04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" червня 2015 р. Справа№ 910/5592/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Самсіна Р.І.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Скрипки І.М.
За розглядом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015р. у справі № 910/5592/15-г (суддя Якименко М.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-
страхова компанія»
до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова
компанія «ІНГО Україна»
про відшкодування шкоди в порядку регресу
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача (скаржник): Подкуйко О.Ю. (довіреність № 8 від 02.01.2015р.);
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2015р. задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» 13 791, 18 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 22.05.2015р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» у якій скаржник просив рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/5592/15-г від 01.04.2015р. (повний текст рішення підписаний 08.04.2015р.) скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення ПДВ в сумі 1 396, 46 грн..
Згідно доводів апеляційної скарги, сума страхового відшкодування, на стягнення якої має право позивач становить 12 394, 63 грн. (14 647, 09 грн. (вартість збитків згідно звіту) - 1 396, 46 грн. (сума ПДВ) - 346, 03 грн. (франшиза за договором добровільного страхування наземного транспорту) - 510 грн. (франшиза за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження фактично проведеного ремонту автомобіля та підтвердження того, що ФОП Рощина С.М. є платником ПДВ та саме він проводив ремонт пошкодженого автомобіля, відповідно страхове відшкодування має бути визначено без урахування суми ПДВ.
Позивачем суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований за вх. суду № 09-11/11236/15 від 19.06.2015р.) у якому відхиляються доводи апеляційної скарги з посиланням на положення Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими не передбачено вирахування суми ПДВ від понесеного та документально підтвердженого страховою компанією збитку.
За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.
Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що на умовах укладеного 09.06.2010р. ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», як страховиком та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві, як страхувальником, договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № АТ ДМт06-01 05490 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 14 301, 18 грн. в рахунок відшкодування шкоди завданої застрахованому транспортному засобу ВАЗ 210934, державний номер 11 1764 внаслідок ДТП, що сталась 22.09.2013р..
Довідкою від 10.02.2014р. № 9271496 про дорожньо-транспортну пригоду (аркуш справи 28-29) підтверджено настання ДТП 22.09.2013р. за участю автомобіля Кіа Сід, державний номер АМ 3095 АР, яким керував Кулумбегов Володимир Георгієвич та автомобіля ВАЗ 210934, державний номер 11 1764, під керуванням Осадчого Сергія Васильовича.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Кулумбеговим В.Г. п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2013р. справа № 752/17562/13-п.
За страховим випадком - ДТП що сталась 22.09.2013р. за участю застрахованого автомобіля, згідно страхового акту № КА147-13 від 01.04.2014р., по договору добровільного страхування № АТ ДМт06-01 05490 визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 14 301, 18 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 210 від 14.05.2014р..
Згідно витягу з бази даних МТСБУ, транспортний засіб - автомобіль Кіа Сід, державний номер АМ 3095 АР, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю ВАЗ 210934, державний номер 11 1764, взято на страхування ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/5414722 (аркуш справи 66).
Врахувавши розмір франшизи за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в розмірі 510 грн., позивачем заявлено до стягнення з відповідача в порядку регресу суму збитку в розмірі 13 791, 18 грн..
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а вимоги позивача підтверджені матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції рекомендацій викладених в листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. та листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009р. № 10143/5/16-1516 щодо необхідності зменшення належної до виплати позивачу суми страхового відшкодування за полісом на суму ПДВ, не свідчать про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи чи про порушення або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору виходячи з наступного.
Розрахунок суми матеріального збитку в розмірі 14 301, 06 грн. здійснено на умовах договору добровільного страхування виходячи з визначеного розміру понесених збитків в розмірі 14 601, 18 грн. - 346, 03 грн. (франшиза). Звітом № 1552 ДОП з оцінки транспортного засобу складеного 26.01.2014р. суб'єктом оціночної діяльності підтверджено вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ВАЗ 210934, державний номер 11 1764 з урахуванням фізичного зносу автомобіля по сумі 14 647, 09 грн., в тому числі ПДВ 1 396, 46 грн.. Тобто сума збитку підтверджена звітом суб'єкта оціночної діяльності (14 647, 09 грн.) є більшою, аніж сума, виходячи з якої позивачем за договором добровільного страхування здійснено виплату страхового відшкодування (14 601, 18 грн.).
Оскільки відповідач у справі є страховиком з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, його відповідальність регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що обумовлює здійснення страхового відшкодування у відповідності до вимог встановлених даним законом.
У преамбулі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
При виплаті страхового відшкодування на підставі укладеного договору обов'язкового страхування, відповідач керується положеннями вказаного закону, який є спеціальним, та враховує умови на яких укладено договір (зокрема розмір франшизи передбачений полісом).
Таким чином, відповідач, при визначенні розміру збитку, що підлягає відшкодуванню на умовах обов'язкового страхування, не може керуватися положеннями та умовами договору добровільного страхування, який укладений з потерпілою особою, а виходить з положень закону, яким врегульовані відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Доводи апелянта про те яким чином, та виходячи з якої суми вартості матеріального збитку позивачу слід було здійснювати виплату страхового відшкодування не приймаються судом, оскільки предметом відповідальності у даному спорі є вимоги позивача здійснити відшкодування суми збитку завданого транспортному засобу ВАЗ 210934, державний номер 11 1764 на умовах укладеного відповідачем договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у відповідності до вимог встановлених законом.
Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Виходячи з наведених положень закону, відповідач, як страховик винної особи, має право здійснювати виплату страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу на користь особи, яка сплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування (тобто за договором добровільного страхування), а позивач вправі вимагати здійснення такої виплати на свою користь, оскільки сплатив страхове відшкодування потерпілому на умовах укладеного договору добровільного страхування.
Таким чином, у п. 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» прямо передбачено, що на користь осіб, які сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (позивач у даній справі) здійснюється виплата саме страхового відшкодування в розумінні положень зазначеного закону.
Порядок здійснення страхового відшкодування на території України за умовами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлений розділом 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де у ст. 29 зазначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством ...
Відповідно до звіту № 1552 ДОП з оцінки транспортного засобу, що складений суб'єктом оціночної діяльності 26.01.2014р.:
- вартість відновлювального ремонту складає 18 618, 25 грн. в тому числі ПДВ 2 058, 32 грн.;
- вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 210934, державний номер 11 1764 внаслідок пошкодження при ДТП з урахуванням фізичного зносу складає 14 647, 09 грн. в тому числі ПДВ 1 396, 46 грн..
При цьому, сума ПДВ зазначена у висновку експерта не є сумою податку, яка була виплачена на користь потерпілої особи в сумі страхового відшкодування за договором добровільного страхування у зв'язку з оподаткуванням операцій із страхування, як це передбачено ст. 196 Податкового кодексу України, а є складовою збитку при визначенні вартості деталей необхідних для ремонту транспортного засобу, закупівля яких здійснюється з урахуванням податку на додану вартість.
Дані висновку автотоварознавчого дослідження, складеного суб'єктом оціночної діяльності на замовлення страхової компанії щодо вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля ВАЗ 210934, державний номер 11 1764 в розмірі 14 647, 09 грн. з ПДВ не спростовані іншими доказами, відповідно є належним доказом розміру збитку, що завданий застрахованому позивачем автомобілю у ДТП 22.09.2013р. з урахуванням коефіцієнту зносу.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зазначені положення закону передбачають обмеження розміру права вимоги страховика розміром фактичних затрат по виплаченому страховому відшкодуванню і не регулюють питання щодо розміру збитку який має бути відшкодований особою до якої пред'являється така вимога.
Зокрема, в разі наявності збитків у більшому розмірі, аніж визначена сума страхового відшкодування, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток лише в межах його фактичних затрат (таке право вимоги обмежується сумою виплаченого страхового відшкодування).
Відповідальність відповідача, як страховика за договором обов'язкового страхування, визначена Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положення якого є спеціальними та передбачають порядок виплати страхового відшкодування (зокрема, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством).
Розмір збитку, що заявляється до стягнення з відповідача в сумі 13 791, 18 грн. визначений з урахуванням розміру франшизи передбаченої полісом АС/5414722, тобто виходячи із загальної суми збитку завданого автомобілю ВАЗ 210934, державний номер 11 1764 в розмірі 14 301, 06 грн. (в межах фактичних витрат позивача, як страховика за договором добровільного страхування), який не перевищує розміру збитку з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством визначеного звітом про оцінку (14 647, 09 грн. з ПДВ).
Предметом заявленого позову є стягнення суми матеріального збитку з відповідача як страховика, який застрахував відповідальність винної особи на умовах встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не стягнення виплаченої суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування.
Вартість визначеного матеріального збитку з урахуванням суми ПДВ у звіті про оцінку підтверджує суму витрат необхідних для відновлення транспортного засобу внаслідок отриманих пошкоджень у ДТП (з урахуванням фізичного зносу автомобіля) та не впливає на сплату податку на додану вартість, що здійснюється при виплаті страхового відшкодування з урахуванням вимог оподаткування операцій із страхування щодо яких зазначено у листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009р. № 10143/5/16-1516 та листі Верховного Суду України від 19.07.2011р..
Таким чином, у спірних відносинах до позивача у межах фактичних витрат на виплату страхового відшкодування (14 301, 06 грн.) перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки; при цьому обов'язок відшкодувати вказані витрати виникає для відповідача в силу укладення договору обов'язкового страхування, порядок здійснення виплати страхового відшкодування визначений спеціальним законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2015 року.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015р. у справі № 910/5592/15-г - без змін.
2. Матеріали справи № 910/5592/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Р.І. Самсін
Судді Є.Ю. Шаптала
І.М. Скрипка