.2012 року нарахування та виплату державної пенсії позивачу.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р
Судді: Бєлова Л.В
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 09.06.2014 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.