"18" червня 2015 р. Справа № 917/454/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.
при секретарі Логвін О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Левченка Ю.В. (дов. № 44/6 від 16.02.2015р.)
відповідача - Пащенка В.В. (дов. № б/н від 10.03.2015р.)
третьої особи - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ (вх. № 3172 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.04.15р. у справі № 917/454/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ
до Приватного підприємства "Амарант-Агро", с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область
про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності, -
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.04.2015р. по справі № 917/454/15 (суддя Сірош Д.М.) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУКСОР-УТР", с. Юсківці, Лохвицького району, Полтавської області (п. 1). Призначено у справі № 917/454/15 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (п. 3). Зупинено провадження у справі № 917/454/15 на час проведення судової економічної експертизи і надання висновку за її результатами (п. 10).
Позивач, ПуАТ "Банк Кредит Дніпро", подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.04.2015р. по справі № 917/454/15 про зупинення провадження у справі та призначення економічної експертизи у справі № 917/454/15 скасувати та у задоволенні заяви ПП "Амарант-Агро" про призначення експертизи відмовити. Судові витрати за апеляційною скаргою позивач просить стягнути з ПП "Амарант-Агро".
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 18 червня 2015 р. об 11:00 год.
17.06.2015р. на адресу суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9513), в якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 22 квітня 2015 року у справі № 917/454/15 залишити без змін.
Третя особа письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надала, своє право на участь у судовому процесі не реалізувала, явку представника в судове засідання 18.06.2015р. не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про місце та час розгляду апеляційної скарги.
Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що явка представника третьої особи не була визнана обов'язковою, а її відсутність не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, беручи до уваги встановлений частиною 2 статті 102 ГПК України п'ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.04.2015р. у даній справі № 917/454/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (пункт 3). Зупинено провадження у справі № 917/454/15 на час проведення судової економічної експертизи і надання висновку за її результатами (пункт 10).
На вирішення експерту судом поставлено наступні питання:
I. Чи підтверджується документально за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУКСОР - УТР" (попередня назва ТОВ "Амарант") заборгованість за кредитним договором № 230410-КЛВ від 23 квітня 2010 року у загальній сумі 13 178 062,08 доларів США, що складається з:
несплачена частка кредиту 12 253 524,19 доларів США;
несплачені відсотки за користування кредитом 924 537,89 доларів США.
II. У разі не підтвердження розміру заборгованості за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУКСОР - УТР" у сумі 13 178 062,08 доларів США вказати розмір заборгованості, який документально підтверджується та надати відповідний розрахунок.
III. Чи підтверджується документально твердження Приватного підприємства "Амарант-Агро" про необгрунтоване нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛУКСОР - УТР" суми боргу в розмірі 13 178 062,08 доларів США.
Ухвала мотивована тим, що для вирішення питання відносно визначення суми заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором № 230410-КЛВ від 23.04.2010р. необхідна перевірка первинних документів, а тому суд визначився, що для вірного вирішення спору по суті та з метою перевірки правильності та обґрунтованості поданого розрахунку необхідно застосувати спеціальні знання. Також суд зазначив, що у зв'язку з призначенням експертизи, провадження у справі підлягає зупиненню.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду зокрема має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
Проте, як вбачається з оскаржуваної ухвали, в порушення вимог зазначеної процесуальної норми, мотиви та обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі судом не зазначені. Суд першої інстанції також не вказав, з'ясування яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, потребує спеціальних знань, та не визначив конкретних підстав для проведення експертизи. Доцільність її проведення, котра фактично зводиться до перевірки розрахунку заборгованості за кредитним договором, стягнення за яким не є предметом даного судового розгляду, судом також не обґрунтована.
Окрім того, в оскаржуваній ухвалі судом не вказано, в чому полягає складність у перевірці розрахунку заборгованості, який містить дані щодо непогашеного кредиту та відсотків за декілька місяців, без будь-яких штрафних санкцій. Натомість у поданому розрахунку чітко вказано суму наданого кредиту та надані докази на підтвердження його надання, зазначено відсоткову ставку, період нарахування відсотків, суму нарахованих відсотків, дату нарахування. При цьому, судом не враховано, що у разі незгоди із сумою боргу відповідач не позбавлений права надати власний контррозрахунок.
В даному випадку зупинення провадження у справі пов'язано з проведенням судової економічної експертизи, метою якої є не роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, а встановлення обставин, які не входять до предмету доказування та виходять за межі позовних вимог і можуть бути з'ясовані, в разі необхідності, на підставі інших доказів.
Так, відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення судової експертизи. Зупинення провадження у справі в даному випадку є факультативним.
При цьому, господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (пункт 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи зі змісту частини другої статті 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, а призначення судової експертизи у відповідності до статті 41 Господарського процесуального кодексу України можливе у випадку, коли при вирішенні господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.
Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
При цьому, слід зауважити, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У пункті 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, який кореспондується з пунктом 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. №01-8/2651 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз", встановлено, що про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною 2 статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; місце знаходження предметів і документів, які повинні бути досліджені; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК.
