17.06.2015 р. Справа№ 914/1053/15
За позовом: Українсько-німецького спільного підприємства «Агро-Поділля», м.Городок, Львівська область;
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м.Городок, Львівська область;
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Кисельова Івана Вікторовича, м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком», м.Київ;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Фонду гарантування вкладів фізичниї осіб, м.Київ, Державної іпотечної установи, м.Київ;
про зобов'язання до вчинення дій та визнання застави припиненою.
Суддя Мазовіта А.Б.
при секретарі Юрків М.Г.
Представники:
від позивача: Дашо А.Ю., представник (довіреність від 13.05.2015р.);
від відповідача-1: Дудяк Р.А., представник (довіреність №339 від 14.04.2015р.);
від відповідача-2: Мединський М.М., представник (довіреність від 05.03.2015р.);
від третьої особи (Кисельова І.В.): не з'явився;
від третьої особи (ТОВ «Інвестком»): Ляшко М.О., представник (довіреність від 22.05.2015р.);
від третьої особи (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб): не з'явився;
від третьої особи (Державної іпотечної установи): Сукманова О.В., представник (довіреність №4550/15/1 від 22.08.2014р.).
Українсько-німецьке спільне підприємство «Агро-Поділля», м.Городок, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок, Львівська область, відповідача-2 Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ про зобов'язання до вчинення дій та визнання договору застави припиненим.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.04.2015р. призначив розгляд справи на 27.04.2015р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 17.06.2015р.
Ухвалою суду від 27.04.2015р. до участі у справі залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2.
Ухвалою суду від 14.05.2015р. до участі у справі залучено Кисельова Івана Вікторовича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, допущено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестком» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 та Державну іпотечну установу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2.
27.04.2015р. представником відповідача-2 через канцелярію суду було подано клопотання про колегіальний розгляд справи, клопотання про залучення прокурора м. Львова в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на підмет спору на стороні відповідача, клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою від 27.04.2015р. суд відмовив в задоволенні вищевказаних клопотань.
21.05.2015р. представником відповідача-2 через канцелярію суду було подано клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст.15 ГПК (справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача), суд не вбачає підстав для передачі справи за підсудністю та вважає за необхідне розглянути справу стосовно тих відповідачів, яким пред'явлено позовні вимоги, в тому числі і щодо відповідача-1, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо буде встановлено, що відповідач є неналежним).
12.06.2015р. третьою особою - Державною іпотечною установою через канцелярію суду було подано клопотання про колегіальний розгляд справи.
16.06.2015р. представником відповідача-2 через канцелярію суду було подано клопотання про колегіальний розгляд справи.
Розглянувши вказані клопотання про колегіальний розгляд та вивчивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для її розгляду у колегіальному складі суду.
17.06.2015р. представниками відповідача-2 та Державної іпотечної установи подано суду клопотання про витребування доказів, а саме статуту ПАТ «Дельта Банк» , внутрішніх нормативних документів ПАТ «Дельта Банк», які регулюють питання початку претензійно-позовної роботи, рішень та/або протоколів комітетів про початок претензійно-позовної роботи та/або направлення претензії відповідачу-1, довіреності Щокіна В.В., розрахунку заборгованості ТОВ «Яблуневий Дар», розрахунку щодо обгрунтування розміру зарахованих зустрічних однорідних вимог.
Згідно ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Проте, всупереч вимогам частини другої статті 38 ГПК України, у вказаних клопотаннях заявниками не наведено обставин, які перешкоджають наданню цих доказів самостійно, а також не обгрунтовано підстав, з яких би випливало, що ці докази мають відповідачі по справі. Відтак, суд відмовляє в задоволенні вказаних клопотань.
Представникам сторін та третіх осіб роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем-2 30.07.2013р. було укладено договір застави №НКЛ-2005469/5/S-2. Даним договором забезпечувались зобов'язання відповідача-1 перед відповідачем-2 згідно кредитного договору №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013р. В якості забезпечення виконання зобов'язання позивачем було передано в заставу обладнання, перелік якого зазначено в додатку №1 до договору застави. 06.03.2015р. позивач отримав від відповідача-1 лист, яким останній повідомив позивача про припинення зобов'язань відповідача-1 перед відповідачем-2 згідно кредитного договору. Припинення зобов'язань відповідача-1 відбулося шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку, передбаченому ст. 601 ЦК України. Оскільки кредитний договір №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013р. припинив свою дію, припиненим також є і договір застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013р. Проте, відповідачами не вживаються заходи на звільнення заставного майна позивача. У зв'язку з цим, позивач просив суд зобов'язати відповідача-1 вчинити дії, спрямовані на звільнення предмету застави від обтяження, визнати припиненим договір застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013р., вилучити з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 06.08.2013р. за №13834387 стосовно об'єкта обтяження: обладнання, перелік якого викладено в додатку №1 до договору застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013р.
