15 червня 2015 року Справа № 915/747/15
за позовом: Заступника прокурора Миколаївської області /вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030/ в інтересах держави
до відповідача: Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" /вул. Леніна, 10, м. Очаків, Миколаївська обл., 57500/
третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Миколаївське регіональне управління водних ресурсів /вул. Шевченка, 17-а, м. Миколаїв, 54030/
про визнання недійсними та скасування державних актів на право постійного користування земельними ділянками
Суддя Бездоля Д.О.
від прокурора: Григорян Е.Р. (посвідчення від 01.10.2014 № 029299)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Гордієнко В.С. - начальник (наказ від 27.05.2008 № 35-К)
СУТЬ СПОРУ: заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду в інтересах держави з позовом до відповідача про:
- визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯЯ № 191137 від 14.11.2007, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030702100111, на право постійного користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 4825182200:02:000:0953 площею 43,48 га, розташованою в межах Куцурубської сільської ради Очаківського району;
- визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯЯ № 191138 від 14.11.2007, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030702100112, на право постійного користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 4825182200:02:000:0954 площею 2,47 га, розташованою в межах Куцурубської сільської ради Очаківського району.
Заявлений позов прокурор обґрунтовує тим, що спірні державні акти видані на підставі скасованого судом розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 30.08.2007 № 444 та суперечать ст.ст. 58, 59 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, оскільки видані відповідачу, який не є водогосподарською організацією, на земельні ділянки, які розташовані у нормативно встановленій прибережній захисній смузі Дніпровського лиману та на яких розташовані належні державі в особі третьої особи гідротехнічні споруди.
Третя особа позов прокурора підтримала у повному обсязі.
Відповідач позов прокурора визнав в повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.04.2015 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 27.05.2015 о 14 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 27.05.2015 розгляд справи був відкладений на 15.06.2015 о 15 год. 00 хв. у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -
Розпорядженням голови Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 30.08.2007 № 444 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" для ведення лісового господарства із земель запасу лісового фонду сільськогосподарського призначення в межах території Очаківського району Миколаївської області" вирішено передати відповідачу в постійне користування земельні ділянки загальною площею 794,34 га для ведення лісового господарства із земель запасу лісового фонду сільськогосподарського призначення в межах території Очаківського району Миколаївської області.
Згідно з додатком до даного розпорядження до складу земель, переданих у постійне користування відповідачу, увійшли 52,39 га земель в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, в редакції станом на 14.11.2007, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
На підставі вказаного розпорядження відповідачу були видані:
- державний акт від 14.11.2007 серія ЯЯ № 191137, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030702100111, на право постійного користування земельною ділянкою площею 43,48 га, розташованою в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;
- державний акт від 14.11.2007 серія ЯЯ № 191138, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030702100112, на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,47 га, розташованою в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
Дані державні акти є спірними та посвідчують право постійного користування відповідача на обумовлені в них земельні ділянки.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.02.2009 у справі № 11/420/08 за позовом Миколаївського регіонального управління водних ресурсів (третя особа у даній справі) до Очаківської районної державної адміністрації та до Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (відповідач у даній справі), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2009, визнано незаконним та не чинним вищеназване розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 30.08.2007 № 444 в частині передачі відповідачу у постійне користування земельних ділянок загальною площею 794,34 га для ведення лісового господарства із земель запасу лісового фонду сільського господарства призначення в межах території Очаківського району Миколаївської області.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вказаними рішеннями судів при розгляді справи № 11/420/08 встановлені наступні обставини:
- земельні ділянки, право постійного користування відповідача на які посвідчено спірними державними актами, розташовані у двокілометровій прибережній захисній смузі вздовж Дніпровського лиману на території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, а тому є землями водного фонду;
- Очаківською РДА при прийнятті розпорядження від 30.08.2007 № 444 не враховано, що на цих земельних ділянках в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області розташовані "протизсувні заходи", що належать третій особі;
- відповідач не є державною водогосподарською організацією, а тому не міг отримати на праві постійного користування, яке посвідчене спірними державними актами, земельні ділянки площею 43,48 га та 2,47 га.
Дані обставини також підтверджуються поясненнями прокурора та третьої особи, матеріалами даної справи та повністю визнаються відповідачем.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов прокурора підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.02.2009 у справі № 11/420/08, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2009, визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 30.08.2007 № 444, на підставі якого були видані спірні державні акти.
З цього приводу, пленум ВГСУ у п. 2.3. постанови від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснив, що господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.
Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 58 ЗК України, в редакції станом на 14.11.2007, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Згідно з ч. 3 ст. 59 ЗК України, в редакції станом на 14.11.2007, державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України, в редакції станом на 14.11.2007, розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку (постанови ВСУ від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14 та від 24.12.2014 у справі № 6-206цс14).
Згідно з ст. 62 ЗК України, в редакції станом на 14.11.2007, у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу; в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; г) застосування сильнодіючих пестицидів. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ВК України, в редакції станом на 14.11.2007, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Господарським судом встановлено, що:
- земельні ділянки, право постійного користування відповідача на які посвідчено спірними державними актами, розташовані у двокілометровій прибережній захисній смузі вздовж Дніпровського лиману на території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, а тому є землями водного фонду;
- Очаківською РДА при прийнятті розпорядження від 30.08.2007 № 444 не враховано, що на цих земельних ділянках в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області розташовані "протизсувні заходи", що належать третій особі;
- відповідач не є державною водогосподарською організацією, а тому не міг отримати на праві постійного користування, яке посвідчене спірними державними актами, земельні ділянки площею 43,48 га та 2,47 га.
За цих обставин, господарський суд вважає, що спірні державні акти суперечать ч. 3 ст. 59 ЗК України, в редакції станом на 14.11.2007, а отже позов прокурора ґрунтується на фактичних обставинах справи та чинному законодавстві України.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідач повністю визнав позов прокурора.
За цих обставин, господарський суд вважає, що позов прокурора підлягає задоволенню судом.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним та скасувати державний акт від 14.11.2007 серія ЯЯ № 191137, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030702100111, на право постійного користування земельною ділянкою площею 43,48 га, розташованою в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
3. Визнати недійсним та скасувати державний акт від 14.11.2007 серія ЯЯ № 191138, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030702100112, на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,47 га, розташованою в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
4. Стягнути з Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (вул. Лісна, 6, с. Василівка, Очаківський район, Миколаївська обл., 57555, код 00993567) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 22.06.2015.
Суддя Д.О.Бездоля