Судова економічна експертиза призначається судом для вирішення питань, пов'язаних із предметом доказування.
Предметом доказування у господарському процесі є сукупність фактів, які мають правове значення, встановлення яких необхідне для винесення судом законного й обґрунтованого рішення по справі. Факти, які мають правове значення, або юридичні факти - це факти, з наявності або відсутності яких закон пов'язує можливість виникнення, зміни і припинення правовідносин.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 131211-І від 13.12.2011р. та застави за договорами застави № 131211-З/1 від 13.12.2011р. шляхом визнання права власності на майно в рахунок часткового погашення заборгованості (виконання основного зобов'язання) в сумі 13 178 062,08 доларів США за кредитним договором № 230410-КЛВ від 23.04.2010р. та додаткових угод, що укладені між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Луксор-УТР» (попередня назва ТОВ «Амарант»).
Згідно з пункту 2.2. Договору іпотеки, позивач та відповідач визначили, що вартість предмету іпотеки, визначена у договорі, є приблизною вартістю саме на момент передачі його в іпотеку. Реалізація предмету іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо відчуження за грошові кошти, в порядку, передбаченому цим Договором та чинним на момент реалізації' законодавством України.
Згідно з частиною 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Виходячи з того, що вартість предмету іпотеки визначена у договорі є приблизною, враховуючи падіння ринку нерухомості у зв'язку з бойовими діями на території України, на виконання вимог частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку», 2.2. Договору іпотеки, Банк звернувся до незалежного оцінювача задля проведення оцінки та визначення реальної вартості предмету іпотеки.
За заявою Банку ТОВ «Капитель-Груп» було проведено незалежну оцінку предмету іпотеки т застави, визначено реальну ринкову вартість.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.
В свою чергу, відповідач, жодним чином не оскаржуючи вказані оцінки, звернувся до господарського суду першої інстанції спочатку із клопотанням (вх. № 5344 від 14.04.2015р.) про призначення судової експертизи щодо визначення ринкової вартості предметів іпотеки та застави за договорами іпотеки № 131211-І від 13.12.2011р. та застави № 131211-З/1 від 13.12.2011р., потім про проведення судової економічної експертизи (вх. № 5281 від 14.04.2015р.) щодо відповідності наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості позичальника умовам кредитного договору № 230410-КЛВ від 23.04.2010р. (з подальшими змінами), тощо.
Зі змісту цих клопотань не вбачається з яким саме розрахунком заборгованості (повністю, частково) відповідач не погоджується, а також не надає та не наводить іншого розміру боргу, не обґрунтовує відсутність цього боргу, що свідчить про безпідставність заявлених клопотань.
Колегія суддів також враховує, що в даному випадку предмет позову у даній справі жодним чином не стосується вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 230410-КЛВ від 23.04.2010р., замість цього предметом позову у даній справі є вимога Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 230410-КЛВ від 23.04.2010р. та додаткових угод, що укладені між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Луксор-УТР» (попередня назва ТОВ «Амарант»).
Таким чином, заявлені відповідачем клопотання направлені на свідоме затягуванням судового процесу, зловживанням даним учасником господарського процесу своїми процесуальними правами, а також можуть містити ознаки ухилення від виконання договірних зобов'язань, в зв'язку з чим є необґрунтованими, безпідставними, а тому такими, що задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає запропоновані відповідачем питання для проведення судової економічної експертизи такими, що не потребують спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку, а матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті. При цьому, поставлені місцевим господарським судом на вирішення експерта питання спростовуються матеріалами справи та є такими, що не входять до предмета доказування у даній справі.
В даному випадку зупинення провадження у справі пов'язано з проведенням експертизи, метою якої є не роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, а встановлення нових обставин, які не входять до предмету доказування, в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд помилково виніс ухвалу від 22.04.2015р., яка фактично спрямована на затягування судового процесу.
Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (пункт 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 04.06.2015р. у справі №922/4725/14, постанові від 23.06.2014 року у справі №910/11569/13, постанові від 10.12.2014 року у справі №910/17936/14.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Полтавської області від 22.04.2015р. у справі № 917/454/15 прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга, з урахуванням вимог частини першої ст. 106 та ч. 1 ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу, не може бути розглянута господарським судом. У разі, коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення. Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.
Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в п. 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки нормами ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині зупинення провадження у справі.
На підставі викладеного, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області частковому скасуванню, з передачею справи на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Частиною 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про зупинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
В апеляційній скарзі позивачем також ставиться питання щодо стягнення з Приватного підприємства "Амарант-Агро" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" судових витрат за апеляційною скаргою.
Проте вказана вимога скаржника задоволенню не підлягає з огляду на те, що у разі якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України, то розділ судових витрат, пов'язаних із розглядом відповідних апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України (п. 3 Інформаційного листа ВГСУ від 23.05.2012р. № 01-06/704/2012 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", п. 4.8. Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.01.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ст. 104, ст. 105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.04.2015р. у справі № 917/454/15 в частині зупинення провадження у справі скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 23.06.15
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.