"11" червня 2015 р. справа 804/9844/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)
судді Ясенова Т.І. Головко О.В.
при секретарі Троянові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 в адміністративній справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій з проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 18.07.2013 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними дії з проведення перевірки і скасувати податкове повідомлення-рішення №0010161702 від 07.05.2013 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 40177гр97коп (ас3).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 в задоволенні позову відмовлено (ас207).
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про непідтвердженність господарських операцій у взаємовідносинах з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» (ас213).
Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно акту №2420/263/17.2-26/НОМЕР_1 від 20.03.2013 документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 щодо взаємовідносин з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь», проведеної Дніпродзержинською ОДПІ, контрагенти не мають виробничого обладнання, складських і торговельних приміщень, транспортних засобів, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності. Між позивачем і контрагентами укладались нікчемні правочини (ас12).
Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією 07.05.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0010161702, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 25627гр17коп, штрафні санкції 14550гр80коп, а всього 40177гр97коп (ас11).
Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ОСОБА_1 є надання транспортних і кур'єрських послуг.
Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Ривс» укладений договір №010312 від 01.03.2012 про надання послуг з доставки кореспонденції. Згідно рахунків, актів здачі-прийняття послуг, податкових накладних, - надані послуги на суму 3639гр. За придбані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (ас39,85-88).
Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Ривс» укладений договір №310312 від 31.03.2012 на поставку товару в асортименті. Згідно рахунків, податкових накладних, складських накладних, - на адресу позивача поставлені запчастини до автомобілю на суму 17835гр60коп. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (ас37,89-92).
Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Ангстрем Континенталь» укладений договір №3107/12 від 31.07.2012 на поставку товару в асортименті. Згідно рахунків, податкових накладних, складських накладних, - на адресу позивача поставлені запчастини до автомобілю та канцелярські вироби на суму 131958гр40коп. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (ас35,40-84).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції не звернув увагу, що за придбану продукцію, отримані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість в ціні продукції, послуг та в подальшому використав у власній господарській діяльності.
Стосовно доводів податкової інспекції про нікчемність правочинів, колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, в судовому рішенні про визнання правочину недійсним.
Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладене, відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив податок на додану вартість в ціні придбаної продукції (виконаних робіт). Податкова інспекція не заперечувала що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету.
Реальність поставок позивачу продукції та наданих послуг підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими накладними, обліковими документами на придбання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ОСОБА_1 отримав право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначив про це в деклараціях з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Перелічені в акті перевірки особи перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків.
Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.
Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ОСОБА_1 при придбанні продукції, послуг. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.
Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В частині відмови в позові про визнання протиправними дії з проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновками окружного суду що перевірка проведена з дотриманням приписів статті 78 Податкового Кодексу України.
Керуючись статтями 198, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовну заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0010161702 від 07.05.2013 про податкове зобов'язання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість в сумі 40177гр97коп, прийняте Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією.
В частині відмови в позові про визнання протиправними дій з проведення перевірки - постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 11.06.2015.
В повному обсязі постанова складена 15.06.2015.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко