"12" червня 2015 р.справа № 199/7776/14(2а-199/204/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про неправомірні дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 25.06.2014 року з урахуванням у складі заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань та 40% винагороди за вислугу років. В іншій частині позову відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що з зазначених спірних внесків матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - відраховувалися суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони повинні бути враховані при нарахуванні пенсії.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивачки залишити без задоволення. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань є окремими разовими виплатами та не є складовою заробітної плати, а сам факт утримання із даних виплат збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії. Підстав для перерахунку пенсії позивачу на даний час не має, пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначена пенсія як державному службовцю відповідно до ЗУ «Про державну службу». Однак суми виплат з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески (матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань та 40% винагороди за вислугу років), не були враховані відповідачем в заробіток для обчислення пенсії.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції правильно застосовано до даних правовідносин норми ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Згідно матеріалів справи позивач з 10 січня 2008 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, та отримує пенсію державного службовця згідно Закону України «Про державну службу». Однак при розрахунку пенсії не були враховані виплати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також 40% винагороди за вислугу років відповідно до довідок про складові заробітної плати від 18.06.2014 року №10134/9/04-65-05-037, №10147/9/04-65-05-037 та №10144/9/04-65-05-037 (а.с.18-20).
25 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із проханням про перерахунок її пенсії за віком відповідно до згідно Закону України «Про державну службу».з урахуванням довідок про складові заробітної плати (а.с.17), на що відповідач листом від 25 липня 2015 року № 3088/05 у здійсненні такого перерахунку відмовив з посиланням на те, що відповідно до Закону України «Про державну службу» заробітна плата складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, не є складовими заробітної плати державного службовця, та не відносяться до інших надбавок тому не можуть враховуватися при призначенні (перерахунку) пенсії. Стаж позивачки складає 12 років 9 місяців і 3 дні, тому розмір винагороди за вислугу років становить 20%, а не 40% від посадового окладу. (а.с.21-22).
Згідно з частинами 2-7 ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки -10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - ЗО, понад 25 років - 40 відсотків Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів,|надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином розміри надбавки за вислугу років визначені законом, а повноваження щодо встановлення конкретних розмірів окладів запровадження інших надбавок, доплат делеговані Уряду.
В межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України постановою від 12.09.1997 року № 1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», встановив стаж роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років та визначені розміри винагороди за вислугу років у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років -20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.
Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу державної податкової служби питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагород;:за вислугу років. Склад комісії затверджується керівником органу державної податкової служби. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом: і передається керівникові відповідного органу державної податкової служби для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років.
Протоколом №01 засідання постійно діючої комісії по встановленню стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років та стажу державної служби посадовим особам та спеціалістам ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська станом на 01.01.2007 року, який був затверджений наказом N18-о від 31.01.2007 року, позивачці була встановлена винагорода за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу.
Отже, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанці, що пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати структуру заробітної плати державного службовця та оцінювати обґрунтованість розміру виплачуваних винагород.
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" №108/95ВР від 24 березня 1995 року встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 ЗУ "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 ЗУ «Про державну службу» 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1788-XII від 5 листопада 1991 року врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до ч. 1 статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, висновок Пенсійного фонду про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань та 40% винагороди за вислугу років, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включаються до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: Пенсійним фондом перевагу було надано положенням ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII та Закону України "Про оплату праці"№ 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788XII.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в рішенні від 20.02.2012 року у справі фізичної особи до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, та у справі від 28 травня 2013 року у справі за позовом фізичної особи до управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про необхідність врахування при перерахунку пенсії позивачу суми матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань та 40% винагороди за вислугу років, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. 197 п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про неправомірні дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна