ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.06.2015Справа №910/11450/15
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 20474912
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 23734213
про стягнення 1 405,50 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Гусев П.В. - по дов.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 1405,50 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Демчук В'ячеславу Валентиновичу страхового відшкодування на підставі договору №ТП2267783Га/13хр від 14.10.2013р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги до відповідача.
Відповідач у судове засідання 17.06.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.
Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145. Інших адрес Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» матеріали справи не містять.
На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, ухвали від 07.05.2015р. та від 27.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Наразі, про вручення відповідачу наведеної судової кореспонденції свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №0103034080996 та №0103034419446.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.
З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Наразі, за висновками суду, з 12.05.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.
Судом також враховано, що ухвалою від 27.05.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась та сторонами клопотання про відкладення розгляду справи не заявлялось.
За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судові засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:
Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Як свідчать матеріали справи, 14.10.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Демчук В'ячеславом Валентиновичем (страхувальник) було укладено договір №ТП267783Га/13хр добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого відповідно до п.1.1 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:
марка/модель: Toyota Corolla,
реєстраційний номер: ВТ 3509 ВВ,
номер шасі: NMTBB3JE20R011186,
рік випуску: 2013р.
За змістом п.п.7, 20.2 договору №ТП2267783Га/13хр від 14.10.2013р. страховим випадком є, в тому числі, дорожньо-транспортна пригода - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок наведеної події.
У пункті 10 договору №ТП2267783Га/13хр від 14.10.2013р. встановлено нульовий розмір франшизи у разі настання означеного вище страхового випадку вперше.
Договір діє з 14.10.2013р. по 13.10.2014р. (п.14 договору №ТП2267783Га/13хр від 14.10.2013р.).
За умовами вказаного договору страхування вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».
Територією страхування є Україна (п.13 договору №ТП2267783Га/13хр від 14.10.2013р.).
Виходячи зі змісту довідки №9326120 про дорожньо-транспортну пригоду, 19.12.2013р. у м.Херсон по вул.Ганнібала о 17 годині відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.BMW 320І, державний номер ВТ 7142 ВА, який належав Крюкову Ярославу Анатолійовичу, що і здійснював керування транспортним засобом, 2. Toyota Corolla, державний номер ВТ 3509 ВВ, який належав Демчук В'ячеславу Валентиновичу, що і керував автомобілем.
Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За умовами п.25.1 договору №ТП2267783Га/13хр від 14.10.2013р. страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком.
При пошкодженні транспортного засобу розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення автомобіля (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення транспортного засобу на базі станції технічного обслуговування на підставі рахунків останнього (п.25.10 договору №ТП2267783Га/13хр від 14.10.2013р.).
У п.15 договору №ТП2267783Га/13хр від 14.10.2013р. визначено умову виплати страхового відшкодування «на базі авторизованої станції технічного обслуговування».
Як свідчать матеріали справи, 20.12.2013р. Демчук В'ячеслав Валентинович звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. У вказаній заяві страхувальник просив здійснити виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза».
20.12.2013р. представниками позивача було проведено огляд транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер ВТ 3509 ВВ, в результаті якого було встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 19.12.2013р., вказаному автомобілю було завдано пошкодження заднього бампера. За наслідками проведення огляду було складено акт б/н від 20.12.2013р. огляду транспортного засобу.
Одночасно, 20.12.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза» було виставлено рахунок-фактуру №СФ-38648, відповідно до змісту якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер ВТ 3509 ВВ становила 1405,50 грн.
23.12.2013р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1.002.13.14018/VESKO45249, відповідно до змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату Демчуку В'ячеславу Валентиновичу страхового відшкодування в сумі 1405,50 грн.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №79943 від 24.12.2013р. вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза». Вказане платіжне доручення скріплене печаткою банку про проведення фінансової операції.
