"12" червня 2015 р.справа № 2а-6665/11 (2а/0427/1307/2012 )
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області
на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії ,-
ОСОБА_1 27 вересня 2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області в якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність відповідача. Зобов'язати відповідача провести перерахунок призначених виплат, згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до норми ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і виплату позивачу підвищення пенсії за 2010 рік, а також за 6 місяців 2011 року і довічно .
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2011 року позовні вимоги за період з 01.01.2010 року по 27.03.2011 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском 6-ти місячного строку звернення до суду.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2012, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 27.03.2011року по 22.07.2011року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу В апеляційній скарзі представник відповідача просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на порушення судом норм матеріального права та зазначаючи, що в самому Законі України "Про соціальний захист дітей війни" не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус "діти війни", а тому для нарахування та виплати підвищення пенсії відповідно до цього Закону позивачу немає законних підстав.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «Дитина війни», позивачу у 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково, у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Задовольняючи позовні вимоги з 27.03.2011 по 22.07.2011, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, згідно з яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Вказаний Закон України набрав чинності, як в ньому зазначено, з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 19.06.2011.
На виконання вимог вказаного вище Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 від 06.07.2011, відповідно до п.6 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Означена постанова набрала чинності з моменту її офіційного опублікування 23.07.2011 (Урядовий кур'єр N133) та діє до 01.01.2012.
З огляду на наведені правові норми, керуючись ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також виходячи з заявлених позовних вимог, фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог за період з 27.03.2011 по 22.07.2011, коли дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була обмежена, підлягала застосуванню.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетних коштів є необґрунтованими. Так Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.
Таким чином підвищення до пенсії підлягає виплаті виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній інший закон, який би визначав мінімальний розмір пенсії за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 197 п.1ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2012 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна