Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" червня 2015 р.Справа № 922/2698/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Град-Н", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Реал Банк", м. Харків
про спонукання укласти договір
за участю представників сторін:
позивача - Князєв В.О., адвокат, договір № 04/1/2014-Юр від 23.07.2014 р.
Сологуб О.І., директор, наказ №10к від 18.05.2006 р.
Слівінська Н.В., заступник директора, наказ №6-к від 06.05.2004 р.
відповідача - Кабанова М.В., довіреність № 26 від 20.05.2015 р.
Приватне підприємство "Град-Н" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" (відповідача) про спонукання відповідача укласти з позивачем договір відступлення відповідачем права вимоги до ТОВ "Луатара Трейд" за договором кредитної лінії №92 від 13.08.2013 р. на суму 1 798 533,00 грн., який забезпечений активами ТОВ "Луатара Трейд" відповідно до договору від 13.08.2013 р., які названі у вказаній офіційній інформації відповідача.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що листом від 13.06.2014 р. № 14-047/2752 Уповноважена особа Фонду гарантування внесків фізичних осіб Кадиров В.В. повідомив позивачу про те, що Постановою Правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 р. відкликано банківську ліцензію ПАТ "Реал Банк" та розпочато процедуру ліквідації банку. У даному листі також зазначено, що позивач є кредитором банку у відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що порядок та строки подання кредиторських вимог встановлено статтями 45 і 49 Закону України "Про систему гарантування внесків фізичних осіб". Крім того, у даному листі позивача проінформовано про те, що з огляду на початок процедури ліквідації ПАТ "Реал банк" не може задовольнити кредиторські вимоги позивача поза процедурою ліквідації в іншій черговості, ніж передбачено законом (а.с. 23).
Проте позивач вважає, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на який посилається відповідач у листі від 13.06.2014 р. № 14-047/2752, не регулює правові відносини банку з юридичними особами, які виникають на підставі договорів банківських рахунків. Крім того, позивач вказує на те, що у газеті "Час" від 19.03.2015 р. №30 відповідач розмістив оголошення конкурсу з реалізації майна банку іншим фінансовим установам шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язань. У пункті 37 даного оголошення зазначено про те, що право вимоги за договором про надання кредитної лінії №92 від 13.08.2013 р., укладеним між ПАТ "Реал Банк" та ТОВ "Лутара Трейд" та договором забезпечення за договором про надання кредитної лінії №92 від 13.08.2013 р. Кредитна заборгованість - 1 798 553,37 грн. Дата закінчення договору -12.08.2014 р. На підставі викладеного позивач, керуючись статтями 16, 23 ГК України, ст. 14.1.255 Податкового кодексу України, просить суд спонукати відповідача укласти з позивачем договір відступлення права вимоги до ТОВ "Луатара Трейд" за договором кредитної лінії №92 від 13.08.2013 р. на суму 1 798 533 грн., що забезпечений активами ТОВ "Луатара Трейд" відповідно до договору від 13.08.2013р., які названі у вказаній офіційній інформації відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов (вх.№22797 від 14.06.2015 р.) позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позовні вимоги позивача про спонукання відповідача укласти з позивачем договір уступки права вимоги є необґрунтованими і такими, що не відповідають чинному законодавству. Так, відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно п. 8.1. Глави 8 розділу V рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" № 2 від 05.07.2012 р. реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами - юридичними особами, крім кредитних спілок). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка згідно із законом має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України). За таких умов, відступлення права вимоги ПП "Град-Н" взагалі суперечить нормам діючого законодавства.
Відповідач також зазначив, що позивач є кредитором ПАТ „Реал Банк" і на нього розповсюджуються норми Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку, строки та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, під час ліквідації банку не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивач має право отримати грошові кошти виключно в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку.
У судовому засіданні 26.05.2015 р. було оголошено перерву до 10.06.2015 р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
28.10.2012 року між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) було укладено договір № 628/08-1/Б банківських рахунків суб'єкта господарювання (а.с. 15).
Відповідно до п. 1.1. даного договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній та іноземній валютах, для зберігання коштів клієнта і зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта за рахунками відповідно до вимог чинного законодавства України, банківських правил (нормативно-правових актів НБУ, внутрішніх положень Банку тощо) та умов цього договору, а Клієнт зобов'язується своєчасно здійснювати оплату наданих банком послуг, здійснювати операції за рахунком відповідно до вимог чинного законодавства України, банківських правил та умов цього договору.
Постановою Національного банку України № 295 від 21.05.2014 р. відкликано банківську ліцензію ПАТ "Реал Банк" (а.с. 36).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування внесків фізичних осіб від 21.05.2014 року № 34 розпочато ліквідацію ПАТ "Реал Банк" з відшкодування з боку Фонду коштів за вкладами з 21.05.2014 р. Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "Реал Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича (а.с. 37).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 146 від 16.12.2014 р. призначено з 17.12.2014 р. Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ "Реал Банк" Федорченка Андрія Володимировича (а.с. 38).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 94 від 05.05.2015 р. продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Реал Банк" строком на один рік до 20.05.2016 р. включно (а.с. 39).
Листом від 25.03.2014 р. № 08-107/962 Уповноважена особа Фонду гарантування внесків фізичних осіб Кадиров В.В. на запит позивача повідомив останньому про те, що залишок грошових коштів ПП "Град-Н", код № 32565314 на поточних рахунках № 2600230121536, № 2604630121536 в ПАТ Реал банк" складає 644 277,99 грн. (а.с. 22).
Судом встановлено, що позивач подав до ПАТ "Реал Банк" кредиторську вимогу від 27.05.2014 р. вих.№31, в якій просив визнати себе кредитором ПАТ „Реал Банк" на суму 644 277,99 грн., яка внесена до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ „Реал Банк" та віднесена до сьомої черги (а.с. 80-82).
Листом від 13.06.2014 р. № 14-047/2752 Уповноважена особа Фонду гарантування внесків фізичних осіб Кадиров В.В. на запит позивача повідомив ПП "Гранд-Н" про те, що Постановою Правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 р. відкликано банківську ліцензію ПАТ "Реал Банк" та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Реал банк", що позивач є кредитором банку у відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що порядок та строки подання кредиторських вимог встановлено статтями 45 і 49 Закону України "Про систему гарантування внесків фізичних осіб", що у процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення їх вимог (а.с. 23).
У газеті "Час" від 19.03.2015 р. №30 відповідач розмістив оголошення конкурсу з реалізації майна банку іншим фінансовим установам шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язань. У пункті 37 даного оголошення зазначено про те, що право вимоги за договором про надання кредитної лінії №92 від 13.08.2013 р., укладеним між ПАТ "Реал Банк" та ТОВ "Луатара Трейд" та договором забезпечення за договором про надання кредитної лінії №92 від 13.08.2013 р. Кредитна заборгованість - 1798553,37грн. Дата закінчення договору -12.08.2014 р.
Позивач стверджує, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на який посилається відповідач у листі від 13.06.2014 р. № 14-047/2752, регулює лише правові відносини банку з фізичними особами-вкладниками і поширюється на правові відносини банку з юридичними особами, які виникають на підставі договорів банківських рахунків.
На цій підставі позивач, керуючись статтями 16, 23 ГК України, ст.14.1.255 Податкового кодексу України, просить суд спонукати відповідача укласти з позивачем договір відступлення відповідачем права позивачу вимагати з ТОВ "Луатара Трейд" за договором кредитної лінії №92 від 13.08.2013 р. на суму 1 798 533 грн., який забезпечений активами ТОВ "Луатара Трейд" відповідно до договору від 13.08.2013р., які названі у вказаній офіційній інформації відповідача.
Дослідивши надані сторонами матеріали справи та проаналізувавши вищенаведені доводи позивача, суд вважає їх хибними і такими, що суперечать приписам чинного законодавства та спростовуються наявними у справі матеріалами, виходячи з такого.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Так, відповідно до статті 1 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Отже, з моменту введення у банку тимчасової адміністрації або ліквідації, зокрема, й за для захисту прав і законних інтересів вкладників та кредиторів банка, відповідач у своїй діяльності зобов'язаний керуватися нормами Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У позовній заяві позивач зазначає, що процедура ліквідації банку, врегульована Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не розповсюджується на правовідносини банку з юридичними особами, а кредитори про які йдеться мова в цьому законі - це фізичні особи вкладники.
Суд не погоджується з даними твердженнями позивача з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Отже законодавець чітко відмежує поняття вкладника від поняття кредитор, ці особи мають різний статус та порядок повернення коштів відповідно до Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позивач подав до ПАТ "Реал Банк" кредиторську вимогу від 27.05.2014 р. вих.№31, в якій просив визнати себе кредитором ПАТ „Реал Банк" на суму 644277,99грн. Дана грошова вимога позивача віднесена до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ „Реал Банк" (а.с. 80-82).
Таким чином, позивач є кредитором ПАТ „Реал Банк" і на нього поширюються норми Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Отже, задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку, строки та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, під час ліквідації банку не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.
Щодо задоволення вимог позивача поза процедурою ліквідації банку, в інший ніж передбачено законом порядок слід зазначити наступне.
Як встановлено вище, Постановою Правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 р. було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Реал Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2014 р. № 34 уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ „Реал Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.
Особливості процедури ліквідації банку встановлюються Законом України „Про банки і банківську діяльність" (ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 6. ст. 77 Закону України „Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Відповідно до ч. 8 Перехідних Положень зазначеного Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Задоволення вимог кредиторів реалізується в процедурі ліквідації банків відповідно до розділу VIII „Ліквідація банків" вказаного Закону, в якій згідно з порядком, передбаченим цим Законом, складається реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснюються заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Частина 3 ст. 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Порядок та строки подання кредиторських вимог встановлено статтями 45, 49 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідно до яких: „Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до Банку."
Частиною 2 ст. 49 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Відповідно до ч. 6. ст. 49 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що у процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення їх вимог.
Відповідно до ч. 4. ст. 52 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Таким чином, задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, строки та черговості, передбачених Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Враховуючи те, що з 21.05.2014 р. розпочато процедуру ліквідації, ПАТ "Реал Банк" не може задовольнити кредиторські вимоги позивача поза процедурою ліквідації, в іншій ніж передбачено законом черговості.
За таких умов, ПАТ "Реал Банк" не має права здійснити позивачеві виплату коштів в спосіб або порядку іншому, ніж визначений законом порядок задоволення вимог кредиторів.
Предметом розгляду даної справи є спір про спонукання відповідача укласти з позивачем договір відступлення відповідачем права позивачу вимагати з ТОВ "Луатара Трейд" за договором кредитної лінії №92 від 13.08.2013 р. на суму 1 798 533,00 грн., який забезпечений активами ТОВ "Луатара Трейд" відповідно до договору від 13.08.2013 р., які названі у вказаній офіційній інформації відповідача.
Проаналізувавши дані вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладається за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, свобода договору, зміст якої розкривається у ст. 627 цього Кодексу, а саме те, що суб'єкти цивільного права є вільними при вирішенні питання про укладення договору, при виборі контрагентів, при погодженні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст. 181 ГК України.
Згідно з приписами цієї статті проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Статтею 187 ГК України передбачено порядок укладення господарських договорів за рішенням суду, згідно якої спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Згідно ч. 1 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Отже, з аналізу вказаних норм витікає, що спонукання до укладення договору за рішенням суду може бути за наявності однієї з таких підстав:
- укладення договору необхідне у сфері державних закупівель;
- обов'язковість укладення договору прямо передбачена законом;
- укладення договору випливає з попереднього договору;
- укладення договору передбачене будь-яким іншим договором.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
У даному випадку позивач із заявою про укладення спірного договору відступлення права вимоги до ПАТ „Реал Банк" не звертався. При цьому укладання спірного договору не є обов'язковим для відповідача і останній не має наміру укладати такий договір.
Таким чином судом встановлено, що в даному випадку відсутні обставини, за наявності яких договір має бути укладений в обов'язковому порядку.
Слід також зазначити, що відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цими статтями способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не передбачено такого способу захисту, як установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення договору.
Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 року у справі № 6-110цс12, в якій зазначено про те, що особа вправі звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно - правовим актом, що містить відповідний обов'язок, а спонукання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає способам захисту прав, передбаченим ст. 16 ЦК України.
Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно п. 8.1. Глави 8 розділу V рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" № 2 від 05.07.2012 р. реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами - юридичними особами, крім кредитних спілок).
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка згідно із законом має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).
Факторинг - це комплекс фінансових послуг (і за законом підлягає ліцензуванню), який надаються клієнтові фактором.
З огляду на викладене, вимога позивача про відступлення права вимоги відповідача до третьої особи (ТОВ "Луатара Трейд") суперечить нормам чинного законодавства України.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За умовами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведені обставини і приписи закону, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав вимагати від відповідача укласти з позивачем договір відступлення відповідачем права вимоги до ТОВ "Луатара Трейд" за договором кредитної лінії №92 від 13.08.2013 р. на суму 1 798 533,00 грн., який забезпечений активами ТОВ "Луатара Трейд" відповідно до договору від 13.08.2013 р. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при відмові в позові слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування внесків фізичних осіб", ст. ст. 2, 17, 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 3, 6, 11, 14, 16, 110, 626-629, 638, 642-643, 1077, 1079 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 179, 180-183, 187 Господарського кодексу, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовлено повністю
Повне рішення складено 23.06.2015 р.
Суддя О.В. Макаренко