23.06.2015 року Справа № 904/2807/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач
суддів: Прокопенко А.Є., Дарміна М.О.
при секретарі: Однорог О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Букоємський Р.В., представник, довіреність №14-138 від 13.05.14;
від відповідача: Демінов О.І., представник, довіреність №13 від 06.02.15;
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року у справі № 904/2807/15
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості у сумі 11769164 грн. 80 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року (суддя Ярошенко В.І.) з публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 8486678 грн. 13 коп. основного боргу, 763161 грн. 71 коп. пені, 154222 грн. 59 коп. 3% річних, 2038033 грн. 06 коп. інфляційних втрат та 73080 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 327069 грн. 31 коп., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
28.12.2012 року між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) і публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 796/14-БО-3.
За п.1.1 договору поставки продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.
Відповідно п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 14520 тис. куб. м.
24.01.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 1, якою п.2.1 викладено у наступній редакції:
«Продавець передає покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 11533 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів».
Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ (п.5.1 договору).
За п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 17%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295 грн. 60 коп., крім того ПДВ - 17% - 50 грн. 25 коп., всього з ПДВ - 345 грн. 85 коп.
До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3823 грн. 78 коп., крім того ПДВ - 17% - 650 грн. 04 коп., всього з ПДВ - 4473 грн. 82 коп.
Згідно п. 5.5 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Пунктом 5.2 договору, в редакції додаткової угоди від 08.09.2014 року № 5, передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4874 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою -20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн. 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн. 04 коп.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5338 грн. 18 коп., крім того ПДВ - 20% - 1067 грн. 64 коп., всього з ПДВ - 6405 грн. 82 коп. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склались з 01.09.2014 року (а.с. 26).
У додатковій угоді від 19.11.2014 № 6 до договору сторони домовились з 01.11.2014 року викласти п. 5.2 договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 5100 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою -20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн. 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн. 04 коп.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5568 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1113 грн. 74 коп., всього з ПДВ - 6682 грн. 44 коп." (а. с. 27).
09.12.2014 року сторони підписали додаткову угоду № 7 до договору купівлі-продажу природного газу від 18.12.2013 року № 796/14-БО-3, якою з 01.12.2014 року пункт 5.2 договору викладено у наступній редакції:
"Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 5900 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн. 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн. 04 коп.
До сплати за 1000 куб. м природного газу - 6384 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1276 грн. 94 коп., всього з ПДВ - 7661 грн. 64 коп.» (а.с. 28).
У відповідності з п. 3.3 договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Згідно п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).
На виконання договору купівлі-продажу природного газу продавець у період з січня 2014 року по грудень 2014 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 29127973 грн. 83 коп., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.01.2014 року на суму 5110602 грн. 23 коп., від 28.02.2014 року на суму 4579556 грн. 29 коп., від 31.03.2014 року на суму 2884154 грн. 73 коп., від 31.10.2014 року на суму 575998 грн. 17 коп., від 30.11.2014 року на суму 5579008 грн. 78 коп., від 31.12.2014 року на суму 10398653 грн. 63 коп. (а.с.29, 30, 31, 32, 33, 34).
У відповідності з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, не здійснив повну оплату отриманого природного газу у строки, обумовлені договором.
Із заборгованості за січень-березень 2014 року у сумі 12574313 грн. 25 коп. відповідачем було сплачено 6512678 грн. 89 коп., залишок заборгованості у сумі 6061634 грн. 36 коп. за зазначений період було стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 року у справі № 904/4966/14
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014 року у справі № 904/4966/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про стягнення 8231754 грн. 38 коп. крім суми основного боргу з відповідача було стягнуто 3% річних за період з 15.02.2014 року по 23.05.2014 року у сумі 48557 грн. 40 коп., інфляційні втрати за лютий-квітень 2014 року у сумі 460007 грн. 41 коп. та 129739 грн. 28 коп. пені.
Із заборгованості за жовтень-грудень 2014 року у сумі 16553660 грн. 58 коп. відповідачем сплачено лише 8066982 грн. 45 коп., у зв'язку з чим борг за отриманий у жовтні - грудні 2014 року газ, за розрахунком позивача, становить 8486678 грн. 13 коп.
Відповідач наявність заборгованості за договором від 18.12.2013 року № 796/14-БО-3 визнає, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення основного боргу за жовтень-грудень 2014 року у сумі 8486678 грн. 13 коп. обґрунтовано визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню.
Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У позовній заяві публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 23.05.2014 року по зобов'язанню за січень-березень 2014 року, вже було предметом розгляду господарського суду у справі № 904/4966/14. Проте рішення в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у лютому 2014 року, було виконано публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" лише 22.12.2014 року, а за газ, поставлений у березні 2014 року, було виконано лише 29.12.2014 року.
З огляду на викладене, за прострочку оплати природного газу, поставленого у лютому-березні 2014 року, публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційні втрати починаючи з 24.05.2014 року по дату фактичної оплати, а за прострочку оплати природного газу, поставленого у жовтні-грудні 2014 року - починаючи з 15.11.2014 року по 12.03.2015 року (дата звернення до господарського суду з позовною заявою).
Позивач просить стягнути з відповідача 1090231 грн. 02 коп. пені, 154222 грн. 59 коп. річних та 2038033 грн. 06 коп. інфляційних втрат.
Розрахунок 3% річних перевірений апеляційним господарським судом та визнаний правильним.
Після перевірки судом апеляційної інстанції розрахунок інфляційних втрат визнаний обґрунтованим та таким, що складений з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р.
У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).
Згідно частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За розрахунком позивача сума пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого природного газу складає 1090231 грн. 02 коп. Після перевірки судом апеляційної інстанції даний розрахунок визнаний обґрунтованим та таким, що складений у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
12.05.2015 року публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" подало до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просило зменшити розмір пені від суми, заявленої позивачем, до 70% (327069 грн. 31 коп.) (а.с. 70-72).
Судом першої інстанції частково задоволено клопотання публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" та зменшено суму нарахованої пені на 30%, тобто із заявлених позивачем 1090231 грн. 02 коп. судом стягнуто 763161 грн. 71 коп.
В силу ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Колегія суддів вважає, що в даному випадку судом першої інстанції враховано інтереси сторін та правомірно зменшено пеню на 30%.
Відповідно пояснень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву від 06.05.2015 року № 1090/07, публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" є стратегічно важливим об'єктом міста, оскільки виробляє теплову енергію для потреб населення, а також підприємств установ та організацій правобережної частини міста.
Відповідач зазначає, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, причиною якого є той факт, що основним споживачем теплової енергії, яка виробляється публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", та основним боржником є комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа».
Відповідно акту звіряння розрахунків станом на 01.03.2015 року борг комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» перед публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" складає 543688904 грн. 39 коп. (а.с. 95).
Згідно наявної у матеріалах справи довідки про фінансовий стан публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" від 29.04.2015 року № 1021/06 дебіторська заборгованість останнього станом на 28.04.2015 року складає 580970,5 тис. грн., з яких сума заборгованості комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» перед відповідачем дорівнює 359877, 6 тис. грн.
Кредиторська заборгованість публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" станом на 28.04.2015 року становить 608885,2 тис. грн., з яких:
2000,2 тис. грн. - заборгованість зі страхування;
31722,2 тис. грн. - заборгованість перед бюджетом;
483699,7 тис. грн. - заборгованість за природний газ та його транспортування;
91463,1 тис. грн. - інша кредиторська заборгованість (а.с. 113).
На підтвердження свого скрутного фінансового становища відповідачем надано наказ від 02.02.2015 року № 10 про введення неповного робочого тижня на період з 2 квітня по 1 жовтня 2015 року (а.с. 110).
Крім того відповідач зазначає, що рахунки підприємства арештовані постановами відділів державної виконавчої служби від 12.09.2014 року у виконавчому провадженні № 44619318, від 06.11.2014 року у виконавчому провадженні № 45290420, від 06.11.2014 року у виконавчому провадженні № 45289961, від 10.11.2014 року у виконавчому провадженні № 45377748, від 03.07.2014 року у виконавчому провадженні № 41950781, від 05.11.2014 року у виконавчому провадженні №22367948, від 13.02.2013 року (а.с. 96, 97, 98, 99, 100-103, 104, 105), а на все майно публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" в рамках виконавчих проваджень від 08.09.2014 року № 44619318, від 06.11.2014 року № 45289961, від 10.11.2014 року № 45377513, від 05.11.2014 року № 22367948 накладено арешт (а.с. 106, 107, 108, 109).
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано інтереси публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та не взято до уваги, що збитки компанії складають більше 62 млрд. грн.
Дане твердження колегією суддів до уваги не приймається з огляду на те, що позивачем не доведено своє скрутне фінансове становище.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доводи позивача про збитковість компанії ґрунтуються на аналізі балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2014 року та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 року, які, в свою чергу, містять відомості про результати фінансово-господарської діяльності підприємства лише за період, який передував даті подання позовної заяви до суду (01.04.2015 року). Тому ці докази не можуть бути взяті апеляційним господарським судом до уваги.
В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи специфіку діяльності публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" і те, що відповідач сплатив позивачеві частину боргу за спожитий у спірному періоді газ, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання на 327069 грн. 31 коп., тобто до 763161 грн. 71 коп.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року у справі № 904/2807/15 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.
Головуючий суддя Г.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко
Суддя М.О. Дармін
повний текст постанови виготовлений 24.06.15р.