Одночасно, правомірність перерахування суми страхового відшкодування безпосередньо на рахунок станції технічного обслуговування, а не на рахунок вигодо набувача, підтверджується наявним в матеріалах справи генеральним договором №ІМА-11-1/2011 від 07.10.2011р. про співробітництво, який було укладено між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Креді агріколь Банк». Відповідно до п.3.1.5 вказаного правочину виплата страхового відшкодування вигодонабувачу здійснюється у разі, якщо розмір визначеного страховиком відшкодування перевищує суму у 5000 грн.
За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №ТП2267783Га/13хр від 14.10.2013р. добровільного страхування наземного транспорту.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.
Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 04.02.2014р. Дніпровського районного суду м.Херсона по справі №666/621/14-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 19.12.2013р. у м.Херсон по вул.Ганнібала о 17 годині за участю транспортних засобів 1.BMW 320І, державний номер ВТ 7142 ВА та2. Toyota Corolla, державний номер ВТ 3509 ВВ, визнано Крюкова Ярослава Анатолійовича.
Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.
За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
З довідки №9326120 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу BMW 320І, державний номер ВТ 7142 ВА застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за полісом №АС3767601.
Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалою від 07.05.2015р. було зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати суду відомості станом на 19.12.2013р. щодо страхової компанії, якою видано страховий поліс, за яким була застрахована цивільно-правова відповідальність Крюкова Ярослава Анатолійовича, як водія автомобіля марки BMW 320І, державний номер ВТ 7142 ВА, який термін дії зазначеного полісу, які в ньому встановлені ліміти відповідальності та франшиза. Проте, Моторним (транспортним) страховим бюро України вимоги суду виконано не було, відповіді на запит суду не представлено.
Наведеною ухвалою судом також було зобов'язано відповідача надати страховий поліс, за яким була застрахована цивільно-правова відповідальність Крюкова Ярослава Анатолійовича, як водія автомобіля марки BMW 320І, державний номер ВТ 7142 ВА станом на 19.12.2013р. Однак, всупереч приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України вимоги суду відповідачем виконано не було, витребувані судом документи не надано.
Наразі, господарський суд зауважує, що до відкритої інформації єдиної централізованої бази даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносяться відомості про наявність чи відсутність в базі даних договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та відомості про страховика, який уклав відповідний договір страхування. Відкрита інформація надається користувачам шляхом доступу через мережу Інтернет до відповідного інформаційного ресурсу, та/або в порядку, передбаченому чинним законодавством про звернення громадян, та/або відповідно до укладених договорів з МТСБУ (п.5.9 3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України).
З наявного в матеріалах справи витягу з інформаційного ресурсу Моторного транспортного страхового бюро України в мережі Інтернет вбачається, що на моменту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 19.12.2013р., цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу BMW 320І, державний номер ВТ 7142 ВА застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за полісом №АС3767601, яким встановлено франшизу в сумі 1000 грн.
Одночасно, господарським судом прийнято до уваги, що з представлених позивачем документів, а саме листа №8722 від 30.09.2014р. Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» вбачається, що дійсно саме відповідачем було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля BMW 320І, державний номер ВТ 7142 ВА за полісом №АС3767601, яким встановлено франшизу в розмірі 1000 грн.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу BMW 320І, державний номер ВТ 7142 ВА на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 19.12.2013р. саме відповідачем.
Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» є обґрунтованим.
У відповідності до ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Як вказувалось вище, полісом №АС3767601, яким застраховано цивільно-правову відповідальність Крюкова Ярослава Анатолійовича, встановлено франшизу в розмірі 1000 грн.
Проте, всупереч вимогам ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» означену суму франшизи заявником при визначенні суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача, враховано не було.
Отже, з огляду на наведене, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування в сумі 405,50 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, враховуючи помилки заявника при визначенні суми страхового відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в сумі 1405,50 грн. підлягають задоволенню частково на визначену вище суму.
Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Частково задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»,м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 1405,50 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145, ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Іллінська, буд.8, ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 405,50 грн. та судовий збір в розмірі 527,11 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 17.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 19.06.2015р.
Суддя М.О. Любченко