27.04.2015р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову від 27.04.2015р., у якій позивач просив суд зобов'язати відповідача-1 вчинити дії, спрямовані на звільнення предмету застави від обтяження, визнати припиненою заставу згідно договору застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013р., вилучити з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 06.08.2013р. за №13834387 стосовно об'єкта обтяження: обладнання, перелік якого викладено в додатку №1 до договору застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013р.
Ухвалою від 27.04.2015р. заява про зміну предмету позову від 27.04.2015р. прийнята до розгляду.
В судових засіданнях представник відповідача-1 вказав на обґрунтованість позовних вимог. Зокрема, 03.07.2013р. між відповідачами було укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2005469/5. За цим договором передбачалося надання кредиту з максимальним лімітом заборгованості 6 300 000,00 євро зі сплатою плати за користування кредитом 12% річних та кінцевим терміном погашення не пізніше 01.08.2015р. З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за вищевказаним договором, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013р.
06.02.2015р. відповідачем-2 на адресу відповідача-1 було надіслано претензію на суму 6 374 564,38 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом - 6 300 000,00 євро; сума заборгованості за процентами - 74 564,38 євро. У вказаній претензії зазначено, що у разі несплати відповідачем-1 заборгованості у тридцятиденний строк, кредитор розпочне процедуру звернення стягнення на предмет застави. Водночас, 11.02.2015р. між відповідачем-1 та ТзОВ «Інвестком» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку. Відповідно до договору про відступлення прав вимоги, ТзОВ «Інвестком» (первісний кредитор) відступає відповідачу-1 (новому кредитору) право вимагати від боржника (відповідача-2) виплати залишку коштів на рахунку, відкритому за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009р., у розмірі 7 122 150,00 доларів США. 11.02.2015р. на виконання умов договору про відступлення права вимоги, відповідач-1 та ТзОВ «Інвестком» надіслали відповідачу-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні. 18.02.2015р. відповідач-1 надіслав на адресу відповідача-2 заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог.
Також в своїх письмових поясненнях, наданих суду, відповідач-1 зазначив, що 03.08.2014р. між відповідачем-1 та Кисельовим Іваном Вікторовичем було укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу. Відповідно до наведеного договору, первісний кредитор (Кисельов І.В.) відступає новому кредитору (ТОВ «Яблуневий Дар») право вимагати від боржника (відповідача-2) виплати частини вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06 травня 2014 року у розмірі 575 750,84 доларів США.
02.03.2015р. на виконання умов договору відступлення прав вимоги відповідач-1 і Кисельов І.В. надіслали відповідачу-2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та заяву про дострокове відкликання вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) в сумі 575 750,84 доларів США. 27.02.2015 року відповідач-1 надіслав на адресу відповідача-2 заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог.
В судових засіданнях представник відповідача-2 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що 02.03.2015р. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації забороняється здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог. Під час тимчасової адміністрації є неприпустимим зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом (ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Таким чином, вимоги позивача є прямо забороненими відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також зазначив, що зобов'язання банку за договором банківського рахунку не мають грошового характеру, а по суті є розрахунково-касовими послугами, які споживаються клієнтом в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Також представник відповідача-2 стверджував, що Щокін В.В. не був уповноважений підписувати претензію від 06.02.2015р. на суму 6 374 564,38 євро, а ПАТ «Дельта Банк» не отримувало будь-яких документів, надісланих на його адресу ТОВ «Яблуневий Дар». Також представник відповідача-2 зазначив про те, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог потребує обов'язкового акцептування іншою стороною.
Представники третіх осіб в судових засіданнях надали пояснення по суті позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив наступне.
03.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (відповідач-1) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2005469/5.
Згідно п.п.1.1.1 п.1.1 ст.1 кредитного договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», на умовах, визначених у цьому договорі, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 5 400 000,00 євро зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01 серпня 2015 року включно.
Додатковим договором №7 від 30.04.2014р. до договору кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013р. сторони збільшили максимальний ліміт заборгованості до 6 300 000,00 євро зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01 серпня 2015 року включно.
В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Яблуневий Дар» перед ПАТ «Дельта Банк» згідно кредитного договору №НКЛ-2005469/5 30.07.2013р. року між Українсько-німецьким спільним підприємством «Агро-Поділля» (позивач) та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір застави №НКЛ-2005469/5/S-2.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2015р. ПАТ «Дельта Банк» відправив на адресу ТОВ «Яблуневий Дар» претензію на суму 6 374 564,38 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом - 6 300 000,00 євро; сума заборгованості за нарахованими процентами - 74 564,38 євро (т.1, а.с.53-54).
У вказаній претензії банк зазначив, що у разі несплати ТОВ «Яблуневий Дар» заборгованості у визначеному в цій претензії розмірі у 30-денний строк, кредитор розпочне процедуру звернення стягнення на предмети застави згідно Договору застави майнових прав НКЛ-2005469/5/S-1 від 03.07.2013р., Договору застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013р., шляхом звернення до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на майно, що є предметом договорів застави.
Судом встановлено, що 11.02.2015р. між ТОВ «Яблуневий Дар» (новий кредитор) та ТОВ «Інвестком» (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку (т.1, а.с.55-57).
Відповідно до вищезгаданого договору відступлення, первісний кредитор (ТОВ «Інвестком») відступає новому кредитору (ТОВ «Яблуневий Дар») право вимагати від боржника (ПАТ «Дельта Банк») виплати залишку на рахунку, відкритому за Договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009р., у розмірі 7 122 150,00 доларів США.
11.02.2015р. на виконання умов договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015 року, ТОВ «Яблуневий Дар» і ТОВ «Інвестком» підготували і відправили боржнику (ПАТ «Дельта Банк») повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, підписане обома сторонами, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист від 16.02.2015р. (т.1, а.с.121).
Також судом встановлено, що ТОВ «Інвестком» листом за вих. №01-17/02-2015 від 17.02.2015р., що був вручений нарочно 17.02.2015р. ПАТ «Дельта Банк», направив на виконання платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 17.02.2015р. на суму 20 161 485,34 доларів США (т.1, а.с.119-120).
В цьому листі ТОВ «Інвестком» зазначив, що 12.02.2015 р. ТОВ «Інвестком» за допомогою системи «Клієнт-Банк» ПАТ «Дельта Банк» виставив платіжне доручення в іноземній валюті на суму 21 166 180,57 доларів США (двадцять один мільйон сто шістдесят шість тисяч сто вісімдесят доларів США 57 центів) з метою перерахування на рахунок ТОВ «Інвестком» в ПАТ «Альфа-банк».
Станом на 18.02.2015р. ані платіжне доручення від 12.02.2015р., ані платіжне доручення №1 від 17.02.2015 року банком виконані не були.
18.02.2015 року за вих.№148 ТОВ «Яблуневий Дар» надіслав на адресу ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист від 18.02.2015р. (т.1, а.с.60).
У вказаній заяві відповідач-1, покликаючись на договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015р., вказав про припинення в повному обсязі зобов'язань щодо сплати ТОВ «Яблуневий Дар» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013р. у розмірі 6 300 000,00 євро, та припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Яблуневий Дар» заборгованості на загальну суму 7 122 150,00 доларів США (що за крос-курсом складає 6 300 000,00 євро) за договором рахунку, внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.
Також судом встановлено, що 03.08.2014р. між ТОВ «Яблуневий Дар» як новим кредитором, та Кисельовим Іваном Вікторовичем як первісним кредитором укладено Договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу (т.1, а.с.122-126).
Відповідно до наведеного договору відступлення, первісний кредитор (Кисельов І.В.) відступає новому кредитору (ТОВ «Яблуневий Дар») право вимагати від боржника (ПАТ «Дельта Банк») виплати частини вкладу за Договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06.05.2014р. у розмірі 575 750,84 доларів США.
20.02.2015р. на виконання умов договору відступлення прав вимоги за Договором банківського вкладу від 03.08.2014р., ТОВ «Яблуневий Дар» і Кисельов І.В. оформили ПАТ «Дельта Банк» (боржнику) повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, підписане обома сторонами.
Цього ж таки 20 лютого 2015 року ТОВ «Яблуневий Дар» оформив заяву про дострокове відкликання частини вкладу за Договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06.05.2014р. в сумі 575 750,84 доларів і перерахування згаданої суми у 3-денний строк на банківський рахунок ТОВ «Яблуневий Дар».
Вказана заява, як і повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 20.02.2015 року надіслані ПАТ «Дельта Банк» 02.03.2015р., про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 02.03.2015р. (т.1, а.с.131).
27.02.2015р. відповідач-1 надіслав на адресу відповідача-2 заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, у якій, покликаючись на договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу від 03.08.2014р., вказав про припинення зобов'язань щодо сплати ТОВ «Яблуневий Дар» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013р. у розмірі 64 208,22 євро (що за крос-курсом євро до долару, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 72 664,44 доларів США) та припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Яблуневий Дар» частини заборгованості за Договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06.05.2014р. на загальну суму 575 750,84 доларів США (що за крос-курсом долару до євро, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви складає еквівалент 508 748,64 євро), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015р. № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерного товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерного товаристві «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. включно.
Листом від 20.03.2015р., отриманим відповідачем-2 нарочно 23.03.2015р., позивач звернувся до банку з проханням подати нотаріусу заяву про звільнення предмету застави від обтяження у зв'язку із припиненням забезпечуваного зобов'язання (т.1, а.с.23-24.)
Листом за вих.№2/39-17/770 від 07.04.2015р. відповідач-2 відмовив позивачу у звільненні предмета застави в зв'язку з невизнанням припиненими зобов'язань відповідача-1 за договором кредитної лінії (т.1, а.с.25).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (частина друга статті 601 ЦК України).
Судом встановлено, що згідно надісланої банком 06.02.2015 року на адресу відповідача-1 претензії, заборгованість останнього перед банком згідно договору кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013р. становила 6 374 564,38 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом - 6 300 000,00 євро; сума заборгованості за нарахованими процентами - 74 564,38 євро.
Заперечення представника ПАТ «Дельта Банк» про те, що громадянин Щокін В.В. не мав права підписувати претензію від 06.02.2015р. суд відхиляє як безпідставні з огляду на наступне.
Вказана претензія володіє усіма необхідними реквізитами документа, як це передбачено, зокрема, Національним стандартом України - Державна уніфікована система документації - Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, Вимоги до оформлювання документів, ДСТУ 4163-2003, чинного від 01.09.2003р., затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55.
Зокрема, згадана претензія оформлена на бланку ПАТ «Дельта Банк»; в ній міститься інформація, відома обмеженому колу осіб, зокрема, інформація про договір кредитної лінії №НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013р., укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Яблуневий Дар», суму заборгованості за кредитом, суму заборгованості за нарахованими процентами; претензія підписана директором Департаменту продажів корпоративного бізнесу Щокіним В.В. з датою оформлення 06.02.2015р.; підпис директора Департаменту продажів корпоративного бізнесу Щокіна В.В. скріплений печаткою ПАТ «Дельта Банк» з нанесеним на печатку ідентифікаційним кодом банку.
Незважаючи на те, що претензія була підписана ще 06.02.2015р., банком вказана претензія відкликана не була. Письмових доказів того, що вказаний документ підписаний неуповноваженою особою банку, протягом строку розгляду спору представником ПАТ «Дельта Банк» суду не надано. Так само не надано суду доказів вжиття банком заходів дисциплінарного впливу щодо громадянина Щокіна В.В., проведення спеціальної перевірки тощо.
З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2015р. між відповідачем-1 (новий кредитор) та ТОВ «Інвестком» (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку.
Відповідно до вищезгаданого договору відступлення, первісний кредитор (ТОВ «Інвестком») відступає новому кредитору (ТОВ «Яблуневий Дар») право вимагати від боржника (ПАТ «Дельта Банк») виплати залишку на рахунку, відкритому за договором банківського рахунку, у розмірі 7 122 150,00 доларів США.
На виконання умов договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015р., ТОВ «Яблуневий Дар» і ТОВ «Інвестком» підготували і відправили банку повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, підписане обома сторонами, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист від 16.02.2015р.
Відтак, з надісланням 18.02.2015р. відповідачем-1 на адресу банку заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, припинилися в повному обсязі зобов'язання щодо сплати ТОВ «Яблуневий Дар» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом у розмірі 6 300 000,00 євро, та припинилися зобов'язання щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Яблуневий Дар» заборгованості на загальну суму 7 122 150,00 доларів США (що за крос-курсом долара США до євро складає 6 300 000,00 євро) за договором рахунку, внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.
Заперечення представника відповідача-2 щодо того, що зобов'язання банку за договором банківського рахунку не мають грошового характеру, а по суті є розрахунково-касовими послугами, які споживаються клієнтом в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 ЦК України), а тому не можуть бути предметом зарахування згідно ст.601 ЦК України, суд відхиляє як безпідставні, оскільки зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунку, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку відповідач-1 (ТОВ «Яблуневий Дар») є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.
Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 25.03.2015р. у справі №910/9232/14, постанові від 01.04.2015р. у справі №910/5560/14, постанові від 01.04.2015р. у справі №910/9231/14, а також Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 03.03.2015р. у справі № 923/1116/14, постанові від 04.03.2015р. у справі №910/11117/14, постанові від 18.03.2015р. у справі № 910/15419/14, постанові від 23.04.2015р. у справі №910/21437/14, постанові від 29.04.2015р. у справі №910/5560/14, постанові 13.05.2015р. у справі №926/1203/14.
Також, як попередньо встановлено судом, 03.08.2014р. між ТОВ «Яблуневий Дар» як новим кредитором, та Кисельовим Іваном Вікторовичем як первісним кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу.
Відповідно до наведеного договору, первісний кредитор (Кисельов І.В.) відступає новому кредитору (ТОВ «Яблуневий Дар») право вимагати від боржника (ПАТ «Дельта Банк») виплати частини вкладу за Договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014р. у розмірі 575 750,84 доларів США.
20.02.2015р. на виконання умов вищезгаданого договору відступлення, відповідач-1 і Кисельов І.В. підготували ПАТ «Дельта Банк» (боржнику) повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, підписане обома сторонами.
Також 20.02.2015р. відповідач-1 підготував на ім'я банку заяву про дострокове відкликання вкладу в сумі 575 750,84 доларів і перерахування згаданої суми на банківський рахунок ТОВ «Яблуневий Дар».
Вказана заява, як і повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 20.02.2015р. були надіслані на адресу ПАТ «Дельта Банк» 02.03.2015 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 02.03.2015р. (т.1, а.с.131).
Заперечення представника відповідача-2 щодо ненадання відповідчем-1 доказів отримання банком вищеперелічених заяв та повідомлень спростовуються наявними в матеріалах справи витягом з веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 22.05.2015 року з штрихкодовим ідентифікатором №8150000536114 та витягом від 22.05.2015 року з штрихкодовим ідентифікатором №8150000536076 (т.1, а.с.229-230).
Крім цього, доказом отримання заяви ТОВ «Яблуневий Дар» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог вих.№148 від 18.02.2015р. є відповідь відповідача-2 за вих. №307 від 23.03.2015р. «Щодо заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 року» за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.(т.1, а.с.231).
Аргументи представників відповідача-2 та Державної іпотечної установи щодо того, що строк виконання вимоги по договору банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014р. настає лише 11.05.2015р., судом відхиляються як необгрунтовані з огляду на таке.
Приписами частини першої статті 1060 ЦК України регламентовано, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Частина 2 статті 1060 ЦК України передбачає, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно підпункту 1.11 пункту 1 Договору №003-09508-060514 від 06.05.2014р. банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США з урахуванням Додаткового договору №1 від 06.05.2014р. до Договору №003-09508-060514 від 06.05.2014р. банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США протягом строку залучення вкладу допускається відкликання вкладником частини вкладу шляхом виплати готівкою з каси банку відповідно до вимог чинного законодавства України або зарахування на поточний, картковий або вкладний (депозитний) рахунок вкладника, відкритого в установі банку, на підставі письмової заяви вкладника або письмово укладеної додаткової угоди до цього договору. В цьому випадку нарахування процентів за вкладом відбувається за процентною ставкою, визначеною в п.1.4 цього договору. Вкладник зобов'язується повідомляти про таке часткове відкликання суми вкладу не менше ніж за 3 (три) банківських дні до очікуваної дати відкликання частини вкладу. У випадку, якщо вкладник вимагає повернення всієї суми вкладу до закінчення строку, зазначеного в п.1.3 Договору, дія цього договору вважається припиненою достроково, а банк виплачує вкладнику весь вклад та проценти, нараховані за фактичний період перебування коштів на рахунку, за процентною ставкою, зазначеною в п.1.4 договору.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги надіслану 02.03.2015р. відовідачем-1 заяву про дострокове відкликання вкладу в сумі 575 750,84 доларів США, строк повернення вкладу по Договору банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014р. наступив 02.03.2015 р.
Посилання відповідача-2 та Державної іпотечної установи на ту обставину, що згідно п.1.11 договору банківського вкладу вкладник зобов'язаний письмово повідомити банк про вимогу повернення вкладу або його частини не менше, ніж за три банківські дні до очікуваної дати повернення, не відовідають умовам укладеного між сторонами договору.
Так згідно п.1.11 Договору №003-09508-060514 від 06.05.2014р. банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США з урахуванням Додаткового договору №1 від 06.05.2014 р. до Договору №003-09508-060514 від 06.05.2014 р. вкладник зобов'язується повідомляти банк не менше ніж за 3 (три) банківських дні лише про часткове відкликання суми вкладу. Стосовно відкликання всієї суми вкладу, то жодних часових обмежень щодо здійснення заяви про таке відкликання, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено.
Як вже було зазначено судом, згідно договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, укладеного між відповідачем-1 та Кисельовим І.В., до нового кредитора перейшло право вимагати від ПАТ «Дельта Банк» виплати частини вкладу за Договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 6 травня 2014 року у розмірі 575 750,84 доларів США. Відтак заявою від 02.03.2015р. саме весь розмір належного новому кредиторові вкладу в розмірі 575 750,84 доларів США ТОВ «Яблуневий Дар» достроково відкликав у ПАТ «Дельта Банк».
Таким чином, відправлення ТОВ «Яблуневий Дар» 02.03.2015 року заяви про дострокове відкликання вкладу за Договором банківського вкладу засвідчує строк настання вимоги.
Даний висновок суду в повній мірі кореспондується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України в ухвалі від 21 квітня 2010 року.
Не заслуговує на увагу суду також покликання представника ПАТ «Дельта Банк» на постанову Правління Національного банку України від 30.05.2014 р. №328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій», та на постанову Правління Національного банку України від 29.08.2014 р. №540 «Про ведення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», оскільки дані постанови діяли лише в період з 1 червня 2014 року до 1 вересня 2014 року, та з 2 вересня 2014 року до 2 грудня 2014 року відповідно.
Крім цього, суд вважає за необхідне наголосити, що вказаними постановими введені обмеження на видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, в той час як відповідач-1 в заяві про дострокове відкликання вкладу в сумі 575 750,84 доларів просив перерахувати вказану суму в безготівковому порядку на банківський рахунок ТОВ «Яблуневий Дар».
Крім цього, на правомірність незастосування судами подібного роду актів НБУ у зв'язку із підзаконністю останніх і суперечністю з частиною другою статті 1060 ЦК України та умовам укладених сторонами договорів банківських вкладів, неодноразово вказував Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 12.09.2012р.
Необгрунтованими вважає суд і доводи представника ПАТ «Дельта Банк» про те, що згідно Договору №003-09508-060514 від 06.05.2014 р. банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» забороняється відступлення прав вимоги на вклад третім особам без погодження цього з банком, оскільки така норма в укладеному між сторонами договорі відсутня.
Відтак, 27.02.2015р. з надісланням відповідачем-1 на адресу банку заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог припинились зобов'язання щодо сплати ТОВ «Яблуневий Дар» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за процентами за кредитом у розмірі 64 208,22 євро (що за крос-курсом євро до долара США складає еквівалент 72 664,44 доларів США) та припинились зобов'язання щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Яблуневий Дар» частини заборгованості за Договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» на загальну суму 575 750,84 доларів США (що за крос-курсом долара США до євро складає еквівалент 508 748,64 євро), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.
За таких обставин, беручи до уваги надіслані відповідачем-1 на адресу банку заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та здійснені платежі щодо погашення процентів за кредитом, матеріалами справи підтверджується, що як тіло кредиту, так і проценти, нараховані на тіло кредиту, є повністю погашеними ТОВ «Яблуневий Дар» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
З приводу зауважень представника відповідача-2 щодо незрозумілості приведених відповідачем-2 розрахунків сум, що зараховуються, суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Згідно даних Міжнародної інформаційної агенції «Bloomberg» станом на 12 лютого 2015 року нижня межа крос-курсу євро/долар США становила 1,1303, верхня - 1,1423.
Як вбачається із матеріалів справи та пояснень відповідача-1, останній використав крос-курс євро/Долар США 1,1305, тобто величину, більшу від нижньої межі і меншу від вищої межі крос-курсу євро/Долар США станом на 12 лютого 2015 року.
Таким чином, 6 300 000,00 євро ? 1,1305 = 7 122 150,00 доларів США.
Аналогічним чином було проведено перерахунок суми заборгованості за процентами за кредитом згідно діючого на той час крос-курсу євро/долар США.
Протягом строку розгляду справи відповідачем-2 не наведено суду обгрунтованих заперечень з приводу вказаного розрахунку, не подано власного контррозрахунку, відтак доводи відповідача-2 з цього приводу судом відхиляються як необгрунтовані.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічне правило закріплено в частині третій статті 203 ГК України, відповідно до якого господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Беручи до уваги вищенаведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача-2 щодо того, що сама заява про зарахування не є безумовною підставою для заліку грошових вимог, і вимагає зворотньої дії з боку боржника (кредитора).
Так згідно п.31 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.
Відповідно до п.22 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України і під час здійснення касаційного перегляду судових рішень. Так в постанові від 02.02.2015р. у справі № 908/1811/14 Вищий господарський суд України зазначив, що моментом припинення зобов'язань сторін згідно з надісланими відповідачем заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог є дата самої заяви (а не день її отримання).
В постановах Вищого господарського суду України від 04.03.2015р. у справі №910/11117/14, від 18.03.2015р. у справі №910/15419/14 суд касаційної інстанції зазначив, що чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.
Покликання відповідача-2 на частину п'яту статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. включно. В той же час, заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог відповідач-1 надіслав на адресу ПАТ «Дельта Банк» 18.02.2015р. і 27.02.2015р. відповідно, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк».
Відтак обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, встановлені частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в даному випадку не застосовуються.
Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 04.03.2015р. у справі №910/11117/14.
Твердження представника ПАТ «Дельта Банк» щодо недолучення до вищевказаних заяв про заміну кредитора у зобов'язанні документів, які засвідчують права, що передаються, спростовуються наступним.
Згідно статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відтак, конструкція статті 517 ЦК України не ставить дійсність зробленого новим кредитором повідомлення в залежність від того, чи долучено останнім до повідомлення докази переходу до нього прав у зобов'язанні.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З наведеного вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» не був позбавлений права висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, проте доказів останнього відповідачем-2 суду надано не було.
В той же час, статтею 518 ЦК України передбачено право боржника висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (частина друга статті 518 ЦК України).
Більше того, стаття 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Заперечення представника відповідача-2, що повідомлення про заміну кредитора по договору банківського рахунку (клієнт ТОВ «Інвестком») та повідомлення про заміну кредитора по договору банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» (вкладник Кисельов І.В.), а також заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог були підписані не ідентифікованою особою (тимчасово виконуючим обов'язки виконавчого директора ТОВ «Яблуневий Дар» Марківим Р.В.) спростовуються наявними в матеріалах справи протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Яблуневий Дар» від 28.01.2015р. про призначення з 29.01.2015р. тимчасово виконуючим обов'язки виконавчого директора ТОВ «Яблуневий Дар» Марківа Романа Васильовича; наказом ТОВ «Яблуневий Дар» №25/к від 29.01.2015р. про призначення з 29.01.2015р. тимчасово виконуючим обов'язки виконавчого директора ТОВ «Яблуневий Дар» Марківа Романа Васильовича; випискою від 09.02.2015р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо тимчасово виконуючого обов'язки виконавчого директора ТОВ «Яблуневий Дар» Марківа Романа Васильовича; витягом від 26.03.2015 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо тимчасово виконуючого обов'язки виконавчого директора ТОВ «Яблуневий Дар» Марківа Романа Васильовича.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Заперечення представників відповідача-2 та Державної іпотечної установи щодо того, що платіжне доручення від ТОВ «Інвестком» по договору банківського рахунку будо пред'явлено вже після переходу права вимоги до нового кредитора (ТОВ «Яблуневий Дар»), суд вважає необгрунтованим з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ТОВ «Інвестком» листом від 17.02.2015р., що був вручений нарочно 17.02.2015р. ПАТ «Дельта Банк», направив на виконання платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 17.02.2015р. на суму 20 161 485,34 доларів США (т.1, а.с.119-120).
В цьому листі ТОВ «Інвестком» зазначив, що 12.02.2015р. ТОВ «Інвестком» за допомогою системи «Клієнт-Банк» ПАТ «Дельта Банк» виставив платіжне доручення в іноземній валюті на суму 21 166 180,57 доларів США (двадцять один мільйон сто шістдесят шість тисяч сто вісімдесят доларів США 57 центів) з метою перерахування на рахунок ТОВ «Інвестком» в ПАТ «Альфа-банк».
Вказане додатково підтверджується поясненнями виконуючого обов'язки директора ТОВ «Інвестком» Луканова О.В. та працівника ТОВ «Інвестком» Нікітенко О.В., оформленими письмово у вигляді відповідних заяв, що були посвідчені нотаріально (т.2, а.с.84, 85).
Станом на 18.02.2015р. ані платіжне доручення від 12.02.2015р., ані платіжне доручення №1 від 17.02.2015р. банком виконані не були.
Згідно частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
В абзаці 1-2 пункту 1.8 розділу 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за №1172/8493, передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України».
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Інструкції банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати клієнтів - власників рахунків / представників власників рахунків / осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком».
Згідно пункту 2.13 розділу 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976 банки приймають до виконання лише розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів.
Таким чином, враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів Національного банку України, очевидно, що саме ТОВ «Інвестком», як клієнт (володілець рахунку), а не ТОВ «Яблуневий Дар», мало право 12.02.2015 р. пред'являти до виконання платіжне доручення в іноземній валюті на суму 21 166 180,57 доларів США, а 17.02.2015 року - платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 17.02.2015 року на суму 20 161 485,34 доларів США.
Адже укладення 11.02.2015р. між ТОВ «Яблуневий Дар» як новим кредитором, та ТОВ «Інвестком» як первісним кредитором договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку, не змінило правовий статус ТОВ «Інвестком» як клієнта (володільця рахунка).
Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку, ТОВ «Інвестком» відступив ТОВ «Яблуневий Дар» право вимагати від боржника (ПАТ «Дельта Банк») виплати залишку на рахунку, відкритому за Договором банківського рахунку від 04.09.2009р., у розмірі 7 122 150,00 доларів США. Тобто, ТОВ «Яблуневий Дар» від ТОВ «Інвестком» відступлено лише частину вимог, що ще раз доводить той факт, що ТОВ «Інвестком» залишилося власником решти грошових коштів на поточному рахунку.
Юридичним наслідком зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статей 598, 601 ЦК України є припинення зобов'язання.
Таким чином з моменту зарахування зустрічних однорідних вимог, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
В силу приписів ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуто стягнення.
Згідно п.3, 4 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно абзацу першого статті 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
В той же час, в силу вимог пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України, ст.28 Закону України «Про заставу», п.3.2 договору застави право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що як тіло кредиту, так і проценти, нараховані на тіло кредиту, є повністю погашеними ТОВ «Яблуневий Дар» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак вважається припиненим і додаткове (акцесорне) зобов'язання за договором застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013р.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.
Звертаючись до суду з позовом про визнання застави припиненою на підставі частини першої статті 593 ЦК України, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, позивач посилався на невизнання банком зазначеного факту.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Згідно з положенням частини першої статті 593 ЦК України припинення права застави у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, презюмується.
Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання застави такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12 - 15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права заставодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015р. у справі №6-243 цс14.
Згідно статті 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади.
До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.
Держатель Державного реєстру наділяє відповідних суб'єктів повноваженнями реєстраторів Державного реєстру, які надаватимуть послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 5 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.
Враховуючи вищенаведене, позовна вимога в частині вилучення внесеного до Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 06.08.2013р. за №13834387 стосовно об'єкта обтяження, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
В той же час, розглянувши позовну вимогу позивача до відповідача-1 про зобов'язання останнього вчинити дії, спрямовані на звільнення предмету застави від обтяження, суд відзначає наступне.
Заявляючи вказану вимогу позивач не конкретизував, які саме дії, спрямовані на звільнення заставного майна від обтяження, повинен вчинити відповідач-2, не навів правового обґрунтування, на підставі чого у відповідача-1 виник такий обов'язок, враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач-1 є позичальником, а не власником і заставодавцем переданого в заставу майна.
Відтак, суд вважає вказану вимогу позивача необґрунтованою і безпідставною, а тому відмовляє в її задоволенні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підставні та обґрунтовані поданими доказами частково, а тому позов слід задоволити частково в частині позовних вимог про визнання припиненою застави згідно договору застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013р. та вилучення з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 06.08.2013р. за №13834387 стосовно об'єкта обтяження. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Оскільки спір стосовно задоволених вимог виник з вини відповідача-2 по справі, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача-2.
Враховуючи, що спір стосовно заявленої вимоги до відповідача-1 виник з вини позивача по справі, судові витрати по розгляду справи в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 509, 516, 517, 518, 526, 527, 546, 572, 574, 576, 577, 589, 593, 598, 601, 1060, 1066 ЦК України, ст.ст. 20, 28 Закону України «Про заставу», та ст.ст. 4, 17, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 79, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати припиненою заставу згідно договору застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30 липня 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Українсько-німецьким спільним підприємством «Агро-Поділля».
3. Вилучити з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна запис від 06.08.2013 року за №13834387 стосовно об'єкта обтяження: обладнання, а саме: обладнання, перелік якого викладено в додатку №1 до договору застави №НКЛ-2005469/5/S-2, який є невід'ємною частиною цього договору застави №НКЛ-2005469/5/S-2 від 30.07.2013 року. Місцезнаходження предмету застави: Україна, Хмельницька область, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна,7. Загальна заставна вартість предмету застави за погодженням сторін становить 41 305 224,00 грн.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133 м.Київ, вул.Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) на користь Українсько-німецького спільного підприємства «Агро-Поділля» (81500 Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул.Авіаційна, буд.119, кв.28, ідентифікаційний код 14300622) 2 436 грн. 00 коп. судового збору.
6. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
В судовому засіданні 17.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.06.2015 р.
Суддя Мазовіта А.Б.