29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"22" червня 2015 р.Справа № 924/756/15
Господарський суд Хмельницької області у складі:
судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Зафт" м. Хмельницький
про стягнення основної суми боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 11327,57 грн. та 3% річних у сумі 321,44 грн.
Представники сторін:
позивача: Вілько Н.Г. - представник за довіреністю
відповідача: Діденко Т.В. за довіреністю від 08.08.2014р., Перушко С.Ф. - директор
присутній Чугаєв В.М.
Повне рішення складено 22. 06. 2015р.
Суть спору: позивач - ПАТ "АСК "ІНГО Україна" м. Київ звернувся з позовом до господарського суду Хмельницької області про стягнення з ТОВ "Транс-Зафт" м. Хмельницький основної суми боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 11327,57 грн. та 3% річних у сумі 321,44 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що між відповідачем та позивачем були укладені договори обов'язкового міжнародного страхування цивільно - правової відповідальності №9704182 від 16.05.13р.; №9704187 від 27.06.13р.; №9567719 від 23.05.13р.; №9704184 від 14.06.13р.; №9704183 від 05.06.13р.; №9704186 від 29.06.13р.; №9704185 від 14.06.13р.
Відповідно до п. 10 вищезазначених договорів страхова премія складає 3908,00 грн.
Станом на 01.07.14р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за вищевказаними договорами з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних разом становить 11649,01 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному об'ємі, вважає їх обгрунтованими та підтвердженими належними доказами.
Представник відповідача відзив на позов не надав, в судовому засіданні в усній формі заперечив проти позову, зокрема зазначив про оплату страхової премії по вищезазначеним договорам в повному обсязі, про свідчить відмітка на страхових полісах. Окрім того, пояснив, що сума страхової премії сплачувалась як в готівковій, так і в безготівковій формі.
Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке.
16.05.2011р. між ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (Довіритель) та ТОВ "Транс-Зафт" (Повірений) був укладений договір доручення на представництво страховика щодо укладення договорів страхування.
Відповідно до п. 2.1. Договору Повірений приймає на себе зобов'язання страхового посередника, який за дорученням Довірителя виконає частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержаних страхових платежів), а Довіритель зобов'язується забезпечити Повіреного інформацією, документацією і сплачувати йому винагороду в порядку і на умовах передбачених цим Договором
Між ПАТ "АСК "ІНГО Україна" (Страховик) та ТОВ "Транс-Зафт" (Страхувальник) були укладені аналогічні за змістом договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка", та видані наступні страхові поліси: №9704187 від 27.06.2013р., №9567719 від 24.05.2013р., №9704186 від 29.06.2013р., №9704185 від 15.06.2013р., №9704183 від 05.06.2013р., №9704184 від 17.06.2013р., №9704182 від 18.05.2013р.
У страхових полісах зазначається: номер страхового полісу; період дії страхового покриття; назва забезпеченого транспортного засобу, його реєстраційний номер; назва страхувальника; розмір страхової премії та дата її внесення.
Пунктом 10 вищевказаних договорів передбачено, що страхова премія складає 3908,00 грн.
Загалом за всіма договорами страхова премія становить 27 356,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував страхову премію, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 18192,85, зокрема:
за договорами №9704187 від 27.06.2013р. та №9704186 від 29.06.2013р. відповідач сплатив, 5080,40 грн., що підтверджується випискою з банку від 27.06.2013р.;
за договором №9567719 від 24.05.2013р. відповідач сплатив 2540,20 грн., що підтверджується випискою з банку від 23.05.2013р.;
за договорами №9704185 від 15.06.2013р. та №9704184 від 17.06.2013р. відповідач сплатив, 5080,40 грн., що підтверджується випискою з банку від 17.06.2013р.;
за договором №9704183 від 05.06.2013р., відповідач сплатив 2540,20 грн., що підтверджується випискою з банку від 04.06.2013р.
за договором №9704182 від 18.05.2013р. відповідач сплатив 2318,60 грн., що підтверджується випискою з банку від 16.05.2013р.
За таких обставин, отримані поліси, за словами позивача відповідач оплатив частково - в сумі 18192,85 грн., у зв'язку з чим допустив виникнення заборгованості в сумі 9163,15 грн.
Враховуючи наявною заборгованість позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 1139,11 грн. та 321,55 грн. 3% річних та звернувся з даним позовом до суду.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.
Підстава позову - це фактичні обставини на яких грунтується вимога позивача.
Зі змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви договорів вбачається, що підставою для стягнення основної суми заборгованості позивач зазначає неналежне виконання відповідачем договорів №9704187 від 27.06.2013р., №9567719 від 24.05.2013р., №9704186 від 29.06.2013р., №9704185 від 15.06.2013р., №9704183 від 05.06.2013р., №9704184 від 17.06.2013р., №9704182 від 18.05.2013р., щодо сплати страхових премій.
Лише позивач до початку розгляду справи по суті має право змінити підставу та предмет позову (ст. 22 ГПК України).
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про страхування", ч.4 ст.354 Господарського кодексу України та ч.1 ст.981 Цивільного кодексу України, факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування (ч.4 ст. 18 Закону України "Про страхування").
Відповідно до п.1.8 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно із п. 1.11 ст. 1 вказаного Закону страховий сертифікат "Зелена картка" - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 21 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.
Розмір страхової премії (3908,00 грн.) передбачений сторонами у п. 10 договорів страхування обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка".
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписом ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із доданих до позовної заяви страхових полісів у них вказувались: номер страхового полісу, період дії страхового покриття, назва забезпеченого транспортного засобу, його реєстраційний номер, назва страхувальника, розмір страхової премії та дата її внесення. У п. 10 кожного страхового полісу вказано суму страхової премії (3908,00 грн.) з відміткою "Сплачено" із зазначенням дати такої сплати. Вищевказані поліси містять в собі підписи Страхувальника та Страховика та скріплені печатками сторін. При цьому судом враховується, що ані страховими полісами, ані будь-якими іншими договорами строк виконання зобов'язань відносно сплати страхових премій не був визначений сторонами.
Правова позиція відповідача у даному спорі полягає у запереченні позову з огляду на оплату спірних страхових полісів у повному обсязі. Документальним підтвердженням сплати страхових премій, на думку відповідача є відмітка на кожному полісі про дату оплати страхової премії та розмір останньої. Будь-яких відомостей щодо часткової сплати не зазначено.
За змістом статті 983 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (аналогічна позиція викладена в Постанові ВГСУ від 23.09.2014р. у справі №903/118/14).
Судом встановлено, що спірні страхові поліси містять в собі умову щодо внесення повної оплати страхової премії, будь-яких інших порядків оплати не встановлено, ані договором, ані страховими полісами, що також заперечувалось сторонами в судовому засіданні.
З огляду на викладене, у разі несплати частини страхового платежу за вищевказаними договорами страхування, договори страхування не набрали чинності, тому не породжують прав та обов'язків для сторін, а отже є необгрунтованим заявлені вимоги позивача з підстав вказаних у позові (вказане узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладена в постанові від 23.09.2014р. у справі №903/118/14).
Однак аналіз правочинів, а саме договорів №9704187 від 27.06.2013р., №9567719 від 24.05.2013р., №9704186 від 29.06.2013р., №9704185 від 15.06.2013р., №9704183 від 05.06.2013р., №9704184 від 17.06.2013р., №9704182 від 18.05.2013р., свідчить проте, що відповідачем сплачено повну суми страхової премії, про що зазначено в графі "сплачена" (05.06.2013 р., 22.05.2013 р., 29.06.2013 р., 14.06.2013 р., 05.06.2013 р., 14.06.2013 р., 16.05.2013 р. відповідно). При цьому про сплату всієї суми страхової премії свідчать підписи та гербові печатки як відповідача так і позивача. Тобто вказаними правочинами сторони зафіксували сплату всієї суми вказаної у договорі. Враховується, що ані наявними договорами, ані жодним іншим нормативним актом не передбачено можливість сплати частини страхової премії.
Відсутність інших документів, які б могли свідчити про сплату страхової премії (в готівковій, безготівковій формі, товарами, тощо) при наявності зазначених вище правочинів, якими зафіксована сплата всієї страхової премії, та з огляду на норми ст. 18 Закону України "Про страхування", не може заперечувати факту здійснення господарської операції щодо виплати всієї страхової премії за вказаними договорами (схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 р. по справі №3-77 гс15). Отже, недотримання сторонами вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не може свідчити про відсутність господарської операції щодо виплати всієї страхової премії за договорами №9704187 від 27.06.2013р., №9567719 від 24.05.2013р., №9704186 від 29.06.2013р., №9704185 від 15.06.2013р., №9704183 від 05.06.2013р., №9704184 від 17.06.2013р., №9704182 від 18.05.2013р.
Окрім того, звертається увага позивача, що сторонами строки виконання зобов'язань відносно сплати страхових премій не були визначені, таким чином позивачем не дотримано положень ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов з підстав заявлених позивачем, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Повне рішення складено 22.06.2015р.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу, (м. Київ, вул. Воровського, 33), рекоменд.
3 - відповідачу, (м. Хмельницький, вул. П. Мирного, 21/1, кв. 144).